У прокат виходить комедія «Мої думки тихі». Її зачин — «стоматологічний»: про, можливо, молочний зуб Христа й імплант головного героя Вадима — молодого звукорежисера, який тимчасово мешкає у Києві. Переважно події у фільмі — реальні, хоча буде зовсім трохи чи то містики, чи то сновидінь.
Є гумор на межі фолу. Так, щоб упевнитися в достовірності пропозицій і в тому, чи станеться диво, треба доторкнутися до таємничого згортка яким ви думаєте пальцем?
Так, середнім (бо він найдовший). А є зовсім безневинний. Наприклад, стоматолог розповість, що всі хвороби можна вилікувати силою думки, окрім... карієса.
Золотою жилою має стати для Вадима (Андрій Лідаговський) замовлення зробити записи голосів тварин для канадійця українського походження — для комп’ютерної гри «Ноїв ковчег». Чому такий інтерес до наших широт? Бо українська фауна краще відчуває наближення... потопу.
Найціннішим (і в доларовому еквіваленті теж) може стати запис крякання рідкісної рахівської дикої качки. Тому і прямує поїзд в Ужгород... Потім будуть українські таксі «Сакура», зупинка «Мулен Руж» і готель «Твін Пікс» — повірте, збоку це виглядає дуже іронічно.
Дотична сюжетна лінія — міжкордоння України та Угорщини, бо саме там у 1960-х фіксували перебування дикої рахівської качки, для переміщення якої межа між державами — не перепона. А Вадим через те може отримати статус шпигуна.
Органічно в комедію вплітається мама Вадима (Ірма Вітовська), яка, щоправда, виведе і на драматичні роздуми про життя. Взагалі, фільм має присвяту мамам. У ньому комічні ситуації про турботу і намагання навчити дитину — нехай і дорослу, понад два метри зросту, яка носить 46-й розмір взуття, — жити правильно. Щоправда, героїня Ірми Вітовської не може показати, як це правильно, а радить облаштувати життя сину протилежно тому, як вона сама живе (неправильно).
Було попереднє вікове обмеження комедії у прокаті 16+, мабуть, тому що мати перепитує дорослого сина, як часто він займається сексом. Між іншим, усіх запрошують підтримати флешмоб #зводимамувкіно.
Ненав’язливо через образ Галі — ще молодої жінки, яку в готелі сприймають як коханку сина, сумно відповідаючи, що ліжка в номерах лише односпальні, — показують проблему недолюблених українок середнього віку, для яких більша трагедія не забрані вимагачами 800 гривень, а вперше почуте на свою адресу «баба». За фільмом, увагу і турботу отримати можна лише від іноземця, хоча і серед них є різні: альфонси-брехуни і добропорядні кавалери.
До речі, молодий режисер Антоніо Лукіч розповідає, що головні герої мають реальних прототипів. Навіть у частині, коли йдеться про замовлення запису голосів тварин. Уважний глядач запримітить у цій комедії і камуфляжні штани одного з пасажирів потяга, і бабусю, яка в Ужгороді у сміттєвих баках під квітучими сакурами шукатиме собі якусь поживу...
Вперше «Мої думки тихі» показали у секції East of West Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, де фільм отримав Спеціальну премію журі.
Українська прем’єра відбулася минулоріч на Одеському міжнародному кінофестивалі, де робота Лукіча отримала приз глядацьких симпатій, премію FIPRESCI за найкращий український фільм, премію за найкращу акторську роботу (Ірма Вітовська) та спеціальну згадку журі (Андрій Лідаговський). У прокаті — з 16 січня.
Кінопроєкт «Мої думки тихі» став одним із переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно. Державна фінансова підтримка стрічки становить 8 млн 678,7 тис. грн. при загальній вартості виробництва 9 млн 230,8 тис. грн. Спродюсували картину Алла Бєлая та Дмитро Суханов (студія Toy Cinema). Зйомки проходили в Києві, у Карпатах та на Закарпатті.
«Мої думки тихі» стали для режисера Антоніо Лукіча дебютом у повному метрі. Ще на стадії виробництва проєкт стрічки був представлений та вигравав нагороди в багатьох
індустріальних секціях України та Європи: Industry Office ОМКФ, Connecting Cottbus, Boat meeting КМКФ «Молодість», лабораторії First Cut Lab та Meeting Point Vilnius.
«Відповідаючи на питання, чи хвилююсь я за долю нашого прокату, я кажу, що ні, анітрохи. В нашій стрічці є все для успішного релізу: еротична сцена, двометровий головний герой, який потрапляє в серйозні неприємності, зворушливі моменти з тваринками та спекуляції на тему любові матері до сина. Ці чотири компоненти просто не дадуть глядачам залишитись байдужими», — коментує режисер Антоніо Лукіч.
А тим часом до 5 лютого у Київському метрополітені курсуватиме спеціальний потяг, брендований постерами із цитатами героїв фільму. А потенційні глядачі скаржаться, що не в усіх кінотеатрах заявлено показ комедії.
До речі, 16 січня — безпрецедентний день старту показу в українських кінотеатрах двох вітчизняних фільмів. «Мої думки тихі» варто подивитися, щоб посміятися і поглянути на себе, своїх знайомих чи просто співвітчизників зі сторони.
