Угоду про транзит газу: наша позиція виглядає виграшною, але багато нюансів не оприлюднено

Обсяг транзиту в 2020 році становитиме 65 млрд кубометрів газу, в 2021-2024 роках — 40 млрд кубів. Три мільярди доларів «Газпром» перерахує на рахунки «Нафтогазу України» до 2020 року. 

 

«Угоду укладуть строком на п’ять років з можливістю пролонгації на десять років на тих же умовах», — сказав міністр енергетики Олексій Оржель, додавши, що тариф на транспортування газу буде підвищено. 

 

Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко назвав газовий контракт iз російським «Газпромом» «складним для всіх сторін компромісом». «Перемога чи зрада? «Газпром» хотів контракт на рік, ми — на 10, зійшлися посередині. Гарантовані потужності — теж приблизно посередині між тим, що пропонував «Газпром», і що хотіли ми», — сказав він. 

 

Суть цього компромісу, до якого дійшли Україна та Росія за посередництва Євросоюзу, полягає у тому, що «Газпром» заплатить 2,9 млрд доларів — компенсацію за рішенням Стокгольмського арбітражу — «живими» грошима, а не газом. Хоча раніше посадові особи нашої держави, відповідальні за перемовини, стверджували, що вони готові на цей варіант. Україна ж, у свою чергу, відмовиться від подальших позовів до «Газпрому» на суму близько 12 млрд доларів.

 

Цей варіант для нас виглядає програшним, адже, на думку експертів ринку, Україна мала хороший шанс перемогти у суді. Проте мати шанс ще не означає мати змогу ним скористатися. Адже судова тяганина у столиці Швеції не закінчилася би ні в нинішньому, ні навіть у наступному році, — і весь цей час Україна мала би якось вирішувати проблему з постачанням та транзитом газу. І навіть перемога у суді не означала б, що Росія одразу погодилася б виплатити всю суму, — найяскравіше цьому підтвердження — тривалий час на «вибивання» попереднього виграшу в три мільярди.  

Утiм політична складова питання при цьому залишилася: Україна не відмовилася від позову проти Росії щодо втраченого через анексії Криму майна «Нафтогазу».

 

Тепер «Газпром» має укласти з «Нафтогазом» угоду на організацію транзиту газу на п’ять років iз визначеними обсягами, під які «Нафтогаз» забронює потужності у відокремленого оператора газотранспортної системи. «За ці потужності «Газпром» гарантовано має заплатити «Нафтогазу», а «Нафтогаз» потім — оператору. В угоді буде наперед визначений тариф, вона буде укладена за міжнародним правом і з міжнародним арбітражем. При цьому вона має повністю відповідати європейським нормам», — сказав Вітренко і пояснив, чому у схемі задіяно посередника у вигляді «Нафтогазу» і угоду не підписано безпосередньо між «Газпромом» і оператором. За його словами, «Газпром» не готовий працювати за стандартним договором і брати на себе всі ризики українського законодавства і регулювання, особливо ризики змін у нормативно-правовій базі, які можуть статися кожного дня. «Нафтогаз» є більш пристосованим до таких ризиків, оскільки це національна компанія, акціонером якої є український уряд.

Поза рамками меморандуму залишилися можливості прямих поставок російського газу до України. У тому, що сторони обрали нульовий варіант, переконували нас міністр енергетики України Олексій Оржель і виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко. Питання тут складне. З одного боку Україна відмовилася від купівлі російського газу ще на початку воєнної агресії РФ щодо нашої держави у 2015 році, але Москва періодично пропонує відновити прямі контракти, аргументуючи суттєвими «політичними» знижками. Таким чином намагаючись відновити статус-кво, який ми мали до початку війни. 

 

Пропагує такий розвиток подій Москва і на 2020 рік. І, цілком iмовірно, його вже запущено в дію. Так, учора у ЗМІ з’явилася інформація: п’ять українських компаній буцімто уклали з «Газпромом» угоди на постачання газу для своїх виробничих потреб. За словами анонімного джерела, ці структури купують газ для своїх виробничих потреб, а не для трейдерства на українському ринку. Адже «Газпром», мовляв, вкрай неохоче дає іншим компаніям дозвіл на перепродаж газу, отриманого за прямими закупками. 

 

Тим часом Олексій Оржель зазначив: двосторонній українсько-російський газовий контракт, у принципі, можливий. Але вже не на політичних засадах, як було раніше, а суто на економічних принципах. «Для нас надзвичайно важливо, що там немає політичної ціни, там дійсно є європейський хаб. Це потенційно може вивчатися, але не є елементом пакета», — заявив міністр.

Експерти назагал оцінили домовленості стримано, причому різні експерти вбачають у них різне. Російський політолог Сергій Жаворонков, близький до опозиції, бачить в угоді про газовий транзит капітуляцію російської влади, про що й написав у себе на «Фейсбуці»: «Наша улюблена рубрика «Путін ніколи не ухвалює рішень під тиском»: Міллер (керівник «Газпрому». — Ред.) оголосив подробиці газового контракту з Україною, без якого «Газпром» зривав би контрактні зобов’язання щодо постачання вже в 2020 році... Цінова формула купівлі газу невідома, але явно вона не буде настільки божевільною, як в угоді 2009 року... Росія виплачує 3 млрд доларів: Путін довго відмовлявся від цього, і, як багато негласно стверджують, в категоричній формі, але ось погодився... Ватники стверджують, що «війна з Україною все одно буде», «домовитися неможливо, Україна вимагатиме контрибуцій, Крим, Кубань». Але домовитися про щось виявилося можливо навіть при Путіні. Після Путіна всі договори підуть швидко і легко для обох держав».

 

Український експерт Сергій Дяченко, навпаки, акцентує увагу на ризиках для України. «Економічно допустимі для нас обсяги транзиту російського газу — 50 млрд кубометрів, а технологічно — 40 млрд кубів, — написав він. — Якщо буде менше, ніж 40 млрд кубів газу в нашій ГТС, то ми не зможемо поставляти газ в усі області України. Тоді треба буде його розгортати на реверс. Тож iз точки зору обсягів, це компроміс, який є ближчим до російських інтересів, ніж до наших».

 

Утім, за словами Дяченка, домовленості за обсягами не остаточні. Багато що може змінити відстрочка введення трубо­проводу в обхід України — «Північний потiк-2», на будівництво якого США наклали санкції. «Якщо «потоку» не буде, тоді те, що там записано, неважливо: у будь-якому випадку обсяги будуть істотно більшими», — зазначив експерт, додавши, що згода Росії виконати рішення Стокгольмського арбітражу — перемога для України.

 

Віце-президент Асоціації платників податків України Сергій Костенко вважає: політичної складової у домовленостях, на щастя, немає. «Принаймні та риторика, яку дозволяють собі перші особи Росії, не несе в собі політичну складову. Я її не чую. Політична риторика має на увазі під собою абсолютно іншу конструкцію ведення переговорів і самої по собі риторики», — сказав він. 

 

«Добре, що Україна отримає 2,9 млрд готівкою, а не товаром. Для нас це буде краще, тому що ситуація на ринку газу така, що ціна на газ, найімовірніше, падатиме. Тому взяти газом під час падіння ринку і тримати його у власних сховищах може бути не вигідно», — сказав експерт Борис Кушнірук, додавши, що він усе одно прогнозує критику на адресу керівництва «Нафтогазу». «Особливо після того, якщо керівництву «Нафтогазу» заплатять другу частину їх премії у розмірі 1% від суми платежу, як це ухвалила  наглядова рада: вже першого разу в нас почалася масова істерика, хоча насправді люди привезли в Україну величезні гроші», — сказав він. 

 

Утiм найбільша невизначеність, на думку експерта, полягає у відсутності конкретики з приводу тарифу на транзит. «Якщо його вартість визначатиметься за європейськими правилами, то там є нюанс: чим меншi обсяги, тим вища ціна. Адже на утримання системи потрібна певна кількість грошей. І якщо перший рік — це 65 млрд кубометрів, а другий — 40 млрд кубометрів , то доходів буде менше, а чи будуть вони покривати витрати газотранспортної системи, навіть не знаю. Але при 40 млрд кубометрів Україна в бюджет майже нічого не отримає, тому що всі ці гроші підуть на підтримку цієї системи. Єдиний плюс, що ми не будемо витрачати додаткові кошти на забезпечення газотранспортної системи самостійно... 29 грудня вони підпишуть контракт, і там буде видно тарифи», — сказав експерт, зазначивши: не варто вважати, що Україна програє через малі обсяги транзиту, адже їх узагалі могло не бути.

2,9 млрд доларів «Газпром» має перечислити на рахунки «Нафтогазу» до 29 грудня. Також сторони за цей час мають підписати щонайменше чотири документи: документ про міжоператорську угоду між «Газпромом» і ОГТС, транзитний «пакет» — між «Нафтогазом», «Газпромом» і ОГТС, а також відмову від взаємних фінансових претензій. Мінімальні обсяги прокачування будуть прописані в угодах, причому, за словами керівництва «Нафтогазу», до того моменту, поки росіяни не погодяться на зобов’язання і умови, ми не відкликаємо позови зi Стокгольмського арбітражу.

Якщо ж раптом щось піде не так і сторони спіткнуться об якийсь із пунктів угоди, то експерти допускають і кризовий варіант розвитку подій: «Газ­пром» може почекати три місяці, поки його запаси в європейських ПСГ не вичерпаються, а потім відновити транзит через Україну. При цьому варто розуміти: і росіяни, і європейці закачали достатні запаси газу, щоб протриматися зиму.

 

Україна зробила хороший запас газу: наші підземні сховища наповнені значно більше, ніж у попередні роки. За словами прем’єр-міністра Олексія Гончарука, надто кризовими для України події не будуть: тимчасово без газу ризикують залишитися лише 16 тисяч осіб у місті Вовчанськ у Харківській області, куди газ iз технічних причин надходить безпосередньо з Росії. Також можливі перебої з опаленням у декількох невеликих містах. 

 

Утiм українська сторона багато разів озвучувала: ситуація, на нашу думку, повністю контрольована і влада має план Б на будь-яку із ситуацій.