Google не в поміч: пошуковий сервіс “спалив" на картах розміщення українських військових систем
Google "засвітив" на картах українські позиції, показавши розміщення наших військових систем. Ворог вже розповсюджує ці знімки. >>
«Попередники» і сучасники: чому у світі зростає хвиля негативного ставлення до України
05.11.2019
«Накопай трохи бруду». (Малюнок з сайта me,me.)
Ще не стерлася в пам’яті хвиля претензій до української дипломатії часів президентства Петра Порошенка. З усіх боків.
Наші ультрапатріоти називали главу МЗС Павла Клімкіна «курським мальчіком» (натякаючи на його місце народження в російському місті Курськ), кремлівські ЗМІ, не змагаючись в оригінальності, — просто «українським фашистом».
Але за часів перебування «курського фашиста» на чолі українського МЗС йому та його відомству вдалося збудувати потужне проукраїнське лобі у ключових точках прийняття глобальних рішень: у ЄС, Європарламенті, РБ ООН, Генасамблеї ООН, у вашингтонських політичних колах.
За попередньої влади годі й пригадати серйознi випади проти України з боку респектабельних політиків США та Європи, якщо, звичайно, не враховувати «клінічні випадки», як-то прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана чи лідерку французького «Національного фронту» Марін Ле Пен. То чому ж за теперішньої «оновленої» та «несистемної» влади випади проти України набирають лавинного характеру?
«Зелена» дипломатія
У першу чергу, без усiляких сумнівів, тому що розпочалася загальна руйнація української дипломатичної служби з метою заміни «старих порохоботів» новими «зеленими даруваннями».
Як пояснюють фахівці з дипломатії, посольство України в США практично припинило діяльність в очікуванні на тотальну заміну старих досвідчених кадрів новими, «зеленими». «Зеленими» в усіх значеннях.
Новому міністру закордонних справ України ніби вже не закинеш «курське походження», бо народився в Кілії Одеської області, але, виходячи з його дотеперішніх досягнень, йому все ж можна закинути, що у фаховій обізнаності та ділових якостях він ще не доріс до колін «курському мальчіку».
На відміну від попередньої голови Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганни Гопко, яка часто пояснювала чергові кроки української влади у друкованих ЗМІ та на телебаченні, за що її звинувачували у популізмі, її наступника на цій посаді Богдана Яременка в популізмі не звинуватиш.
Він ретельно розробляє закордонну політику на засіданнях через телефон. Зокрема, у закордонній політиці, як випливає з гучного скандалу, його цікавлять не тільки «класика», а й «анальні» підходи.
Нова закордонна політика Зе-команди (чи її брак) уже дає результати. Наведемо лише три з них, які стали гучними останніми днями.
Обмовки за Фрейдом
Президент Франції Емманюель Макрон потрапив під шквал критики з боку східноєвропейських сусідів за свої висловлювання в інтерв’ю, яке з’явилось 31 жовтня в ультраконсервативному французькому виданні Valeurs Actuelles («Поточні значення»).
Під час розмови про боротьбу з нелегальною міграцією французький президент заявив: «Замість болгарських та українських підпільних банд я віддаю перевагу легальним мігрантам iз Гвінеї та Кот-д’Івуару». І це позиція глави держави, з яким президент України збирається сідати за стіл у рамках «нормандського формату»!
Таку образу на адресу нашої держави та її громадян не змогло проковтнути навіть неповоротке МЗС України. 1 листопада воно викликало для пояснень посла Франції. Згодом, 4 листопада, те саме зробило і МЗС Болгарії, викликавши посла Франції «на килим».
Президент Болгарії Румен Радєв зазначив, що «Макрону буде дуже непросто задовольняти свої загальноєвропейські лідерські амбіції з такими заявами».
Українське керівництво промовчало, певне, щоб не зірвати «нормандський формат», до якого воно поспішає немов голий до лазні.
Сам Макрон наполягає, що його слова були вирвані з контексту. Після розмови з послом МЗС України також почало виправдовувати Макрона.
«Посол Франції зазначив, що претензій до громадян України, які подорожують Францією, у французької сторони немає. Відповідно, слова Макрона, які стосуються проблематики міграції та законного працевлаштування, були висмикнуті з контексту», — йдеться на сайті українського МЗС.
Ще не вляглася «французька хвиля», як пролунав другий тривожний сигнал. 3 листопада впливова американська газета «Вашингтон Пост» навела розмову з поінформованим джерелом, в якій співрозмовник видання повідомив, що в травні цього року президент США Дональд Трамп заявив своїм радникам про «змову» українців із виборчим штабом Хілларі Клінтон — кандидата в президенти від Демократичної партії на виборах 2016 року. Радники Трампа намагались переконати президента, що нова українська влада — «друзі Америки».
Але американський лідер «просто ненавидів Україну», наголосив співрозмовник газети. Варто також нагадати, що минулого тижня Трамп, виступаючи перед журналістами, кілька разів назвав Зеленського «російським президентом». При цьому він наголосив, що «російський лідер» — чудова людина, і він хотів би надалі співпрацювати з Києвом для взаємної вигоди сторін.
«Вашингтон Пост» нагадує, що ще наприкінці серпня Трамп не мав «зеленого» поняття, що Зеленський є президентом України. На запитання журналіста, чи скоро відбудеться його зустріч із президентом Зеленським, Трамп відповів запитанням на запитання: «Вибачте, а про кого ви говорите?». Журналіст змушений був пояснювати Трампу, що Зеленський — це президент України. Вже тоді Трамп припустив, що візит до Білого дому має відбутися «дуже скоро» і назвав Зеленського «розумним хлопцем».
Акцент у справі втручання в американські вибори змістився в бік... України
І третій сигнал. У США на вимогу видання Buzzfeed News та телеканала Сі-Ен-Ен були оприлюднені результати розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера про російське втручання в американські вибори.
Там є цікавий для нас фрагмент, що керівник передвиборчого штабу Дональда Трампа на президентських виборах 2016 року Пол Манафорт просував ідею, за якою Україна, а не Росія, стояла за зламом серверів Демократичної партії США.
Як випливає з документів, оприлюднених у суботу, 2 листопада, міністерством юстиції США, про це заявив під час допитів колишній заступник Манафорта у штабі Трампа, його колишній діловий партнер Рік Гейтс.
Як випливає з резюме допитів Гейтса, після того, як тисячі листів із серверів Демократичної партії були оприлюднені ресурсом WikiLeaks, Манафорт висловлював припущення, що за цим стояла Україна, а в штабі Трампа намагалися скористатися цими інформаційними «зливами» та обговорювали можливості того, яким чином самостійно отримати доступ до них.
Рік Гейтс був діловим партнером Пола Манафорта, йому були пред’явлені обвинувачення у змові проти США та у неправдивих заявах у рамках розслідування втручання Росії в американські вибори. Утім вирок Гейтсу досі не був ухвалений, він продовжує співпрацювати зі слідством.
Пола Манафорта було засуджено загалом до 7,5 року в’язниці в рамках двох кримінальних справ. Його було визнано винним у змові проти держави, у відмиванні грошей та інших фінансових махінаціях, а також прихованому лобізмі і спробі тиску на свідків.
Але лише тепер, після зміни влади в Україні, його ідеї починають втілюватися в життя. Дональд Трамп порушував питання зламу серверів Демократичної партії США і під час своєї скандальної розмови з президентом України Володимиром Зеленським 25 липня цього року. Трамп висловив підозру, що замовники перебувають в Україні: «Я гадаю, у вас є свої багаті люди. Сервер, вони кажуть, що він в Україні».
Так головний акцент у справі про втручання в американські вибори 2016 року несподівано змістився з Росії в бік України. «Совпадєніє? Нє думаю», — сказав би на це головний пропагандист Кремля Дмитро Кисельов...
