Близько трьох років минуло від появи ідеї екранізувати роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія», який став у 2014-му Книгою року ВВС, до виходу на великі екрани психологічної драми «Віддана», як назвали фільм за мотивами літературного твору.
На презентації у Києві авторка зауважила, що спочатку насторожено поставилася до пропозиції, а потім вирішила дистанціюватися.
Про фільм письменниця каже: «Як мені здається, все вдалося. Це є версія, інтерпритація»; про героїв: «Я все уявляла інакше».
Читачі й слухачі (є аудіокнижка) знають, що неможливо не захопитися атмосферністю роману «Фелікс Австрія», де вже першим абзацом багатолико зображено Станіслав — нинішній Івано-Франківськ у часи Австро-Угорщини. Карнавал на карнавалі там у зимові свята 1900-го: «в Музичному товаристві імені Монюшка, у казино — академічна вечірка, костюмований раут, який організував місцевий «Сокіл», і так на два місяці наперед», «багато гостей було в «Зірці» і в Міщанському товаристві»...
За описами кожен детально вимальовує в уяві довкілля, людей і події: «панюньці в зефірних сукнях», «у головній наві мармур темно-зелений, у бічних — кремовий», «панюсі ридають гіркими потоками, аж їм синіють носи», «лопочуть крила ангелів»... Без перебільшення, «Фелікс Австрію» можна вважати деталізованим художнім путівником у порівняно недалеке минуле нині Івано-Франківська, який уклала молода служниця Стефця, котра з малих літ росла разом зі своєю ровесницею пані Аделею, донькою доктора Анґера. Матері обох дівчаток загинули в одній пожежі.
Фільм «Віддана» починається з 1868 року, з дня, коли несподівано спалахнув будинок, а потім оповідає історію 25 років потому. Екранізовані Стефанія Чорненько й Адель Сколик із малолітства, виявляється, вимірюють, кого з них більше любить спочатку доктор, коли залишив у сім’ї після трагедії і доньку служниці, а потім і молоді люди.
Хоча про дитячі ображання — «гострі як гачок», а потім і пізніші Стефця емоційно у книжці таки розповідала. Як правда і те, що й у першоджерелі вона додумувала собі й Аделі почуття. Тож гаслом стрічки стали слова: «Кожен отримує те, що хоче. Кожен має таку любов, якої прагне».
Загалом, події фільму дуже близькі до книжкових. Авторки сценарію — Аліна Семерякова в колаборації з Софією Андрухович. Деякі слова і вчинки, які у романі приписані іншим, у фільмі перейшли до Стефці, наприклад, досить зухвале, як для простолюдинки, прохання до пані попереду в глядацькій залі зняти у театрі габаритного капелюха. Утім, позбавлені значної частини літературного контексту, епізоди в кіно сприймаються по-іншому, персонажі, у результаті, дещо спрощені.
Виробником художнього повнометражного фільму «Віддана» стала студія Film.UA, яка придбала права на екранізацію роману Софії Андрухович у січні 2017-го. Наступного року проєкт став одним із переможців конкурсу Міністерства культури України з надання держпідтримки фільмам патріотичного спрямування (кінокартину від початку позиціонували як «історична драма»). Загальний кошторис — 60 млн грн, із них частка грошей з держбюджету — 25 млн грн.
Кажуть, найпростіше було визначитися з виконавцем головної чоловічої ролі Петра — чоловіка Аделі. Ним став Роман Луцький, актор Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка, якого на великих екранах глядачі запам’ятали за фентезі «Сторожова застава» (2017). Аделя — Алеся Романова.
Стефа — польська акторка Маріанна Янушевич. Запрошені в епізодичні ролі «Відданої» балерина і телесуддя Катерина Кухар, акторки Ірма Вітовська, Ада Роговцева та Наталія Васько, письменник і батько авторки літературного першоджерела Юрій Андрухович значно розширюють коло тих, хто захоче подивитися це технічно якісно зняте кіно.
Фільмували «Віддану» у Києві, поблизу, у кіноселищі Ніжиловичі, у Чернівцях і Білій Церкві. Образи акторів створювала художниця з костюмів Леся Патока. Для стрічки пошили вишукані сукні й інші вдяганки кінця ХІХ, початку ХХ століть — усього понад 150 оригінальних вдяганок, включно з повсякденними і святковими образами, формою жандармів, військових і медиків. Під час прем’єри у столиці представили 15 манекенів в унікальних вбраннях; подібні виставки обіцяють показати і в інших місцях.
У фільмі «Віддана» суперництво за увагу, красиві наряди, любовні зітхання, вишукані страви та літаючі риби і портрети, що говорять, роздуми про межу прагнення розчинятися у бажаннях інших та не забувати про себе — це, звичайно, найперше для жіночої аудиторії. Глядачам-чоловікам сподобаються красиво зняті головні героїні без одягу. Їх поява на екрані продиктувала рекомендоване обмеження глядацької аудиторії (16+). Стрічку показуватимуть практично у всіх кінотеатрах країни.
