Україна в ці дні перебуває у стані перманентних перемовин із Російською Федерацією про транзит газу. Рівень турбулентності в паливно–енергетичній сфері у цей час максимальний.
Причому не лише в Україні, а й у Європі: якщо ми не домовимося з Москвою навіть за посередництва ЄС, то можливе загострення ситуації на ринку, внаслідок чого вартість газу може стрімко зрости.
Аби знизити ризик до мінімуму, країни накопичують кількість блакитного палива у підземних сховищах.
Встигнути до Нового року й утерти носа Путіну
Ще до початку перемовин обидві сторони, мов боксери на рингу, обмінялися звинуваченнями. Своє слово сказав навіть Національний банк України, хоча газова тема, на перший погляд, узагалі не його компетенція.
За словами фінансових аналітиків, Росія буде змушена здійснювати транзит свого газу через Україну в 2020 році, якщо вона захоче виконати свої зобов’язання перед Європою. Зокрема, в 2020 році Росію чекає прокачування щонайменше 50 млрд. кубометрів газу через нашу державу.
Трохи раніше в «Газпромі» заявили: вони, мовляв, готові укласти нову газову угоду з нашою державою, але тільки після того, як Україна відмовиться від своєї перемоги у Стокгольмському арбітражі. У відповідь «Нафтогаз» повідомив, що направить Росії нові позовні вимоги ще на 11 млрд. доларів.
Президент Росії Володимир Путін також заявляв: РФ готова укласти новий транзитний контракт з Україною за європейським законодавством. У «Нафтогазі» пояснили, що таку заяву Путін зробив тому, що Росія не вірить у здатність України вчасно запровадити європейське законодавство до кінця року.
Утім європейські правила грають за нас, і Україна готова підписувати угоду саме на правилах ЄС. До речі, офіційний Київ і Брюссель свого часу висували таку спільну вимогу. Адже подібна практика дозволить у майбутньому легше вирішувати газові суперечки й уникнути політичної складової в газових відносинах.
Європейські правила транзиту газу, як відомо, передбачають прозорий процес формування тарифів на газ і його транзит. Згідно з ними, компанія, що постачає газ, не може відповідати за його транспортування, — саме тому від України вимагають провести анбандлінг: тобто розділити свою найбільшу енергетичну компанію «Нафтогаз» на кілька окремих компаній, серед яких виділити оператора газотранспортної системи в окрему юридичну особу.
Тим часом очільник «Нафтогазу» Андрій Коболєв вирішив піти далі і запропонував депутатам залишити можливість залучати міжнародних партнерів до управління українською газотранспортною системою після її відділення від «Нафтогазу».
«Важливо зберегти право Верховної Ради, яке закріплене в Законі «Про ринок природного газу», для залучення до Оператора ГТС України, за погодженням парламенту, партнерів із часткою до 49%», — сказав він, наголосивши, що ГТС відтак у жодному разі не перейде у власність приватних інвесторів, а надалі залишатиметься у власності держави. Водночас іноземні партнери зможуть долучитися до управління ГТС, що позитивно вплине на майбутні переговори про транзит газу.
Як приклад, чому не варто боятися, буцімто підозрілі європейські дядьки скуплять нашу національну гордість, Коболєв навів приклад російських проєктів, що їх «Газпром» будує в обхід України: і «Північний потік» і «Північний потік-2» мають іноземних партнерів.
«Газу, будь ласка!.. Під кришечку…»
Тим часом Україна збільшила обсяги газу в підземних сховищах до 21,6 мільярда кубометрів — це найбільший показник за останні 10 років. Раніше, нагадаємо, ми накопичували на зиму близько 17 млрд кубометрів, але, як показала практика, могли без жодних потрясінь пережити зиму і при 15 млрд кубів.
Тож, за даними «Нафтогазу», ми на 4,5 млрд кубометрів перевищили минулорічний показник на цю ж дату. У компанії сподіваються, що такі запаси газу гарантують стабільне проходження опалювального сезону.
Втім зупинятися у компанії не планують: закачування газу до підземних сховищ продовжується. І якою буде остаточна цифра, залишається тільки здогадуватися.
Така тенденція не тільки в Україні, Європа також заповнює свої сховища під зав’язку. Скажімо, Німеччина накопичила вже 95,6% сховищ від їх загальної місткості, тобто майже 21 млрд кубометрів: трохи менше, ніж в Україні.
Практично такий же показник в італійців: 91%, що становить 17 млрд кубів. Португальці закачали під землю 99,7% від їхнього об’єму, щоправда, місткість сховищ у цій країні невелика: 340 млн кубометрів. У цьому переліку трохи відстає Болгарія з 85% наповнення, що лише трохи перевищує португальські запаси: 506 млн кубів.
При цьому наша держава запропонувала Європі дуже дотепний шлях, як можна збільшити показник наповненості сховищ більше ста відсотків. Наша держава готова запропонувати компаніям з ЄС потужності своїх підземних газосховищ. Йдеться про близько 10 млрд кубометрів газу в рік. Це майже десята частина обсягу всіх підземних сховищ Євросоюзу. Природа, як ми бачимо, щедро наділила Україну природними пустотами, в які можна закачувати газ.
Удар по «Турецькому потоку»
Москва в переддень двосторонніх перемовин тисне на Україну психологічно. Шлях, який обрав Кремль сьогодні, — банальний шантаж. «Газпром» трохи більше тижня тому почав заповнювати газом першу нитку газопроводу «Турецький потік»: обхідного газогону, який, як і другий «Північний потік», має обійти нашу країну з двох боків, позбавивши її транзиту.
«Це завершальний етап випробувань перед введенням газопроводу в експлуатацію», — написав російський газовий монополіст і нагадав, що комерційна експлуатація газопроводу за графіком повинна початися до кінця нинішнього року.
Перша нитка «Турецького потоку», як відомо, призначена для турецького ринку. Для України вона назагал не становить небезпеки, але проблема полягає у тому, що вслід за нею буде запущена друга черга цього газогону — вже для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи.
А це вже пряма загроза, адже кінцеві споживачі «Турецького потоку» — ці ж самі компанії, котрі сьогодні споживають російський природний газ, який приходить до них українською територією. Потужність кожної нитки газогону — 15,75 млрд кубічних метрів газу в рік.
У «Газпромі» не раз заявляли, що «Турецький потік» має стати єдиним маршрутом для постачаня російського газу в країни ЄС, який дозволить «зняти ризики транзиту через Україну».
Утім свято шантажу для Російської Федерації перед вихідними трохи зіпсував суд Амстердама. Напередодні окружний суд цього міста заарештував 100% акцій компанії South Stream Transport BV, яка відповідає за будівництво та управління газопроводом «Турецький потік». Цю новину на своїй сторінці у «Фейсбуці» повідомив виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко.
За його словами, це було зроблено у зв’язку з розглядом справи про шахрайські дії «Газпрому» під час передачі цих акцій компанії «Трансгаз Краснодар» за один день до того, як судові виконавці почали заморожування активів «Газпрому» в Нідерландах за позовом «Нафтогазу».
Іншими словами, йдеться про відгомін того самого гучного рішення Стокгольмського арбітражу, — коли наприкінці лютого 2018 року російський монополіст «Газпром» програв судову тяганину з «Нафтогазом» в арбітражі шведської столиці за транзитним контрактом. Сторони оскаржували рішення, за яким російська компанія мусить виплатити українській стороні 4,6 млрд доларів. При цьому з урахуванням рішення арбітражу за контрактом на постачання газу остаточна сума розрахунків між компаніями становить 2,6 млрд доларів на користь «Нафтогазу».
Як відомо, наприкінці травня нинішнього року «Нафтогаз України» почав процес примусового стягнення з «Газпрому» боргу в 2,6 млрд доларів у зарубіжних судах. Процеси щодо стягнення сьогодні проходять в Англії, Швейцарії та Нідерландах. Серед активів, що цікавлять українську сторону, — акції компаній-операторів газопроводів «Північний потік-1» і «Північний потік-2».
Полякам можна, росіянам — ні
Тим часом ще одного болючого та образливого щигля по носі Російська Федерація отримала від Данії. Днями данське енергетичне агентство видало дозвіл на будівництво «Балтійського газопроводу» в територіальних водах і економічній зоні своєї країни в Балтійському морі. Цей проєкт має на меті знизити залежність Польщі від російського газу.
Найбільше обурення росіян спричинив той факт, що Копенгаген так і не схвалив інший газогін, який просив дозволу раніше. Йдеться про сумновідомий російський «Північний потік-2», який планували спеціально для того, аби обійти Україну.
Але і це ще не найгірше для ображених росіян: Baltic pipe («Балтійська труба» — англ.) буде перетинати обидва «Північні потоки» — і перший, який уже запущено, і другий, який так старанно лобіює Німеччина. При цьому погодження він отримає вже найближчим часом, — при тому, що маршрут російського газопроводу ще не затверджений. Росіяни похнюплено поспішили звинуватити офіційний Копенгаген у політичній ангажованості.
Тим часом данці пояснюють свою позицію просто: «Балтійська труба» зробить свій посильний внесок у перехід Польщі з вугілля на газ. А це, у свою чергу, позначиться на обсягах викидів парникових газів, що є надзвичайно важливим екологічним аспектом, особливо в розрізі стратегічних цілей Західної Європи.
З іншого боку, «Балтійська труба» суттєво допоможе і Польщі: газогін потужністю 10 млрд кубометрів, на думку данського регулятора, також зміцнить безпеку енергопостачань до цієї країни, оскільки він відкриє прямий доступ до газу з норвезьких родовищ.
«Данське енергетичне агентство вважає, що морський газопровід можна побудувати і керувати ним без завдавання непоправної шкоди навколишньому середовищу і безпеці», — повідомили в регуляторі. І вирішили остаточно зіпсувати настрій Росії, заявивши, що не знають, коли видадуть дозвіл на будівництво «Північного потоку-2» в економічній зоні країни в Балтійському морі.
«У даний час Данське енергетичне агентство розглядає отримані відповіді: результати публічних консультацій щодо південно-східного маршруту «Північного потоку-2» в Данії і сусідніх країнах відповідно до Конвенції Espoo та одночасно із цим оцінює заявку. Зараз неможливо сказати, скільки часу займе цей процес. Це залежить серед іншого від можливих подальших консультацій з країнами в рамках Конвенції Espoo», — заявили там.
При цьому сам керівник російського «Газпрому» Олексій Міллер зізнався: теоретично у них є можливість запустити газогін вчасно, тобто ввести його в експлуатацію до кінця року.
Втім ці шанси таки є лише теоретичними, оскільки Росія хоча й може пройти данську ділянку упродовж п’яти тижнів, нині вона ще не ухвалила остаточного рішення: чи чекати на дозвіл, чи йти в обхід.
Додасться росіянам і суто технічних проблем: оскільки Baltic pipe перетинатиме через уже діючий «Північний потік» і майбутній «Північний потік-2», на місці перетину для забезпечення безпеки використовуватимуться бетонні «матраци» і кам’яна кладка. Конструкції офіційно узгодять з власниками обох «Північних потоків».
На схемі у початковому варіанті «Північний потік-2» проходить паралельно до «Балтійського газогону» в територіальних водах країни та острова Борнхольм. Утім, як прогнозують експерти, Данія очевидно дасть дозвіл на південний маршрут, екологічну експертизу на який зажадала навесні цього року. Таким чином, переходів через газопроводи з Росії буде кілька, і вони будуть розташовуватися в різних місцях: і цей момент також вважають доволі суттєвим для екологічної експертизи.
