У столичному Театрі на Подолі вперше в Україні відбувся показ моно-опери «Людський голос» (La Voix Humaine Facetime).
Це зворушлива та пронизлива історія про жінку, її колишнього і решту світу. Лірична монодрама, в якій звучить живий і трепетний людський голос туги і самотності, голос покинутої жінки.
З усіх творів французького композитора Франсіса Пуленка ця опера принесла йому найбільшу популярність у світі. У ній проявилися найяскравіші сторони його обдарування.
Відомо, як дбайливо композитор писав речитативні епізоди, зберігаючи текст Жана Кокто. До того ж, він неодноразово підкреслював, що складність партії жінки полягає не в вокальному виконанні, а у множинних емоційних перемиканнях, плутаному диханні, ритмічних зупинках; навіть у передачі її свідомості, в якій думки постійно плутаються і перескакують з однієї на іншу.
Із надскладним завданням багатовекторного показу людських почуттів блискуче впоралась солістка київської постановки Катерина Левенталь (Нідерланди), акторка театру і професійна співачка мецо-сопрано. Вона працює солісткою у найвідоміших міжнародних театральних трупах, виступає сольно з пісенним й ораторним репертуаром у відомих концертних залах і театрах світу, заснувала музичний театр LEKS Compagnie, а нещодавно дебютувала на сцені Голландської національної опери.
«Людський голос» — це драматичний твір, iз яким встигли попрацювати і Інгрід Бергман (фільм Теда Котчеффа), і Анна Маньяні (кінострічка Роберто Росселіні), і Педро Альмодовар («Жінки на межі нервового зриву»).
«Париж. Жінка середнього віку розмовляє телефоном зі своїм колишнім коханцем, iз яким у неї були стосунки протягом п’яти років. Наступного дня він одружується з іншою жінкою, що доводить головну героїню до відчаю. Монолог показує психічний розлад жінки, який у кінцевому підсумку призведе до самогубства», — таким був оригінальний сюжет La voix humaine первісно у Жана Кокто, який він створив для чудової французької актриси бельгійського походження Берти Бові), коли одну з найгучніших одноактних п’єс великого майстра поетичного кіно і сюрреалізму Франсіс Пуленк перетворив на оперу для однієї співачки.
Виконавицями у різний час були Деніз Дюваль і Едіт Піаф, а потім тривалу на півтори години «телефонну» вокальну партію виконували Марія Каллас і Галина Вишневська, Джессі Норман і Рената Скотто. У Києві «Людський голос» був представлений у сучасній версії для голосу і фортепіано.
Голландський режисер-постановник Кріс Колміс створив абсолютно нове прочитання і сприйняття, додавши новий вимір Facetime до цієї класичної постановки. За допомогою інтерактивного екрана, який служить одночасно дзеркалом над туалетним столиком і сучасною комунікаційною панеллю, — головна героїня робить відчайдушну спробу зберегти свій зв’язок із зовнішнім світом, але, на жаль, їй це не вдається. Тонка межа між фантазією і реальністю в сучасних засобах масової інформації та соціальних мережах призводить до альтернативних істин: коли людина на зв’язку з усім світом, але й у повній самоті водночас.
Кріс Колміс навчався в «Академії у Вельмінде Вормінг Тілбург» (текстильний дизайн) і в «АКІ Енсхеде» (аудіовізуальний). З 1989 року розробляє безліч декорацій, зокрема для відомих голландських телешоу. Разом iз Катериною Левенталь Колміс заснував музично-театральну компанію LEKS Compagnie, яка успішно провела кілька музично-театральних вистав у нетрадиційних місцях. На основі особистих історій разом гастролювали по декількох європейських країнах, пов’язуючи свій досвід і створюючи нову спільну історію. Ще цього року в Бельгії відбудеться прем’єра третьої вистави з цієї серії: Schoppenvrouw.
Партію фортепіано у київській постановці блискуче виконала Марія Прилипко, лауреат міжнародних конкурсів, продюсер, автор проєкту класичної академічної музики «Intermezzo. Світські музичні вечори», засновник і керівник української музичної Broadway Kids Studio і продюсер цього проєкту. Часом здавалось, що надривні ноти струн рояля тільки сильніше підкреслюють вокальні партії солістки Катерини Левенталь, а іноді допомагають глядачу ще сильніше відчути океан жалю та самотності, який може переживати лише покинута жінка...
«Катерина Левенталь втілила на сцені весь комплекс якостей, необхідних для виконання цієї складної партії: абсолютне розкриття можливостей та нюансів звучання голосу, що дозволяє вільно маневрувати між речитативними епізодами та наспівними «оазами», феноменальна акторська гра, що забезпечує самодостатність формату монодрами, зрештою, фізична та емоційна витривалість, яка за 75 хвилин вистави не допускає жодної музично або ж психологічно непрожитої, «порожньої» секунди, —ділиться враженнями театральний критик Анна Ставиченко.
— Такий тип оперного співака/актора, популярного на західних сценах і особливо затребуваного в режисерському оперному театрі, та й власне оперні постановки, де до акторських даних вокалістів ставлять вимоги, рівноцінні їхнім суто музичним можливостям, для сучасного українського глядача все ще є винятком. І тим цінніший факт виконання La Voix Humaine Facetime у Києві. Як свого часу Франсіс Пуленк при написанні «Людського голосу» орієнтувався на талант Деніз Дюваль, першої виконавиці цієї опери, так, вочевидь, і режисер Кріс Колміс, працюючи над постановкою, спирався на глибину акторського та вокального дару Катерини Левенталь. Версія опери з фортепіано замість оркестру лише підкреслила силу моно-висловлювання героїні, в якому не лишилося місця різноманіттю оркестрових голосів, бо для всепоглинаючого болю та відчаю достатньо лише рояля та... голосу людського».
