Зірковим складом сильних голосів Національна опера України представила 14 листопада прем’єру «Богеми» італійського композитора Джакомо Пуччіні, що з другої половини ХХ століття не виходить із п’ятірки опер, які ставлять найчастіше в усіх кінцях світу.
У Києві співали уже визнані за кордоном тенор Валентин Дитюк, бас Сергій Магера, ліричний баритон Андрій Бондаренко.
Музику «Богеми» Джакомо Пуччіні написав дуже швидко — за вісім місяців. Деякі епізоди, наприклад, популярний «Вальс Мюзетти», композитор творив, не чекаючи чергових сторінок лібрето.
До осені 1895-го «Богема» була закінчена, а вже 1 лютого наступного року її вперше представили на сцені Королівського театру в Турині (Італія). Опісля її з успіхом ставили найкращі театри світу.
Пригоди чотирьох молодих друзів у «Богемі» — поета Рудольфа, філософа Коллена, художника Марселя і музиканта Шонара — починаються у переддень Святвечора в орендованій мансарді у Латинському кварталі Парижа. Товариші веселі, іронічні, натхненні, але не розкошують грошима. У життя небагатих, але щирих друзів, звичайно, вплітається кохання.
«Ми намагаємося в усіх аспектах трохи наблизити оперу до сьогодення — і в плані драматичності, і поведінки артистів на сцені, і періоду часу, який ми взяли за основу, — це 1950-ті роки. З тим, щоб це сприймалось не як щось, укрите пилом або оцінене, але, на жаль, далеке від нас. Я претендую на те, що це буде нова, свіжа постановка, більш наближена до молодої публіки», — сказав журналістам у Києві у переддень прем’єри режисер-постановник Італо Нунціата.
І додав: «Ми сподіваємося, що такі постановки, дещо видозмінені, осучаснені, але без претензій на модернізм, дозволять нашим слухачам зрозуміти і перейнятися цією вічною музикою, яка в кожний відрізок часу має вписуватися так, наче вона створена сьогодні».
Італієць уже не раз показував свою майстерність на сцені Національної опери України. Творче співробітництво з театром продовжується понад десятиліття. Його результат — «Бал-маскарад», «Попелюшка», «Макбет», «Любовний напій», «Манон Леско», а тепер «Богема». За словами Італо Нунціата, порівняно з більш статичними операми Верді, постановкою яких він займався в Національній опері кілька років тому, опери Пуччіні значно жвавіші і живіші. І, на його думку, саме такі потрібні для репертуару Національної опери України.
Із частиною артистів італійському режисеру-постановнику вже довелося працювати на попередніх постановках, зокрема, з Лілією Гревцовою, Геннадієм Ващенком, Сергієм Магерою.
Поет Рудольф — Валентин Дитюк, Мімі — Лілія Гревцова.
На київській сцені у день прем’єри «Богеми» партію поета Рудольфа виконав 28-річний тенор Валентин Дитюк — спочатку, 2014-го, стажист, а вже через рік — соліст оперної трупи Національної опери України, який запрошеним солістом Латвійської опери став іще у 2013-му, будучи студентом Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.
Це вже 14-й образ уродженця Запорізької області на сцені столичної Опери. До речі, вже два роки, як Валентин має звання заслуженого артиста України.
У філософа Коллена перевтілився досвідчений народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергій Магера, мірилом таланту якого є і гастролі у США, Данії, Італії, Німеччині, Швейцарії, Польщі, Угорщині, Франції, Голландії, Бельгії та інших країнах. Серед його партій, зокрема, були Мойсей в однойменній опері Мирослава Скорика та Ярослав Мудрий в однойменній опері Григорія Майбороди.
Сергій Магера спочатку співав на сцені Львівського академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Солістом Національної опери України імені Тараса Шевченка став із 1998 року.
Партію богемного художника Марселя виконав запрошений соліст, 32-річний Андрій Бондаренко. Ліричний баритон уродженця Кам’янця-Подільського і випускника Музакадемії імені Петра Чайковського забезпечив артистові статус запрошеного соліста у Deutsche Oper Berlin (Німеччина), Teatro Real de Madrid (Іспанія), The Dallas Opera (США), Іsraeli Opera (Тель-Авів) та інших театрів світу.
Опера «Богема» — це традиції італійського бельканто, стилю співу, що вимагає від виконавців досконалої техніки володіння голосом, бездоганної кантилени, віртуозної колоратури, майстерного філірування, тривалого дихання, виняткової мелодійної зв’язності, легкості та вишуканості голосоутворення, емоційної насиченості співу.
Виконавці київської прем’єри додали й необов’язкових століття тому, але так необхідних сучасним поціновувачам високого мистецтва драматичної експресії і романтичних емоцій. Тому, коли у кінці від хвороби помирає Мімі (Лілія Гревцова, сопрано), на очі навертаються сльози.
