Держава Україна проти олігарха Коломойського: на чиєму боці влада

Хіба що у фільмі стилю екшн-хоррор можна уявити, щоб мітингувальники увірвалися до будівлі Центробанку Великобританії, хоча б з огляду на сумнівні фінансові наслідки майбутнього «Брекзиту».

 

Або прийшли до помешкання Крістін Лагард — щоб знести ворота. І це не тільки цинічно зрежисована штовханина люмпенів із щоденною оплатою від 200 до 500 гривень.

 

Це — пряма загроза життю вищих менеджерів Національного банку України та членів їхніх сімей. Я не знаю, як звати восьмирічну донечку першого заступника голови Нацбанку України Катерини Рожкової, але розумію, що вимоги «протестувальників» до пані Рожкової «вийти разом із дитиною» — такого не дозволяла собі навіть сицилійська мафія. А що ж МВД або СБУ? Мовчать. 

 

Бо кейс ПриватБанку, а саме він та намагання колишнього власника і креативного щодо бандитських івентів олігарха Ігоря Коломойського повернути собі улюблену «грошову скарбничку» — причина такого правовового свавілля в країні.

 

Поверненння ПриватБанку чи відшкодування 2 млрд доларів та медійна платформа Коломойського й фінансова в перспективі політична турбулентність, чи війна з ним? На цьому шпагаті президент Зеленський продовжує балансувати, але, слід зазначити, фізична форма в нього непогана.... 

 

Аналітик Сергій Фурса вважає: «Коломойський підвищує ставки, тому що програє...» У медіа просочилась інформація: Лондонський суд, у якому розглядається позов державного ПриватБанку до Коломойського, все більше схиляється на користь держави Україна.

 

Британська Феміда закріпила у своєму рішенні список фірм та офшорних компаній, що брали участь у відмиванні грошей Коломойського, та оголосила це для безпосередніх учасників процесу. 

 

Справа ПриватБанку — це як уламок розпеченого вугілля, який сьогодні наші урядовці та силовики, що повинні цією справою займатися, перекидають один одному. 

 

Генеральний прокурор Руслан Рябошапка в листопаді «вмив руки» (прокуратура передала всі 1 тис. 800 томів справи ПриватБанку до НАБУ), а також заперечив щодо чуток, що ГПУ займається справами Гонтаревої і Рожкової. Не минуло й кількох днів, як голова НАБУ Артем Ситник в інтерв’ю заявив, що «у справі ПриватБанку НАБУ повинно займатися тільки можливими порушеннями з боку НБУ. А те, як Коломойський виводив гроші, — це не компетенція НАБУ».

 

Таким чином, в Україні сьогодні відсутній правоохоронний орган, де Коломойський був би під слідством. Справа ПриватБанку і виведення з нього коштів знову залишається без розгляду, начебто за дужками. 

 

Коломойський насолоджується теплим політичним оточенням, чого не скажеш про тих, хто намагається повернути державі 5,5 млрд доларів. Уперше за всю історію незалежної України Національний банк офіційно заявив про спроби рейдерського захоплення та проінформував керівництво The World Bank, International Monetary Fund (IMF), European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) про «факти інформаційної, юридичної та структурної атаки на діяльність Національного банку України з боку бізнес-структур Ігоря Коломойського, які проходять при повній бездіяльності та непрямій підтримці керівництва країни».

 

Економічний експерт Борис Кушнірук: «Національний Банку України відкриває (для Коломойського) фантастичні можливості... При тому що Коломойський, не приховуючи, говорить про те, що він хоче, щоб Україна не продовжила співробітнитво з МВФ. А це не тільки співробітництво з МВФ, це означає припинення співробітництва зі Світовим Банком, Євросоюзом та США». 

 

Багато хто попереджав, що незалежність НБУ може опинитися під питанням і що ПриватБанк може потрапити під атаку за президента Зеленського. Передбачувані також судові справи проти НБУ, Міністерства фінансів та ПриватБанку, а ще оплачувані протести проти головного фінансового регулятора країни та його керівництва. Але нещодавні події, коли НБУ та ПриватБанк стали центром акції терору, залякування та цькування, коли з ПриватБанку евакуювали 300 працівників, а голова його правління Петр Крумханзл, проти якого відкрито чотири судові справи, включаючи справу «про шпигунські дії», був госпіталізований із повідомленням про інфаркт на тлі проплачених протестів — це поза межею розуміння будь-якої притомної людини. 

 

Через гучні події з банківськими мітингувальниками якось незвично тихо пройшла ще одна новина, пов’язана з ПриватБанком. Один із фінансових журналістів, до речі, дуже уважний, Василь Пасочник із Finbalance звернув увагу на офіційний сайт НБУ. На ньому повідомлялось, що «станом на 25 вересня цього року власником 100% відсотків ПриватБанку є держава в особі Кабінету Міністрів».

 

Коротенька інформація викликала бурю в медіа, втім, не вдаючись до подробиць, ЗМІ одразу підхопили версію другого профільного інтернет-порталу «Фінансовий клуб»: цей крок зроблено для того, щоб ускладнити розгляд позову Коломойського 19 грудня. Нагадаємо, саме на цю сакральну для ПриватБанку дату призначено судове засідання щодо правомірності націоналізації банку. Дивує те, що ні пресслужба Мінфіну, ні пресслужба НБУ два місяці не звертали уваги на таку важливу новину — ПриватБанк, а втім, ще й державний Укрексімбанк змінили власників. 

 

Пізніше Міністерство фінансів обмежилося короткими коментарями: передача акцій ПриватБанку пройшла у відповідності до закону від 5 червня 2018 року і почала застосовуватись до ПриватБанку з 20 квітня 2019 року. 

 

Реакція аналітиків на цю новину була більш стриманою та й питання ставились хіба що в соціальних мережах. Як може Кабінет Міністрів прийняти на баланс акції банку? Адже уряд, формально, — це клуб доброчесних українських джентльменів, але він не має статусу юридичної особи?

 

Якщо КМ відсутній в Єдиному реестрі юридичних осіб, то, відповідно, він не може бути суб’єктом правових відносин, і як — технічно — можна було переписати акції в системі депозитарного обліку?

 

Чи не призведе це до практики Верховного Суду, який може визнати такі угоди нікчемними. 

 

Хтось таки згадав, що від імені Кабінету Міністрів може виступати секретаріат Кабінету Міністрів як суб’єкт права, як юридична особа — згідно з частиною 10 статті 47 Закону «Про Кабинет Міністрів України». Така собі напівтехнічна структура, яка організовує роботу КМ. 

 

Можна сподіватись, що ПриватБанк не буде без господаря, хоча знов-таки незрозуміло, хто як власник буде представляти його у судах, адже юристів у секретаріаті обмаль. Можливо, це буде доручення Міністерству юстиції, яке може брати на себе цю справу? 

 

За цими суто технічними запитаннями якимось недолугим здається питання: а хто саме керує секретаріатом КМ? А молодий, завзятий та iнноваційний Дмитро Дубілет. Так, ексчлен правління націоналізованого ПриватБанку, який упродовж двох років жорстко декларував свою позицію «банк забрали».

 

Ставши держслужбовцем, Дмитро приглушив цю риторику, але ще на початку листопада в інтерв’ю зізнавався: якби держава домовилась з ексвласником банку паном Коломойським, «це був би win-win варіант. ПриватБанк залишився б комерційним. А не державним. Держава б не витрачала багато грошей, а Коломойський би повертав борги по своїх підприємствах». Так вважає Дубілет. 

 

Залишимо без коментарів ці припущення пана Дубілета-джуніора, бо про бажання чи небажання пана Коломойського написано багато, але все це можна вкласти в одне речення: «Борги віддають лише боягузи».

 

Як на мене, то в усьому іншому пан Дмитро Дубілет мені імпонує: молодий, амбітний, освічений, започаткував i-gov проєкт... Не біда, що анонсований ним перепис населення «без перепису» роздовбали фа­хівці вщент, поріг критики в нього — високий.

 

Як писав відомий політолог Володимир Фесенко: «Цей парубок далеко піде. Занадто вже хвацький, упертий, креативний, технологічний. І, кажуть, досить непоганий менеджер. Думаю, він буде одним із небагатьох міністрів нинішнього уряду, який зостанеться і в новому складі Кабміну. Якщо, звісно, сам захоче. Може і на посаді піднятися».