Він додав, що у 2018 році Інститут сталевих конструкцій імені Шимановського обстежив технічний стан мосту. Результати засвідчили, що споруда наразі у критичному стані. Після цього скликали групу при КМДА, яка почала розробляти кошторис на реконструкцію мосту.
«І начебто спочатку пішло непогано, але у зв’язку з тим, що міст — пам’ятка архітектури, термін «реконструкція» до нього не застосовується. Із ним можна робити все: міняти матеріали, посилювати, але не можна змінювати форму і розмір конструкції. У зв’язку із цим усі роботи на цьому напрямку зупинилися», — сказав Позняков.
Зараз необхідно очистити всі металеві конструкції від будівельного сміття і загерметизувати місця, що протікають, аби запобігти подальшій корозії. «Ну і далі потрібно пофарбувати. Ми згадували, коли його востаннє фарбували, — а ніхто згадати не може. Адже це антикорозійні заходи», — розповів Позняков. Утiм цим ніхто не займається. А міст продовжують експлуатувати щодня — до першої жахливої аварії?
Де слід латати діри
Рік тому в передаварійному стані у Києві перебували три мостові споруди: міст імені Патона, міст метро та Шулявський шляхопровід. Таку інформацію надавав департамент транспортної інфраструктури Київської міської держадміністрації. Перші два на даний момент експлуатуються з обмеженням руху вантажного транспорту. Щодо Шулявського мосту, то його, на щастя, вже демонтували і будують наново.
В адміністрації додають: протягом 2017-2018 років КП «Київавтошляхміст» виконало спеціальні обстеження 121 споруди. Першочергового ремонту, за його даними, потребують три шляхопроводи, серед яких міст метро через Русанівську протоку.
Це — офіціоз, який дещо мінімізує масштаби проблеми. Бо, за словами заступника начальника управління з експлуатації «Київавтошляхміст» Олександра Міруненка, капітального ремонту потребують практично всі мости столиці.
«Більшість мостів у Києві будувалося в 60-70-х роках. Але капремонт на багатьох iз них досi не проводився», — зазначає Міруненко.
А архітектор Євген Лішанський додає, що за мостами необхідний постійний контроль і догляд. «Потрібно безперервно стежити, щоб там не з’являлися тріщини, а також не оголювалася арматура. Його потрібно захищати фарбуванням, полімерами. Якщо на мості і під мостом не стається надзвичайна подія, як пожежа під Шулявським мостом, то він може стояти і 900 років», — каже Лішанський.
Гроші проти каміння
Як уже було сказано, більшості київських мостів у середньому по 50-60 років. Зводили їх у часи, які разюче відрізнялися від нашого часу. Так, Повітрофлотський міст будували 60 років тому, і розрахований він був на більш легкі автомобілі в порівнянні з нинішніми вантажівками. «Найважчим автомобілем у ті роки був п’ятитонний ЗІС. З огляду на ці цифри і будувалися в ті роки мости. Зараз же по них їздять великі вантажівки з високою інтенсивністю. Зрозуміло, що це впливає на знос мостів», — говорить Євген Лішанський.
Два роки тому від Повітрофлотського шляхопроводу почали відвалюватися шматки бетону. Про це у «Фейсбуцi» повідомив киянин Дмитро Макагон. «Великі шматки бетону відламуються від конструкцій Повітрофлотського моста і падають на тротуар. Тож будьте обережні», — написав Макагон.
На цей «бетонопад» влада не звернула великої уваги, а втім, «Київавтодор» оголосив тендер на проєктування реконструкції шляхопроводу на перетині проспекту Перемоги з проспектом Повітрофлотським. Відповідно до тендерної документації, разом з реконструкцією транспортного вузла планується будівництво пішохідних переходів у різних рівнях. На створення проєкту виділили 20 мільйонів грн.
Аналогічна ситуація і з мостом Патона. Ця споруда поступово руйнується, про що свідчить той факт, що від конструкцій переправи почали відвалюватися великі гранітні камені. Багато активістів обурюються, що київська влада не діє і не хоче займатися ремонтними роботами.
Так, за словами киянина Михайла Петелицького, він дуже часто плаває під цим мостом і зауважує, що одна з опор почала руйнуватися вже давно. «Камені не падають, але періодично обрушуються, і, можливо, хтось навіть краде їх до себе в маєток», — сказав він.
Петелицький зазначає, що не тільки він став свідком обвалення гранітних каменів. За його словами, чиновники постійно катаються на катерах під мостом Патона і прекрасно бачать, що відбувається, але роблять вигляд, що не помічають нічого підозрілого. Потрібно якось відновлювати міст або захищати опори, нарікає мешканець столиці.
Столичний старожил
Міст Патона — один зі старожилів Києва. Його будівництво було розпочато у 1939 році, припинене — у вересні 1941 року через відступ радянських військ iз Києва. Утiм уже на початку 1942 року на побудованих опорах мосту нацистами було продовжено будівництво.
Нова тимчасова споруда отримала назву на честь німецького воєначальника часів Третього рейху, генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау. Восени 1943 року, при відступі нацистів, цей міст було знищено. А сучасний міст введений в експлуатацію 5 листопада 1953 року.
Таким чином, минулоріч у моста Патона був напів’ювілей — 65 років. Проте це ще не той вік, коли час іти на «пенсію». За умов належного ремонту міст ще послужить не одному поколінню киян. Проблема лише в тому, що якраз із ремонтом ніхто й не квапиться.
Уперше про необхідність реконструкції мосту заговорили у 1990-ті роки. Але на той час місто не знайшло на це коштів. У 2008 році про реконструкцію заговорили знову у зв’язку з підготовкою до Євро-2012. Був навіть розроблений проєкт, за яким планувалося зняти залізобетонне покриття і замінити його більш легким металевим.
Одна з опор мосту Патона. Стан — катастрофічний.
За рахунок зменшення навантаження несучі балки могли б витримати вісім смуг руху, замість теперішніх шести, а загальна ширина мосту збільшилася б із 21 до 38 метрів. Однак і цей проєкт не було втілено. Через фінансові проблеми реконструкцію мосту Патона відклали на невизначений термін.
Підсумок такого зволікання очевидний: міст Патона разом з іще кількома мостовими спорудами Києва потрапив до категорії комунікацій, яким присвоєно п’ятий, найвищий, рівень небезпеки. Проте, напевно, найгіршою є ситуація з мостом метро.
Міст метро летить в Дніпро?
Київський міст метро був прийнятий в експлуатацію 5 листопада 1965 року. Сьогодні він — на межі обвалення. Про це повідомив співпроєктувальник цього моста Георгій Росновський. «Цей міст мав простояти 100 років, якщо за ним стежити. Але він уже через років 30 почав викликати великі побоювання. Обстеження показало, що там багато тріщин, арматура в поганому стані», — заявив Росновський у студії «Громадського радіо».
За словами Росновського, причиною руйнування мосту стало те, що пучки арматур, якими під час будівництва стягували дві напіварки, як слід не ізолювали. «Стяжка залізобетонних елементів стягнута цими пучками, а вони поіржавіли. Їх потрібно було капітально мотати спеціальною ізоляційною стрічкою або ж розмістити трубки в канали, а потім заповнити розчином, але цього не зробили. Через це міст у дуже поганому стані», — пояснив він.
Інженер стверджує, що міст під загрозою обвалення. «У мене є всі матеріали і результати обстежень, де чітко написано, що міст метро може впасти в будь-який момент, абсолютно несподівано. Спочатку він почне падати в одному місці, і, як доміно, піде по всіх прольотах», — стверджує Росновський.
Тим часом член містобудівної ради КМДА, архітектор Георгій Духовичний вважає, що міст метро навряд чи обрушиться найближчим часом, але реставрувати його дійсно необхідно. «Небезпека кінця світу перебільшена, але міст потребує ремонту і реконструкції», — заявляє він в інтерв’ю масмедіа.
За його словами, інтенсивність руху транспорту по шляхопроводу перевищила всі проєктовані обсяги. «Під час проєктування моста метро розраховуються навантаження з певної кількості транспорту. Сьогодні ж ця кількість виросла в рази, плюс затори на мосту створюють вже не тимчасові, а постійні навантаження. По мосту постійно рухається важкий вантажний транспорт, який за вагою можна порівняти з військовою технікою. Якщо на одному прольоті одночасно стоять три міксери-бетономішалки, наприклад, це вже колосальне навантаження на конструкції», — каже він.
Архітектор також звертає увагу на те, що, згідно з планами забудови міста, незабаром населення Києва збільшиться в півтора раза: «Відповідно, ще більше посилиться навантаження на мости. Не тільки на міст метро, а й на всі мости міста. Єдиний спосіб зняти напругу з транспортною системою столиці — це шукати нові напрямки руху, які поведуть потоки транспорту від Набережної, минаючи центр».
За його словами, один із таких проєктів був розроблений ще в 1994 році. Це підземний тунель від моста метро до площі Перемоги. «Сьогодні ми б могли його реалізувати, є все необхідне обладнання. Але необхідно відповідне рішення», — резюмує архітектор.
Зараз КМДА чекає на результати експертизи на проєктно-кошторисну документацію, пов’язану із ремонтом мосту метро. А відтак можна й розпочинати капітальний ремонт, говорять в адміністрації. Завершити ж його мають до 2022 року, якщо до цього часу (додамо від себе) міст метро іще залишатиметься на своєму місці. Чого ми йому, звісно, від усієї душі бажаємо.
