Уже стало доброю традицією святкувати день народження ректора Київського національного університету культури і мистецтв Михайла Поплавського масштабним концертним шоу.
От і цей рік не став винятком: 28 листопада Михайло Михайлович відзначив «круглу» дату, а 3 грудня вийшов на велику сцену Палацу спорту.
Втім, нинішній концерт усе ж був винятковим — ювілейним, адже ректору Поплавському (важко повірити!) виповнилося 70 років!
«Фішки, які ми підготували для ювілейного концерту «Я — українець!», вразять кожного! Приходьте на шоу, якого ще не бачила Україна!» — інтригував Михайло Поплавський зі своєї сторінки у «Фейсбуці» за пару днів до концерту. На що в коментарях йому цілком щиро написали: «Найголовніша фішка — це сам Михайло Михайлович!».
Співаючий ректор «запалює».
І це справді так! Бо «на Поплавського» прийшли понад 10 тисяч людей — величезний зал Палацу спорту заповнили вщерть. Серед глядачів були: третій президент України Віктор Ющенко, співачка Камалія з чоловіком і доньками та інші знаменитості. Спеціальним гостем став прямий спадкоємець Альфреда Нобеля, засновника знаменитої премії, Мікаель Нобель, який прилетів до Києва разом із «Міс Швеції». У залі були й відомі політики та багато ректорів столичних і закордонних вишів, зокрема ексміністр освіти і ректор НУБіП Станіслав Ніколаєнко.
Зірковий ювіляр і його зіркові гості.
Зі сцени ювіляра вітали відомі випускники й викладачі університету: Павло Зібров, Ірина Білик, Катерина Бужинська, Наталія Бучинська. Повною несподіванкою стала поява на сцені улюбленця жінок Олега Винника. Разом з ювіляром вони виконали пісню «Ніно».
Виявилося, що Михайло Михайлович навіть переклав відомий хіт Винника на українську, бо Поплавському, колишньому хлопцю з села, «не всьо равно», яка мова лунає на його концертах. «Для мене важливо, аби на сцені звучала українська пісня», — не втомлюється повторювати патріот і великий життєлюб Поплавський.
І хто повірить, що Михайлу Михайловичу — сімдесят?
І вже зовсім ніхто не очікував побачити на сцені почесного професора КНУКіМ Томаса Андерса, еге ж, того самого — соліста культового гурту Modern Talking. Із Поплавським Андерса пов’язують давні приязні стосунки. Тож, вітаючи свого друга з ювілеєм, він виконав кілька пісень під овації вже добре розгарячілої публіки.
Та й це були не всі обіцяні «фішки», бо на сцену до Михайла Поплавського виходили вибачатися артисти з «95 кварталу». На очах публіки хлопці впали перед ним на коліна і каялися, що так часто дозволяли собі жартувати над співаючим ректором.
Сам Поплавський у цей час, ледве стримуючи сміх, сидів за роялем в образі відомого англійського співака — ну справжнісінький тобі Елтон Джон! На знак «мирової» вони разом виконали пісню з репертуару сера Елтона.
Справжній українець і його талановиті українки.
Кожен концерт Михайла Поплавського — це ще й своєрідний творчий звіт КНУКіМ. Разом зі своїм ректором на сцені співають і танцюють сотні студентів Університету культури. Підготовка такого грандіозного шоу — це чудова виробнича практика і поштовх до подальшого розвитку.
«Для мене важливо, аби на сцену виходили молоді артисти, щоб студенти розуміли — досягти успіху може кожен, треба лише дуже цього хотіти і багато працювати. Це моя патріотична, політична і життєва позиція», — каже Михайло Поплавський.
Тут пан ректор є чудовим прикладом для своїх студентів: невтомний працелюб, надзвичайно позитивний і креативний, він й у свої сімдесят є тим двигуном, який рухає університет до нових звершень.
Досі продовжує записувати нові пісні (на концерті презентував композицію «Я твій Міша»), влаштовує феєричні постановки світового рівня — він іде в ногу з часом, залишається молодим і сучасним. І за всі ці чесноти студенти просто обожнюють свого ректора!
Я — українець, син народу того,
Що відвикає нині від ярма.
Я не корюся, я молюся Богу
І вірю в те, що все це недарма.
Ці слова з пісні Анатолія Матвійчука стали лейтмотивом усього концерту, і вони цілком відповідають життєвому кредо ректора Поплавського. «Ми — сильна нація, мудрий і талановитий народ, і я щиро вірю, що все у нас буде добре», — каже Михайло Михайлович. І в його оптимізм дійсно хочеться вірити!
