У «ДНР» із великою помпою відкрили невеликий та непотрібний залізничний міст

У пріснопам’ятні радянські часи дуже полюбляли урочисто відзначати трудові звитяги.

 

 

Здадуть в експлуатацію місток через річку-невеличку, а литаври гримлять на весь Радянський Союз та його околиці...

 

 

А хто буде їздити тим містком та що возитимуть ним — то байдуже. Як у тій історії, коли побудували міст, а ним їздити нікому, хіба три корови за день про­йдуть та проїде бочка з водою.

 

 

Дещо схоже трапилось днями у достославній «ДНР» — тут із великою помпою відкрили міст на перегоні між станціями Горлівка та Пантелеймонівка. Цю будівлю навіть за моєї буйної фантазії епохальною важко назвати — проліт мосту всього 27 метрів.

 

Під звуки фанфар та урочисті промови розрізали, як годилось в СРСР, червону стрічку. А з промови присутнього на урочистостях ватажка «ДНР» виходило, що псевдореспубліка буде жити значно краще, дорога з’єднає її з матінкою-Росією, куди підуть вантажі і поїдуть пасажири з комфортом туди і назад. А там до омріяного входження у Росію залишиться один крок.

 

Та у цієї чудової мрії немає відповіді на головне питання: а що будуть возити цим містком до Росії? Вугілля? Так там і свого дівати ніде, а до того ж, видобуток донецького обходиться значно дорожче. Раніше, бувало, возили метал, руду, так зараз їх і на свої по­треби не вистачає.

 

Людям же їздити з Пантелеймонівки до Горлівки і назад особливої потреби нема, хіба що у вихідні відвідати Микитівський ринок у Горлівці, так туди і автобуси курсують.

 

Схоже, замість економічних міркувань тут забажалось подудіти у мідні труби та показати Росії, що, прибравши до рук Донбас, вона одержить вдосталь продукції донецької індустрії. Та треба буде спочатку відбудувати заводи, більшість яких розбито. Та й український народ, треба сподіватись, не буде спокійно на це дивитись і свою землю просто так не віддасть. 

 

Так що містком, окрім корів, пересуватися буде нікому.