Халявнi фантазiї: у «ДНР» хочуть створити офшорну зону

Відомо, що мріяти ніколи не шкодить. Люди, які вірять у те, що можна побудувати нове життя за допомогою автомата Калашникова, зазвичай не хочуть знати, що це досягається працею, впертою та вмілою. З автоматом у руках добре віднімати у інших та грабувати державу, а багатшими стають тільки грабіжники.

 

Однак народи то в одному, то в іншому місці піддаються на вудку агітаторів, починають вірити, що коли відняти все у багатих і поділити, та ще й роздерибанити державу, то народ заживе щасливо. Та проходить час, і стає зрозумілим, що для гарного життя треба добре працювати. Автомат не може замінити хліб насущний.

 

Саме так і трапилось у «славнозвісних «ДНР» та «ЛНР». Йде вже шостий рік «народної влади», а краще не стало, республіки тримаються на фінансових i гуманітарних подачках Росії. Первісна мрія створити у південних та східних областях України таку собі «Новоросію» вмерла, ще й не народившись.

 

На заміну підкинули іншу фантазію — про входження самопроголошених республік до складу Росії. Мрійників навіть не засмучує відверте небажання Кремля прихистити їх під своє крило. На цю тему досить неоднозначно висловився сам Путін: «Такі питання на вулиці не вирішуються». Якщо перекласти це з дипломатичної мови на «селянську», то вийде: «А не пішли б ви...»

 

Та мрійники не вгамовуються і нещодавно провели міжнародний інвестиційний форум у розрахунку, що зарубіжні підприємці рвонуть на Донбас зі своїми капіталами. Виглядало це смішно, тим більше що переважна кількість учасників форуму була з африканських країн, які й самі чекають, хто б їм підкинув грошенят. Місцеві ЗМІ все гучніше кричать про якийсь «русскій мір».

 

А днями ватажок «ДНР» підкинув нову ідею: створити на її території офшорну зону. Тоді грошики потечуть неміряно, тільки встигай вкладати їх у різноманітні проєкти. Буде все, як на Кіпрі чи Мальдивах. От тоді заживемо! А можна ще створити, наприклад у Новоазовську, порто-франко.

 

Чимало різних фантазій у ватажків «Л/ДНР», та тільки всі вони ґрунтуються на «халяві». І ніхто голос­но не скаже: хлопці, треба б iще і попрацювати! Навіть Манілов розумів, що одним кришталевим мостом ситий не будеш...