Яку державу обіцяв Зеленський? І яку збудував?
31 березня 2019 року — дата, яка мала стати початком великого перезавантаження. >>
Початок без кінця: як Зеленський змінив новий виборчий кодекс
27.12.2019
Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Підсумовуючи всі претензії до історичного бекграунду нашої держави, народжується узагальнене запитання: чому ж постійно не туди вказує жезл долі?
І через те ні курсу, ні реформ, ні чіткого розуміння, чим ця влада краща за попередню…
І знову перепади й політичні гойдалки такі, що ті, хто дістався новій владі у спадок від попередників, як-от очільниця мінфіну Оксана Маркарова чи міністр МВС Арсен Аваков, могли б уже підпільний бізнес на своїх архівах відкривати.
Так, не мав Петро Порошенко, не має і Володимир Зеленський «своїх» Микол Мельниченків, які б їх «стимулювали», як колись Кучму. Однак є інший винахід, такий собі «Джокер», який розводить певних персонажів зі «Слуг» на оприлюднення регулярного публічного інтиму в лавах правлячої сили.
Це що, один із показників обіцяної «Слугами» «прозорості» для народу? Чи якісь підпільні далекосяжні плани? Бо про походження «Джокера» ідуть суперечки. Одні кажуть — це породження Банкової, інші приписують авторство появи цього персонажа п’ятому президенту Петру Порошенку.
Утім усі ці «ліричні відступи»-винаходи на покращення рейтингу діючої влади жодним чином не впливають. Політологи, прогнозуючи результати виборів в об’єднаних територіальних громадах, вказують, що рейтинг президента Зеленського і його політичної сили має всі шанси сповзти донизу. Це й буде реальний показник популярності ЗЕкоманди, бо, мовляв, соціологи дещо підігравали чинній владі.
Напевне, саме тому, передбачаючи такі спади симпатій виборців, президент Зеленський намагався внести якомога більше своїх правок до нового виборчого кодексу, аби не потонути на переправі вже «великих» виборів. Однак владі таки довелось піти на поступки в декотрих питаннях кодексу іншим політсилам.
Мажоритарка, прощай!
Нагадаємо, у вересні президент України Володимир Зеленський ветував новий Виборчий кодекс. Документ відправили на доопрацювання. На початку жовтня депутати продовжили його шліфувати. А 5 грудня народні обранці повинні були розглянути допрацьовану версію документа, однак розгляд знову відклали.
Після цього створили робочу групу. Представники фракцій почали політичні «торги». Ймовірно, для того аби отримати для себе більш вигідні умови формування списку.
19 грудня Верховна Рада України підтримала Виборчий кодекс із правками президента Володимира Зеленського. При цьому кодекс був прийнятий ще 11 липня 2019 року. Він відміняв мажоритарну систему виборів і пропонував перехід до партійних відкритих списків.
Гендерне вирівнювання кривої
Представники інших політичних сил визнають, що влада пішла на поступки їм щодо певної частини питань. Наприклад, депутат від «Голосу» Роман Лозинський зазначив: «Ми забрали звідти токсичні норми, зокрема — де ЦВК могла мати власний адмінресурс, мати представництва Центральної виборчої комісії в окружних комісіях. Ми привели кодекс у відповідність до 17 пропозицій президента. Це значить більше прав для людей з інвалідністю — створення для них можливості голосувати. Також додали 40-відсоткову квоту для однієї з гендерних статей — для того, аби врівноважити виборчі списки й не мати дискримінації за гендерною ознакою».
Списки не відкриті, а закриті
Однак громадянська мережа ОПОРА розставила серйозні акценти на «проколах» оновленого кодексу, зокрема, що списки насправді не закрили, а привідкрили.
«Завдяки парламентським домовленостям ротацію зараз не проходять дев’ять осіб, вони не будуть розподілені в регіональних списках і за них виборець не буде голосувати індивідуально. Другий недолік закону — це введення 25-відсоткової квоти для зміни місця у списку. Якщо ми візьмемо вибори 2019 року, то для отримання місця депутату потрібно було десь 25 тис. виборців. А тепер, щоб просунутись у рейтингу хоча б на одну позицію, кандидату потрібно набрати не менше 25% від кількості повного мандата — це десь 7 тис. голосів», — каже керівник мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.
Крім того, експерт ОПОРИ зазначає, що виборці, коли отримають бюлетень, знову в першу чергу будуть голосувати за партію. І тільки потім у кінці величезного бюлетеня-простирадла з назв партій та її представників у регіональному списку (17 осіб на кожну партію) вони повинні знайти окрему ланку, аби там зазначити кандидата, котрий їм сподобається у списку обраної партії.
«Тобто українці за традицією будуть голосувати за партію й забувати внести в кінці прізвище кандидата. Таким чином ми матимемо в цілому закриті списки», — зазначає Айвазовська.
Незамінимий адмінресурс
Ще одним негативом, на думку експертів, є те, що кількість мандатів у регіональному окрузі прив’язана до явки виборців.
Зазначимо, що, згідно з новим кодексом, в Україні тепер буде не 225 округів, а 27, де кожен округ — це фактично область України, за винятком Києва, Дніпропетровської та Херсонської областей (сюди ж вписують квоту Криму), котрі діляться на два округи. З позитиву, що його зазначили в ОПОРІ, це захист прав переселенців і дотримання гендерних квот у списку.
Змагальність явки, на думку Ольги Айвазовської, може привести до того, що з небуття повернеться накручування явки, внесення недостовірних даних у протоколи або ж адмінресурс примушуватиме голосувати виборців.
Тому експерти закликають депутатів повернутись до розгляду питань формування списку та дизайну бюлетеня, щоб виправити ці слабкі й ризиковані моменти.
Утім із середовища народних депутатів просочилась інформація, що було досягнуто домовленостей продовжити роботу над кодексом уже в лютому 2020 року. Існує думка, що і цей кодекс, і закон про місцеві вибори будуть переглядатись і мінятись, тому що монобільшість ще до кінця не розуміє, яка система буде в подальшому їй вигідною.
