Уже не один рік Україна і Польща зміцнюють зв’язки музикою. Нещодавно, з 18 до 23 жовтня, відбулися уже п’яті Дні української музики у Варшаві.
У трьох концертах, зорганізованих, як не дивно, винятково польськими інституціями, представляли твори українських композиторів різних поколінь.
Локомотивом активного просування нашої культури у Польщі є диригент Роман Ревакович — поляк із родинним українським корінням. Ще 21 рік тому він заснував Фонд Pro Musіca Vіva (латиною: «Щоб музика жила»), щоб розбудовувати польсько-українські музичні відносини.
Найближчі імпрези за участі Романа Реваковича — 13 листопада у Києві та 15 листопада у Харкові. Представлять «Остробрамські літанії» Станіслава Монюшка (1819—1872) — найвидатнішого, поряд із Шопеном, польського композитора ХІХ століття. Солісти концерту Валерія Туліс — сопрано, Марія Березовська — мецо-сопрано, Олександр Чувпило — тенор, Сергій Москальчук — бас та Ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського Національного будинку органної та камерної музики України під диригуванням Романа Реваковича.
Нинішній рік 200-ліття Станіслава Монюшка внесено у календар ЮНЕСКО ювілеїв визначних митців. Польський Сейм також оголосив у своїй країні 2019-й Роком Станіслава Монюшка. Тож віднедавна, зокрема, центральний вокзал у Варшаві отримав ім’я композитора.
В Україні цьогоріч уже згадували творчість Станіслава Монюшка у музичних проєктах. У вересні звучали концерти у Хмельницькому та Житомирі за участю солістів Тетяни Оленич, Олега Ланового, Тараса Бережанського та Хору і оркестру Хмельницької філармонії під диригуванням Романа Реваковича.
Станіслав Монюшко є митцем, у чиєму житті переплелося кілька країн. Композитор народився в маленькому селі Убель поблизу Мінська у Білорусі. Музиці вчився спочатку в матері. 1827 року сім’я переїхала до Варшави, де восьмирічний Станіслав розпочинає своє навчання в Августа Фреєра (учня Юзефа Ельснера) у класі гри на фортепіано та органі. Уже через три роки жили у Мінську, де підліток навчався в гімназії і практикував композицію під керівництвом Д. Стефановича. У 1837–1840 роках навчався в Берліні у Ф. Рунгенгаґена композиції і хоровому диригуванню.
Уже 1838 року вийшли «Три пісні» Станіслава Монюшка на слова Адама Міцкевича. У 1839-му з музикою молодого композитора у Львові була поставлена п’єса «Ночівля в Апенінах» Александра Фредра. Того ж року у Вільні диригував своєю месою. До його раннього творчого періоду належать також два струнні квартети.
У 1840—1858 роках жив у Вільні. Служив у костелі Св. Іоанна, давав уроки фортепіано й композиції. До цього періоду відноситься його найвідоміший твір — опера «Галька», яка уперше в концертному виконанні прозвучала у Вільні (1848); постановка відбулася 1854-му. У новій редакції в 4 актах поставлена через чотири роки у Варшаві. До вільнюського творчого періоду також належать більшість пісень композитора, які стали вагомими для польської музичної культури того часу, оскільки до нього основним репертуаром як професійних польських співаків, так і любителів були арії й пісні французьких та італійських композиторів (пісні Кароля Курпінського, Юзефа Ельснера, Марії Шимановської та інших ще не могли їх витіснити).
Останні 14 років композитор у Варшаві обіймав посаду директора Опери, займався педагогічною діяльністю, був оточений пошаною і захопленням як один із найвизначніших польських музикантів.
Величезна частина творчої спадщини Станіслава Монюшка — це різні форми вокальної музики, передусім пісні (збереглося їх понад 260), кантати і опери. Творив також релігійну музику, славні «Остробрамські літанії» (Litanie Ostrobramskie) і дещо сьогодні забуті фортепіанні твори. Із самостійних симфонічних форм великим досягненням залишається увертюра «Казка» (Bajka).
Найважливішою цариною своєї творчості Станіслав Монюшко вважав оперу. Хоча справа постановки творів цього жанру в часи, коли Річ Посполита була розділена між сусідніми імперіями, була складна і невдячна. Залишилося шість закінчених опер Монюшка і вісім оперет. Крім цього, кілька циклів балетної музики.
До речі, Литва теж оголосила 2019-й Роком Станіслава Монюшка. Ще минулоріч у грудні відбулося його урочисте відкриття, під час якого представили «Гальку». Ця одна з найвідоміших опер композитора ставилася в Київському оперному театрі й була однією з найпопулярніших, проте, було це у 1880-ті роки. У сучасних Харкові та Тернополі є вулиці, названі на честь польського композитора.
ДОВІДКА «УМ»
Благальна молитва, яку називають літанією (від гр. Lite — прохання), належить до найбільш архетипних форм християнської побожності. Виконували її різними способами від стародавніх часів, особливо під час процесій у так звані «благальні дні» (dies rogationum). Із часом кількість літаній зростала і вони набули канонічних форм.
У порівнянні зі значною кількістю літаній, скомпонованих у XVIII столітті (Гассе, Гайдн, Моцарт), у наступні століття їх кількість дуже зменшилася, творили їх переважно локальні композитори, особливо ті, що були пов’язані з місцями вшанування Діви Марії.
