«Другий після Бога заступник на землі»: хто такий Святий Миколай і як кожен може творити дива

Простим бабусиним поясненням уже згодом знайшла підтвердження в етнографічних дослідженнях Василя Скуратівського. «В народі до святого Миколая, що припадає на 19 грудня, ставилися з особливою повагою, оскільки «він другий після Бога заступник на землі», — зазначав учений. 

Географічно й історично цей цілком реальний чоловік на ім’я Миколай жив дуже далеко від нас. Народився в Азії, в місті Патарі, в благочестивій християнській родині. Батьки його були заможними людьми, але після їхньої смерті Микола роздав усі статки нужденним, а сам присвятив своє життя служінню Богу. Він прийняв сан священника, а згодом став архієписокопом у лікійському місті Мір. Усе його життя було присвячене богоугодним справам. «Святий Миколай особливо вшановується і прославляється церквою за милосердя, — каже архієпископ Чернігівський і Ніжинський ПЦУ Євтратій (Зоря). — З житія цього святого ми бачимо багато прикладів того, як він таємно, щоб ніхто не міг довідатися, допомагав убогим, немічним, виконуючи заповідь Господню бути милосердним, як Отець наш милосердний є». 

 

Святого Миколая ще називають Чудотворцем, бо в Святому писанні згадані випадки, коли він творив справжні дива. Наприклад, своєю молитвою вгамував бурю на морі та воскресив загиблого моряка. Та й навіть після смерті своєї він продовжував дивним чином захищати тих, хто цього потребував. Відомий випадок, коли він врятував життя воєводам, які були неправедно звинувачені перед царем і засуджені до смертної кари. У сні Миколай з’явився царю і сказав, що ці люди ні в чому не винні. Сон був настільки реальним і переконливим, що, прокинувшись уранці, цар наказ відпустити воєвод. А мощі святого, які зберігаються в італійському місті Бар у католицькому храмі, мають чудодійну силу — біля них не раз зцілювалися хворі. 

 

Цікаво, що цього святого шанує як православна церква, так і католицька. Бо благочестивість і добрі вчинки схвалюються обома конфесіями. А житіє святителя Миколая — яскравий приклад справжнього християнина, який заслужив право бути зарахованим до лику святих. 

 

Як у православних, так і в  католиків на Святого Миколая існує традиція — робити добрі вчинки, дарувати подарунки. З особливим трепетом чекають на Миколая чемні й слухняні діти, адже їм Чудотворець обов’язково покладе під подушку подаруночок — «миколайчика». Та й неслухняні, побоюючись знайти під подушкою різочку, цілком щиро в ці дні обіцяють «взятися за розум». Таким чином у цій «подарунковій» традиції є й важливий виховний момент.

Свято Миколая в Україні здавна відзначали дуже врочисто. Від цього дня, власне, розпочинався цикл зимових свят, таких улюблених українцями. «Під цю пору зима остаточно лягала на землю, — пише Василь Скуратівський. — Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, а й з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: «Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не віддаси ніколи». 

 

У цей день у кожній хаті чекали на «полазника». Було доброю прикметою, якщо «на Миколи» першим до оселі ввійде чоловік — добрий, здоровий, хазяйновитий. Навіть худобу дбайливі господарі цього дня вітають зі святом. Бо Миколай — ще й заступник усього живого на землі, як домашніх тварин, так і диких звірів. 

 

Завтра, 19 грудня, святковий настрій пануватиме по всій Україні. У більшості міст уперше спалахнуть вогниками новорічні ялинки, у школах та дитячих садочках малеча з нетерпінням чекатиме на доброго чарівника Миколая. До речі, в Києві від практики запрошувати в гості Діда Мороза цьогоріч у більшості дитячих закладів відмовилися. Повертаємо свої традиції і своїх шанованих героїв! 

 

Насамкінець варто додати, що Святий Миколай живе в кожному з нас. Бо всі ми також можемо робити добрі справи — нагодувати голодного, обдарувати знедоленого, підтримати того, хто перебуває в потребі. Ми всі можемо бути добротворцями, а відтак — і чудотворцями. Бо хіба не диво — здійснити чиюсь мрію?