Найкрасивіша за інтер’єрами й одна з найбільших у країні Одеська опера, яка вміщає 1600 прихильників вишуканого музичного мистецтва, 9 листопада складала черговий іспит: представила прем’єрний показ опери La Traviata у версії головного режисера театру Євгена Лавренчука.
Серед публіки були керівники ще чотирьох вітчизняних оперних державних театрів (усього в Україні їх 7, з яких Донецький уже 5 років підпорядкований сепаратистській «ДНР»), представники Римської опери, інші зарубіжні й українські фахівці галузі, критики і журналісти — учасники першого Міжнародного оперного форуму Open to Progress («Вхід вільний для прогресу»), який проходив у місті. Тому, зрозуміло, найдрібніші нюанси нової постановки мали найприскіпливіші оцінки.
«В оперних театрах України майже в одночасі омолоджується «Травіата» Дж. Верді: першою стартує Одеська Нацопера, далі подібні наміри має Нацопера (Київ) і наприкінці 2020-го прем’єра у ЛьвівОпера, — як відкоментував гендиректор — художній керівник Львівської опери Василь Вовкун. — Ця тенденція, очевидно, є невипадковою і багатообіцяючою... Одеська «Травіата» вже викликала різні думки і сприйняття... І тут важливо, за Щепкіним, не добре чи погано, а головне — правильно... мається на увазі— сам процес...»
Першу постановку опери «Травіата» здійснили 166 років тому у Венеції; вона зазнала провалу. Утім уже через рік стала упевнено крокувати до списку найвідоміших. Її назва походить від дієслова traviare, що перекладається як «збитися зі шляху». Дослівно з італійської La traviata — «пропаща (жінка)». У свої часи Верді центральним персонажем цілеспрямовано робив зневажену суспільством куртизанку.
Сюжетна основа «Травіати» списана із драми Олександра Дюма-сина «Дама з камеліями», яка віддзеркалила власну любовну історію автора з відомою паризькою куртизанкою Марі Дюплессі. Її краса і розум запаморочили розум багатьом чоловікам.
У неї закохався і син автора «Трьох мушкетерів», навіть мав найблагородніші плани змінити життя коханої. Кажуть, завадив йому Дюма-старший, наполягаючи на тривалій подорожі сина.
Повернувшись, Дюма-молодший уже не мав змоги побачити Марі — вона померла від туберкульозу в 1847 році. Коли незабаром з’явився роман «Дама з камеліями», всі впізнали головних героїв, хоча й постали вони з іншими іменами. У 1848 році Дюма-син переробив свій твір на п’єсу. Однак її кілька років не могли поставити, бо вважали аморальною.
Роман Страхов (баритон) — Жорж Жермон.
Фото Одеської опери.
За понад півтора століття сюжет мав безліч варіацій балетних і оперних постановок на багатьох сценах світу. Скажімо, в останньому осучасненому прочитанні постановників Большово театру опери і балету Білорусі головна героїня помирає від СНІДу. Коли Дюма познайомився з «Травіатою», то сказав: «Через 50 років ніхто не згадав би про мою «Даму з камеліями», але Верді зробив її безсмертною».
Опера La Traviata (італійською мовою) Одеського театру візуалізувала сучасними технічними засобами паризький шик середини ХІХ століття і спокуси. Тому на сцені то прогулюють хортів на повідках, то напівоголених чоловіків із бутафорськими рогами; сп’яніла леді з пляшкою шампанського не може знайти місця на кушетці, а праворуч на пілоні крутиться красень. Насправді ж розігрується драма куртизанки Віолетти Валері й Альфреда Жермона.
Найбездоганнішою партією Жоржа Жермона (батька головного героя) на прем’єрі La Traviata в Одеському Національному академічному театрі опери та балету відзначився Роман Страхов (баритон).
Серед українських виконавців у постановках різних років «Травіати» свого часу відзначилася Єлизавета Чавдар (колоратурне сопрано) із Київської опери, де її співали українською мовою у перекладі Максима Рильського. Заслужене «браво» не раз звучало Віолетті Валері, яка зачаровувала своїми «Серце вогнем пала» та «Безтурботно вільно жити». До речі, цього року свій переклад «Травіати» зробив Олекса Кириченко.
