Бойовики на Донбасі не зменшують кількість обстрілів: 56 за дві доби

Упродовж минулих двох діб офіційно зафіксовано 56 випадків порушення режиму вогню збройними формуваннями Російської Федерації та її посіпаками.

 

Активність бойових дій не зменшується. Противник обстрілював позиції підрозділів Об’єднаних сил із заборонених Мінськими угодами артилерійських систем калібру 122 мм, мінометів калібру 82 мм.

 

А також з озброєння БМП, гранатометів різних систем та стрілецької зброї. Найгарячіше було на донецькому напрямку, де в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід» ворог обстріляв позиції Об’єднаних сил неподалік Мар’їнки, Лебединського, Водяного, Авдіївки, Чермалика, Пісків, Тарамчука, Талаківки, Пищевика, Новомихайлівки, Опитного, Новогнатівки, Павлополя.

 

На луганському напрямку, де відповідальність несе оперативно-тактичне угруповання «Північ», гаряче було біля Зайцевого, Новозванівки, Луганського, Травневого, Катеринівки, Золотого, Новолуганського.

 

Унаслідок ворожого обстрілу 15 жовтня загинуло двоє військовослужбовців зі складу Об’єднаних сил, 16 жовтня — один.  Поранення отримали п’ятеро, один — бойове травмування.

 

15 жовтня в районі міста Авдіївка на Донеччині від кулі снайпера найманців РФ загинув стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка 36-річний Юрій Громович.

 

Побратими загиблого написали у Фейсбуці: «Вичікуючи, ніби хижаки здобич, кати вистрілили тоді, коли боєць глянув у бійницю. Перший постріл був у залізний щит, другий — у Юрія. Ворожі позиції на цій ділянці фронту недалеко від наших, тож нелюдям знадобилась мить, аби здійснити підступний план. Куля влучила в шию і вийшла через грудну клітку. Побратими оперативно евакуювали бійця. Уже через кілька хвилин він був у санітарній машині, але поранення виявилось важким, несумісним із життям. Юра помер...»  У Юрія залишились батьки, дружина та діти. 

 

Друга втрата того дня — Ярослава Никоненко зі 101-ї бригади. Дочка воїна-«айдарівця», ветерана Афганістану Сергія Никоненка, який загинув 18 січня 2015 року внаслідок обстрілу російськими окупантами з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка.

 

Тоді після 3-ї години ночі кілька снарядів поцілили у приміщення сільської школи, 52-річний солдат-доброволець Никоненко прикрив собою комплекти набоїв, чим вберіг не одне життя. Сам зазнав важких поранень, помер у лікарні міста Щастя.

 

Дочка займалася волонтерством, як і батько, згодом пішла до ЗСУ. На передовій була як прикомандирована. Загинула в районі Мар’їнки на Донеччині. В неї залишилася 13-річна донька і сестра Богдана, теж волонтерка.

 

16 жовтня близько 21.00, під час обстрілу отримав несумісне з життям поранення старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Степан Криль. Командування бригади повідомило, що Степан був родом із Луганщини, з 2015 року став на захист Батьківщини. «Спочивай з Богом брат-морпіх. Завжди з нами, завжди воїн, завжди побратим», — йдеться на сторінці бригади у Фейсбуці.

 

Під час спільної з президентом Латвійської Республіки Егілсом Левітсом пресконференції у середу, 16 жовтня, президент Зеленський запевнив, що розведення сил і засобів у Петрівському і Золотому не відбудеться, поки не буде дотримано сім днів «тиші», зафіксованих місією ОБСЄ.

 

«Ми будемо чекати на сім днів «тиші». Для нас ознакою є ОБСЄ, яке повинно сказати, що не було пострілів», — прокоментував Зеленський ситуацію з розведенням біля Петрівського та Золотого.

 

Він зауважив, що в цих місцях наразі зафіксовано два дні відсутності обстрілів. Проте, тільки за офіційною інформацією, Золоте 15 жовтня обстріляли не менше двох разів.

 

А спецпредставник ОБСЄ на переговорах у тристоронній контактній групі в Мінську Мартін Сайдік заявив про те, що контактній групі не вдалося узгодити новий графік розведення.

 

«Графік обговорювався, але сторони консенсусу не досягли», — пояснив він.