«Епоха бідності», яку в передвиборчу кампанію необачно пообіцяли подолати «слуги», скінчилася. Наближається епоха зубожіння.
Причому семимильними кроками. Добралася новообрана влада вже врешті й до газу: в порівнянні з жовтнем ціна на блакитне паливо для українців зросте на 14,65%.
Для потреб населення та інших споживачів, які отримують газ на регульованих умовах (ПСО), як повідомили у компанії «Нафтогаз України», встановлено на листопад 2019 року ціну на природний газ на рівні 4 тис. 899 грн за тисячу кубометрів (без урахування ПДВ, націнки газзбутів та транспортних витрат).
І одразу ж «заспокоїли», що з 2016 року це — найнижча ціна на газ для населення в листопаді.
«Цього місяця регульована ціна газу виявилася вищою, ніж ціна на умовах пропозиції від «Нафтогазу» «Газовий запас» (4 тис. 874,42 грн за тисячу кубометрів), тож споживачі, які скористались цією пропозицією, зекономлять свої кошти. Якщо ж споживач не використає за зимовий сезон увесь передплачений обсяг, залишок коштів повернеться на його рахунок у повному обсязі», — пояснили в «Нафтогазі».
Зазначимо, що для визначення ціни газу за ПСО «Нафтогаз» обирає найнижчий рівень серед чотирьох визначених урядом варіантів: ціни «Нафтогазу» для комерційних споживачів за минулий місяць; дані Мінекономрозвитку щодо середньої митної вартості газу за минулий місяць; середньозваженої ціни на Українській енергетичній біржі та ціни за урядовою постановою №867 від 19 жовтня 2018 року. У листопаді 2019 року найменшою виявилась ціна «Нафтогазу» для комерційних споживачів на умовах передоплати.
Як би там аргументували у монополіста, яким наразі є «Нафтогаз України» на нашому ринку блакитного палива (й це, вочевидь, одна з причин цінового свавілля), щодо економічної доцільності — пересічному українцю від цього не легше. Й обурення народних мас уже пішло хвилею в соцмережах.
Ось, приміром, один із представників «гласу народу» — Олександр Олексієнко — написав: «Це так нас «люблять» правителі та їхні товариші олігархи, з якими вони вирішують свої справи. Поки не посадять Ахметова та Коломойського для прикладу — нічого не вийде.
Це одні з головних ворогів нашої країни. А сподiватися на диво можуть лише діти. Вони вірять у казки, тому що їх годують дорослі».
На жаль, немала частка і дорослого населення країни не може скинути пелену обіцянок, так щедро розданих декілька місяців тому з екрана телевізора й бігбордів, і продовжує по-дитячому вірити в дива. А країні доводиться пожинати плоди непрофесіоналізму — провладне дилетантство ще неодноразово вилазитиме нам боком в тих чи інших сферах, як економічних, так і політичних. n
