Після школи пішла на війну: зворушлива історія юної захисниці України з Луганська

Українська захисниця з Луганська розповіла свою історію боротьби проти «русского міра».

 

Про це повідомляють на сторінці «Оперативне командування «Схід» Збройних сил України» у «Фейсбуці».

 

«Я прийшла зі школи, а мама мені каже: «Аня, подивися». Вмикає телевізор, а там жодного українського канала, тільки «Росія-24» і канал «Зірка» — і більше нічого! А по цих двох каналах тільки і говорили, що ось-ось на нас нападуть бандерівці, але Росія чекає і врятує. Хоча на той момент бойових дій у місті ще не було. Проводили майдани і антимайдани, як у Києві, і тільки час від часу я бачила автобуси з міцними бородатими чоловіками, нехарактерної для нашої місцевості зовнішності. Ось тоді ми зрозуміли, що відбувається погане і треба бігти», — розповіла Аня.

 

Тендітна, білолиця, дуже ніжна дівчина, яку, на перший погляд, важко назвати захисником країни, пам’ятає до дрібниць, як «русскій мір» прийшов до Луганська. Тоді вона вчилася в 9-му класі.

 

Разом із мамою вони сподівалися, що все налагодиться і наші українські військові захистять її рідне місто. Але через деякий час Ані з мамою довелося виїхати на мирну територію України, в Івано-Франківськ.

 

Аня, коли проїжджала блокпости, побачила екіпірованих бійців і вирішила сама їм чимось допомогти. Так дівчина і стала воїном після закінчення школи, адже зрозуміла, що це теж її війна і треба захищати рідну землю.

 

З того часу пройшло три роки, і Аня — боєць 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка. Вона поділилася важкими моментами у військовому житті і розповіла про бойове хрещення.

 

«Це було на Світлодарській дузі 18 грудня 2016-го. Неймовірні обстріли. Важка артилерія. Дуже багато хлопців загинуло. Боляче... Потім було Золоте. Іноді і в туалет не могли ви­йти, настільки щільно били окупанти. Далеко від ВОПу відійти не давали, одразу шелестіло,  не свистіло, а саме шелестіло. Зараз чомусь стрілянину більше боюся, адже, на відміну від важкого озброєння, автоматні постріли не завжди чутно», — сказала захисниця.

 

Аня хоче, щоб Україна стала єдиною, проте повертатися в рідне місто не бажає.

 

«Там уже виросло ціле покоління, виховане російською пропагандою, і деякі мої однолітки перейшли на іншу сторону. Не думаю, що зможу знайти з ними спільну мову», — зазначила дівчина.

 

Присвятити життя армії захисниця не планує. Однак свою роботу виконує самовіддано. Після закінчення війни вона хоче стати волонтером-фотографом. Хоче поїхати в країни Близького Сходу і висвітлювати життя тамтешніх дітей. Адже, на думку Ані, там боротьба за території ще жорстокіша і підростаюче покоління взагалі позбавлене дитинства. 

(Інтернет-видання «Апостроф»)