Примус до дружби: навіщо Кремль порводить псевдоінвестиційні форуми

Коли не можна, але дуже хочеться, то можна.

 

 

Діючи за таким принципом, кремлівські правителі намагаються пролізти у такі місця, які нормальний бізнес оминає боком.

 

 

Наприклад, до Африки йти з інвестиціями досить ризиковано — вкладеш гроші, а зиску, можливо, ніякого і не одержиш.

 

 

Там то революції трапляються, то держперевороти, і плакали тоді твої грошики.

 

Однак путінському режимові все байдуже. Вочевидь, тому що кошти Росія не заробляє тяжкою працею мільйонів людей, а викачує їх з-під землі у вигляді нафти та газу. А днями російська влада вирішила здивувати світ і провести міжнародний африканський інвестиційний форум.

 

Як відомо, такі заходи проводять iз метою залучити кошти підприємців з інших держав. Та які кошти у російську економіку може вкласти, скажімо, держава Буркіна-Фасо чи Санта-Фе?

 

Максимум, якщо добре подбати, нашкребуть грошей на витрати з відкриття кафешки де-небудь у Самарі. А на завод чи електростанцію і з усього континенту не нашкребеш. Вкладати хоч якісь капітали до економіки інших держав мають змогу від сили три-чотири країни.

 

Тому російська влада і зібрала великий африканський форум із метою побалакати про те, на які потреби і в які держави вкласти російські грошики.

 

А Росія готова давати їх тому, що гроші Путіну кишеню рвуть, дівати їх нікуди, хоча, за звітами Росстату, росіяни живуть усе гірше, у країні зростає кількість бідних. Але Путіну та його оточенню важливіше прив’язати африканські держави до Росії довгостроковими зобов’язаннями.

 

Діють за старими радянськими схемами: спочатку насильно дають кредити, а потім вважають їх одержувачів своїми спільниками. Закінчується все банально: борги з часом списують.

 

Так, нині тільки одній Кубі пробачили 30 млрд доларів, а всього країнам Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, списали більше 100 мільярдів. Читач сам може прикинути, скільки на ці гроші можна було побудувати шкіл, лікарень, житла, яких у Росії не вистачає (до речі, днями самі ж росіяни висміяли ці контрасти, виклавши у мережі фото убогої глибинки Росії та розкішні будинки в Африці).

 

Однак чужі гроші рахувати — справа не з благородних. Та вся штука в тому, що псевдореспубліки «ДНР» і «ЛНР» діють за тією ж методою: куди кінь з копитом, туди і жаба з лапою. За кілька днів після російсько-африканських зборів у Донецьку теж провели свій міжнародний інвестиційний форум.

 

Звідки ж володарі тугих грошовитих гаманців з’їхались до «ДНР»? Та все ті самі знайомі прохачі субсидій і кредитів: Абхазія, Південна Осетія, Білорусь... жебраки на зразок африканських.

 

У 2018 році такий форум уже проходив, та притоку інвестицій в економіку «ДНР» щось непомітно. І зараз вони з’їхались до Донецька зовсім не для того, щоб вкладати сюди свої капітали, а просити їх в інших, зокрема у Росії, яка, власне, і була ініціатором цього форуму. Одержать вони їх чи ні, та обіцянки точно будуть.

 

А це той мотузочок, яким, зазвичай, утримують бідних союзників.