У Полтаві облаштували перший майданчик для вигулу собак: городяни обурені

— Справедливості заради потрібно зазначити, що це рішення вже запізнилося років на 30-40. І я дуже рада, що в незалежній Україні нарешті приділили йому увагу. Але чому міська рада так невиважено підходить до вирішення цього питання? — обурюється пані Марина. — Свого часу в цьому сквері росло багато берізок. Коли розпочали будівництво дитячої поліклініки, їх вирізали, хоч у цьому не було нагальної потреби. Коли я побачила повалені дерева, що лежали, мов трупи, то просто розплакалася. Після вирізання берізок сквер трохи облаштували: на пустирі обладнали дитячий майданчик, посадили кілька туй, заасфальтували центральні пішохідні доріжки. Ми неодноразово порушували питання про те, щоб покриття з’явилося й на інших доріжках, бо, коли зарядять дощі, вода на них стоїть по самі вінця, та все марно. І коли у вересні в сквері виросли дві купи — піску й щебеню, я навіть зраділа, подумавши, що нарешті нас таки ощасливлять, зробивши оті злощасні доріжки. Натомість буквально за лічені дні тут облаш­тували майданчик для вигулу тварин. Робили його поспіхом. Звісно ж, собаки — наші друзі. Я й сама люблю тварин, у нас удома тривалий час жив невеликий песик на зразок тер’єра. Але, погодьтеся, у пріоритеті все ж таки мають бути наша пам’ять, діти, люди, чиї будинки стоять упритул до майданчика, про який ідеться. І, знаєте, коли не так давно біля пам’ятника Героям-авіаторам зібралися представники ветеранської організації, вони були просто спантеличені: як таке може бути — Вічний вогонь і поряд майданчик для вигулу тварин? Це ж несумісні речі.

 

— А більш підходящого місця тут немає? — цікавлюся.

 

— Є, звичайно. І, до речі, всі, хто виступає проти такого непродуманого вибору місця для вигулу домашніх тварин, вказують на великий простір між першими трьома житловими будинками на вулиці Петра Юрченка. Це прекрасне місце, то чому б не перенести цей майданчик туди? До слова, зробити це не так важко, — зауважує Марина Демчук.

 

— Треба сказати, що тут порушені всі Державні будівельні норми, — додає ще один противник такого розташування зони для вигулу тварин Олег Власенко. — Скажімо, відстань від рогу отого житлового будинку (показує) до скандального майданчика становить 26 метрів, а має бути не менше 40. До того ж поруч дитячий майданчик. І потім, для мене як місцевого жителя (а я живу в цьому мікрорайоні все життя) є просто блюзнірством те, що майданчик для вигулу собак облаштували неподалік пам’ятника Героям-авіаторам і Вічного вогню. Чому в такому разі подібного майданчика не спорудили поряд із Вічним вогнем, що біля меморіального комплексу Солдатської Слави? Був би чудовий привід подивитися на реакцію полтавців!

 

Зібравши підписи противників подібного розташування зони для вигулу тварин, Марина Демчук, Олег Власенко й іще кілька активістів  завітали до Полтавської міської ради на засідання постійної депутатської комісії з питань містобудування, архітектури, розвитку міського господарства, транспорту, розвитку підприємницької діяльності, розвитку міста, інвестицій, туризму.

 

 

— У міськраді відбулася взагалі безпрецедентна ситуація, — пригадує пані Марина. — Найперше депутата міськради Майю Матвєєву, котра представляє нашу громаду й курирувала втілення в життя проєкту, через який і здійнялася буча, роздратувало вже те, що ми маємо іншу думку. А її чоловік під час засідання принижував мене. Та й цим не обмежився: коли я вийшла до фойє, він накинувся на мене з погрозами — мені довелося навіть звернутися по захист до правоохоронців. Що викликало таку перебільшену реакцію наших опонентів? Як ви знаєте, згідно з офіційною інформацією, на облаштування скандального майданчика витратили майже 270 тисяч гривень і ще 30 тисяч — на проєкт. І коли я висловила сумнів у тому, що оця коротка доріжка, викладена плиткою, дві лавки й натягнена по периметру майданчика металева сітка «потягнуть» на 270 тисяч, то одразу стала ворогом. Виявляється, не маю права навіть поцікавитися, як витрачаються кошти платників податків. Ми так і не одержали відповіді, на що витратили таку значну суму. Наступне запитання — чому все було зроблено підпільно, без громадських слухань? Чому, бажаючи покращити наше життя, з нами не радяться? Я вважаю: те, що стосується всієї громади, має вирішуватися колективно.

 

Пройшовшись центральною доріжкою скверу, я поцікавилася в перших-ліпших людей, котрі там відпочивали, їхньою думкою з приводу означеної теми. «Думаю, облаштування майданчика для вигулу домашніх тварин дуже доречне, — зазначив Ігор Можевікін, котрий сидів на лавці з ноутбуком. — Бо мені не подобається, коли собак вигулюють просто в парку чи сквері й не прибирають після них екскременти». Пенсіонерка Ганна Охріменко, котра гуляла з малим онуком Мирославом, висловилася проти сусідства зони для вигулу тварин із дитячим майданчиком: «Думаю, це нераціонально. Тут гуляють діти — і поряд собаки. Такий майданчик було б доречніше розмістити десь на лужку в районі дачних ділянок. До речі, я бачу, що люди часто там вигулюють собак. Тобто за бажання можна було б знайти підходяще місце. Не розумію, яка необхідність втискувати майданчик для вигулу тварин саме сюди. Головне — ніхто з нами не порадився. І отак влада робить завжди». У відповідь на запитання, наскільки доцільним є облаштування зони для вигулу тварин у маленькому сквері, пенсіонер Олександр Улька відповідає: «Зрозуміло, що потрібно було зробити це в іншому місці. Доріжок не заасфальтували, зате майданчик для вигулу собак спорудили — де логіка? Такий майданчик потрібен, але не там, де люди відпочивають чи гуляють із дітьми. Попри те, що живу поряд, дізнався про нього із сюжету місцевого телебачення». 

 

Людмила Прокоп’єва, вікна будинку якої виходять на сквер, належить до прихильників майданчика для вигулу тварин. «До цього в тому кінці скверу був наркокуток (як ми його називали), де вічно збиралися якісь неадекватні люди. І коли той куток нарешті вичистили, ми дуже зраділи. Найперше, це цивілізовано, по-європейськи. Розумієте, собак усе одно вигулюють у сквері. А зараз для цього є певне місце, де їхні власники мають прибирати за своїми домашніми улюбленцями. Бо іноді робиш полтавцям зауваження, а вони не розуміють, що за своїм собакою потрібно прибрати. Та ще й огризаються у відповідь», — висловила свою думку Людмила Василівна.

Депутат Полтавської міської ради Майя Матвєєва стверджує, що тепер, коли проходить повз новостворений майданчик, люди підбігають до неї й дякують за добру справу. 

— Хто не був у Західній Європі, той, можливо, і не зрозуміє переваг зонування скверу, — розмірковує вона. —  Наприклад, у Мілані центральний парк ділиться на зони: в одному місці граються діти, в іншому — відпочивають літні люди, у третьому — розміщений загороджений майданчик для домашніх тварин. І всі радіють життю, і немає ніякого негативу. Я переконана: свою енергію потрібно спрямовувати на позитив. Неодноразово була свідком такої картини: жителі мікрорайону влаштовували туалет для своїх собак просто біля Вічного вогню. Робила їм зауваження, а вони у відповідь: а де нам, мовляв, гуляти? Он у Львові вже є 14 таких майданчиків для вигулу тварин, а загалом планують спорудити 70, у Харкові — 40. І там, до речі, це питання навіть не обговорюється. В ідеалі такі майданчики мають бути на кожному кроці. Це європейський і американський досвід. За кордоном вони є в усіх парках і скверах. Це ж не я відкрила Америку. Тому наші протестувальники демонструють велику дрімучість, виступаючи проти них. Не буде майданчика для вигулу тварин — люди продовжуватимуть гуляти із собаками біля Меморіального комплексу Героям-авіаторам, як гуляли всі ці 16 років. 

 

За словами Майї Кадирівни, оскільки противники розташування у сквері зони для вигулу тварин зібрали 139 підписів своїх однодумців, у відповідь було зібрано 700 підписів тих, хто виступає «за». І навіть ветерани ЗСУ та Другої світової війни, котрі спершу було виступили проти цієї ініціативи й на знак протесту написали адресованого керівництву міста листа, після того, як депутат міськради поспілкувалася з ними, попросили вважати той лист недійсним, оскільки вони, мовляв, були дезінформовані і вважали, що майданчик для вигулу тварин буде споруджено просто біля Вічного вогню. «Ми повністю підтримуємо пропозицію щодо місця його розташування, адже тепер вигул домашніх тварин у сквері буде цивілізованим, дотримуватимуться санітарні норми і головне — безпека жителів», — заявили вони у другому листі. 

 

Говорячи про складнощі, пов’язані з впровадженням цієї ініціативи, Майя Матвєєва зізналася: «Дуже важко знайти вільну ділянку землі, до того ж, аби оформити її, потрібно витратити півтора-два роки. Дехто вважає, що от є шматок землі — чому б там не облаштувати майданчик для вигулу тварин? Насправді в нас фактично немає нічиєї землі. Повірте, перш ніж обрати ділянку на околиці скверу, ми з посадовцями-ентузіастами об’їздили де тільки можна було. У сквері ж земля належить КП «Декоративні культури», а отже, не потрібно витрачати багато часу, а також коштів із держбюджету на її оформлення. До того ж цій ділянці віддали перевагу самі любителі тварин. На засіданні постійної депутатської комісії противники існування в нашому сквері майданчика для вигулу тварин кричали: «Покажіть нам кошторис!»… 

 

— Відверто кажучи, і в мене викликає сумнів, що майданчик не «потягне» на озвучену суму — майже 270 тисяч гривень, — зауважую. 

 

— Так це ж із покриттям для пішохідних доріжок. Окрім спорудження майданчика для вигулу тварин, мають іще заасфальтувати чотири доріжки у сквері, — вносить ясність Майя Кадирівна. 

Наприкінці нашої розмови запитую, чому з означеного питання все ж таки не було громадських слухань. «Люди обрали мене депутатом великою кількістю голосів, а отже, делегували мені певні повноваження. Та я не могла собі навіть уявити, що, якщо облагородити місце, де й без того люди багато років вигулювали собак, через це здійметься галас», — пояснює Майя Матвєєва.

 

Народна мудрість, мабуть, недаремно гласить: перший млинець глевкий. Як відомо, у Полтаві збираються побудувати іще три майданчики для вигулу домашніх тварин — у Павленківському, Сонячному парку та парку Воїнів-інтернаціоналістів. Тож, можливо, враховуючи цей досвід, місцева влада все ж таки поцікавиться, що думають із цього приводу полтавці.