Шістнадцятеро загиблих — такий страшний підсумок нещодавньої масштабної пожежі в одеському коледжі. Слідство розглядає різні версії причин трагедії. Але очевидно одне — до численних жертв призвело елементарне нехтування правилами пожежної безпеки. У приміщенні, зокрема, не працювала система пожежної сигналізації, були й порушення облаштування шляхів евакуації, не всі викладачі виконали свої обов’язки при евакуації учнів.
«Такого неподобства в принципі не уявляю в Нью-Йорку, де вже 10 років працюю інспектором у Пожежному департаменті, — каже колишній донеччанин Михайло Казаренко. — Після трагедії 11 вересня 2001 року у Всесвітньому торговому центрі пожеж із великою кількістю загиблих у Нью-Йорку не було! Але то був теракт, а щоб ось так, через недбальство, — не пригадую такого».
До еміграції пан Михайло 15 років пропрацював у пожежній охороні Донецька (починаючи з рядового бійця і — до заступника начальника самостійної пожежної частини). Про доброчинні проєкти пана Казаренка, які він реалізує в Україні, «УМ» неодноразово писала. Але після трагедії в Одесі говоримо з паном Михайлом про його роботу в США. Бо досвід того, як себе захищає величезне 20-мільйонне місто з висотною забудовою від вогню, — цікавий, повчальний і може бути корисним для України.
«У власника, який не дбає про безпеку, будинок можуть забрати»
— Пане Михайле, ви свого часу працювали пожежним інспектором в Україні. У чому відмінність роботи тут і там?
— І в Донецьку, і в Нью-Йорку я інспектував об’єкти щодо пожежної безпеки. Але в США методика принципово відрізняється. Якщо в Україні за це платив державний бюджет, то тут усе побудовано так, що інспектор не тільки сам себе окуповує, а ще й заробляє в десятки разів більше для бюджету міста. Завдяки чітким правилам пожежної безпеки створено цілу індустрію, яка допомагає ці правила виконувати. Приватні компанії (ліцензовані та сертифіковані) заробляють на тому, що допомагають власникам будинків усувати ті чи інші порушення, які виявляє пожежний інспектор.
Крім того, штрафи для порушників тут дуже значні. Не виконати припис інспектора — це означає отримати великі проблеми.
— Виходить, інспектор зацікавлений знайти якесь порушення?
— Це не зовсім так. Зарплата інспектора не залежить від кількості виявлених порушень. І матеріально він у цьому ніяк не зацікавлений. Але сумлінно виконуючи свою роботу, він дійсно може заробляти гроші для міста. Загалом пожежні інспектори щороку приносять мегаполісу від 25 до 30 мільйонів доларів прибутків. У вигляді штрафів, за технічне тестування систем (наприклад, системи пожежогасіння треба тестувати що п’ять років, і роботу інспектора, який присутній на цих тестуваннях, оплачує замовник), за роботу фірм, які ці роботи проводять, бо вони сплачують податки.
Важливо, що в США кожен будинок має власника. Це може бути приватна особа, об’єднання співвласників (на зразок нашого ОСББ. — Ред.), якась корпорація чи компанія.
Усі порушення тут розбиті на 30 категорій. Наприклад, порушення в організації шляхів евакуації, у зберіганні легкозаймистих речовин, порушення в роботі електромереж, пожежної сигналізації чи систем пожежогасіння — всі ці категорії оцінені за вагомістю в різну вартість. Термін усунення цих порушень однаковий — 35 днів. Інспектор ніяк не може вплинути на його тривалість, не може його збільшити чи зменшити. І якщо власник будинку не вклався в термін, накладають великі штрафи. Я вручив протокол — і час пішов із цієї хвилини. Якщо домовласник відмовляється брати документ, я вішаю його на двері на видному місці — це теж легальний спосіб поставити домовласника до відома. Якщо він каже «не бачив», це його проблеми — значить, погано наглядає за своїм будинком. Через 35 діб власник, усунувши недоліки, має подати нотаріально завірений звіт. Когось вибірково одразу ж перевірять, когось значно пізніше — через півроку чи навіть рік і більше, але це станеться неминуче. Тому фальсифікувати звіт мало кому спадає на думку — тут, повірте, це дорого коштує. Бо якщо обманув або виконав не все, то штраф одразу збільшується в 50 разів. Тобто був — тисяча, а стає 50 тисяч!
Якщо власник не виконує приписи й далі, штрафи ростуть, і коли вони досягають балансової вартості будинку, його забирають у власність міста. А домовласнику навіть може загрожувати тюремне ув’язнення, бо піддав ризику життя людей.
Також опосередкованим покаранням стає й збільшення розміру страхування. У США страхування — обов’язкове. Як в Україні обов’язкове страхування для автомобілів, так тут — для будинків. Без страховки власник не має права його експлуатувати. Якщо є якісь порушення і вони не виконані, то страховка буде космічною, адже компанія несе більші ризики. Наприклад, якщо раніше страховка становила 50 тисяч, то може зрости на 5 мільйонів у рік. Вражаюче, правда?
Всю історію будинків міста дуже просто перевірити через спеціальну базу даних, що є у відкритому доступі. Заходиш туди, набираєш адресу й отримуєш повну інформацію щодо того чи іншого об’єкта. І в цьому реєстрі страховики (та й будь-хто, мешканці, наприклад) дуже просто можуть перевірити все, що стосується того чи іншого будинку від моменту його спорудження: всі виконані роботи, коли проводку міняли, коли труби, які проблеми були й чи є зараз. Тому власники будинків намагаються якомога швидше усунути можливі порушення, аби ці червоні прапорці в базах даних не маячили. До речі, якщо страховка бодай раз підвищилася, вона ніколи не повернеться до того розміру, який був раніше. Навіть якщо порушень уже не буде. Погана репутація тут дуже дорого коштує.
«Інспекторів постійно провокують хабарями»
— До відповідальності за пожежу в одеському коледжі, ймовірно, будуть притягнуті й пожежні інспектори через службову недбалість. А чи можна в США «повирішувати» питання за гроші?
— Я не радив би цього робити. При кожному департаменті (й пожежному зокрема) є відділ поліції, який належить до федеральної Служби генеральних інспекторів. Вони номінально працюють при нашому департаменті, але підпорядковані й зарплату отримують від федеральної служби. (Це якби, скажімо, в Одесі при управлінні служби з надзвичайних ситуацій працював би підрозділ, підпорядкований безпосередньо МВС і фінансований ним). Цей відділ не тільки слідкує за тим, аби пожежні інспектори ефективно використовували свій робочий час, службовий транспорт, а також постійно влаштовує провокації, перевіряючи інспектора на чесність.
За кожним інспектором час від часу таємно спостерігають. І якщо він регулярно витрачає свій час не за призначенням, йому може загрожувати навіть кримінальна відповідальність. Бо його робочий час — це власність міста, йому за це платять платники податків. А він, виходить, обкрадає їх, якщо працює несумлінно. А ще можуть домовитися з власником будинку, щоб той запропонував інспектору хабара.
Ось перед Різдвом знову прийшло нагадування від мера: в жодному разі ніяких подарунків ні від кого не брати. Бо в китайців, наприклад, є традиція: просто при вході в будинок стоїть скринька з конвертами, а в них якісь невеликі суми — 20-25 доларів. І вони всім пропонують: «Беріть, це презент». Подарунки до 50 доларів не вважаються кримінальним злочином, а адміністративним. Але це — для приватних компаній. А місто ухвалило рішення, яке підсилює загальний закон: узагалі не брати ніяких, навіть дріб’язкових подарунків. Якщо ти поїв у кафе, а власник каже: «Платити не треба, пригощаю», — все одно маєш розрахуватися. Інакше — це кримінальна стаття. За таке не тільки можна втратити роботу, спеціальну пенсію і можливість влаштуватися на будь-яку державну службу в майбутньому, а й загриміти за ґрати. Тобто наслідки можуть бути набагато більші, ніж ця дрібна спокуса.
Так само ніяких канапок, кави, ланчів в офісах, які перевіряєш. Ти можеш і не відмовитися, але обов’язково заплати. Навіть якщо попив води з кулера, поклади біля нього долар — ти нікому нічого не винен. І тут же можеш оштрафувати власника на 50 тисяч. Такі правила.
— Як маєте діяти, якщо хабар усе ж запропонували?
— Маєш одразу закінчити перевірку, вийти з приміщення, відійти від нього на певну відстань і тут же доповісти про цей випадок. Бо приховування цього факту теж загрожує певними наслідками. Якщо це була провокація «своїх» — вони кажуть, що все добре, це була частина їхньої роботи, перевірку можна продовжити. А ні — повертайся в офіс для більш детальної розмови.
— А вам хабарі пропонували?
— Було одного разу таке на початку моєї роботи. Один іспанець пропонував мені 50 доларів, щоб я не виписував йому штраф, а дав можливість усунути порушення. Я сказав, що ти мені нічого не казав, а я нічого не чув.
— Але ж ви діяли не за інструкцією?
— Дійсно, я ризикував і поклався на свою інтуїцію. Бо тут є ще така річ. Якщо мені пропонували хабар, то з цього моменту за мною стали б таємно спостерігати. Бо виникає підозра: що я таке зробив чи сказав, якщо в людини виникло бажання дати мені хабар? Проте зараз, маючи за плечима вже 10-річний довід роботи, я діяв би інакше, бо ціную свою роботу. А от ланчі, каву — таке іноді й зараз пропонують. Але я чемно відмовляюся.
Звісно, як і скрізь, є незначна частина тих, хто все ж намагається уникнути приписів інспектора. Але 99 відсотків погоджуються з ними і виконують їх, особливо якщо ти пояснюєш — це все задля вашої ж безпеки. Бо ще зі шкільної парти американців учать — закон не для того, щоб ускладнити життя, а щоб усім жилося зручно і безпечно.
«Люди мають право на захист від чиєїсь халатності чи дурості»
— Нью-Йорк — місто хмарочосів. Яких заходів там вживають, аби ефективно запобігати пожежам?
— У Нью-Йорку з цього року почав діяти закон, який передбачає, що будинки, де є більше двох квартир, обов’язково мають бути оснащені системами автоматичного пожежогасіння. Не пожежної сигналізації, наголошую, а саме пожежогасіння. Цей законодавчий акт був ухвалений 5 років тому, цей період був відведений на його впровадження, а працювати з усіма каральними заходами він починає з цього року. Мабуть, у голлівудських фільмах ви бачили, як, піднісши запальничку до теплового датчика, можна спровокувати «душ» у приміщенні. Саме про такі системи йдеться. Їх називають «Спринклер» (Spri—kler). На практиці вони дійсно допомагають затримати розповсюдження вогню, доки приїде пожежна команда, або й узагалі погасити його. В Україні теж такі системи є, але переважно в новозбудованих об’єктах. А от у житлових будинках цього майже нема, особливо старої забудови. До речі, я працюю якраз у відділі систем пожежогасіння та інспектую їх.
Крім того, через велику кількість машин швидкість пересування Нью-Йорком уповільнюється. Якщо раніше була швидкість по місту 35 миль за годину, то тепер — лише 25 миль. Відтак передбачено, щоб через кожні 10-20 кварталів була невеличка пожежна частина, аби радіус доїзду до епіцентру пожежі був якомога меншим.
— Ви змалювали досить чітку і злагоджену картину протипожежної безпеки в величезному місті. Але навіть за таких умов пожежі все ж трапляються?
— Так, трапляються. Але чинників, які їх спричиняють, не так і багато. Це або навмисний підпал, або неналежне поводження з небезпечними речовинами й обладнанням (вибух газу, зберігали в недозволеному місці каністри з бензином) чи неправильна експлуатація електроприладів. І найчастіше це стається в приватних одно-двоквартирних будинках, які ми не маємо юридичного права перевіряти. Приватна власність — приватна відповідальність, тут ти сам відповідаєш за свою безпеку і життя. Проте якщо в будинку три квартири і більше, то мусиш думати про безпеку сусідів — люди мають право на захист від чиєїсь халатності чи дурості. І місто про це дбає.
