У Коростенському будинку культури готуються до зустрічі гостей. Коровай i квіти чекають свого часу, а маленькі дітки невпинно повторюють підготовлені вітальні вірші. У холі відчувається нотка тривоги та метушні.
«Здавалося б, кожен рік проводимо це свято, але однаково хвилюємося», — промовляє одна з жінок у барвистій вишиванці, тримаючи на руках запашний хліб.
Невже-таки злощасна «тринадцятка» зіграла свою роль? Та вже потім організатор свята Віктор Борисович Васильчук, український журналіст та дитячий письменник, зізнається: «Ви знаєте, цього року було таки важко: до останнього не було ні автобусів, ні подарунків... Я хотів відразу 14-те свято. Тепер я переконався, що 13 — дуже цікаве число...»
І справді так. Адже прикрасою цьогорічного фестивалю стала прем’єра фільму «Бовсунівські бабусі» за ініціативи голови Коростенської міської ради. У стрічці зображене українське сільське життя, значення в ньому традицій, пісні, а також доля колективу золотоголосих бабусь із Полісся. Із посмішкою та вогником в очах спостерігали за долями зірок. Попри те, що цим бабусям уже вдалося схопити немалу краплю слави, у звичайному житті вони залишилися щирими та справжніми й сьогодні вітали гостей піснями.
«Бовсунівські бабусі стали невід’ємним атрибутом наших коростенських свят. Це наш народний дух та традиції. Ці «молоді дівчата» несуть їх у наше життя, створюючи гарний настрій», — проголосив голова Коростенської міської ради Володимир Москаленко.
Бовсунівські бабусі співають для гостей.
Поки в актовій залі презентували фільм, у кімнатах просторого будинку культури вже традиційно продовжувалися щорічні «Поетичний марафон» та «Урок прози». Напередодні в усіх школах Коростенщини теж відбулися подібні конкурси, і найсміливіші прибули для участі в молодіжному творчому вернісажі «Література свіжого повітря». Письменники намагалися якнайкраще декламувати свої твори: деякі вже брали участь у минулі роки, а хтось, і справді, дебютував. «Сьогодні читала вперше. Хоч і було трішки лячно, але емоції отримала лише позитивні. Дуже задоволена, що саме на Коростенщині нас так радо вітають. Узагалі, я вражена тим, наскільки тут зацікавлені підняттям культури» — відверто зізнається одна з учасниць конкурсу Юлія Талько — поетеса, авторка збірки «Слово серцем».
Окрім кінопоказу та письменницьких змагань, на другому поверсі всі охочі споглядали бібліотечні виставки, експозиції народних умільців та купували цікаві книги. Сумувати не було часу: всі були залучені до тiєї чи іншої частини заходу, концентрація талановитих людей зашкалювала.
Ось починається i фінальна частина свята: нагородження та концерт. За 12 років володарями літературної премії імені Василя Юхимовича стали понад 40 авторів із різних міст України.
Журі довелося добре попрацювати, щоб обрати цьогорiчних переможців. У пiдсумку премію Юхимовича отримали Валерій Хмелівський (книга «Короновані Любов’ю»), Сергій Сокольник (книга «Горизонт подій»), Тамара Васильєва (книга «Мамина хустка»), Юлія Драгун (книга віршів «Ой у віночку з барвіночку»), Ігор Фарина (роман «Любов у негоду»), Євгенія Юрченко (книга «Аритмія мовчання»), Сергій Мартинюк (книга «Народжені перемагати»). Літературну відзнаку ім. В. Нечипоренка здобули композитор із Бердичева, автор музики до гімну Коростеня, книги «Пісні Древлянського краю» Олесь Коляда, а також письменниця та журналістка з Коростеня, авторка ідеї унікального журналу для дошкільнят «Аллочка-дошколярочка» Оксана Геращенко.
Віктор Васильчук — український журналіст та дитячий письменник,
організатор свята «Просто на Покрову».
Свято «Просто на Покрову» своєю назвою та місцем проведення викликає низку запитань, відповіді на які охоче дав Віктор Васильчук: «Це свято ми започаткували у двотисячному році, воно називалося «Просто так», але якось не звучало. Тоді Василь Довжик (український поет, прозаїк, актор театру та кіно) мені підказав: «А чого ти його не назвеш «Просто на Покрову?»
І ми так назвали!», Організатори від початку обрали для проведення свята другу суботу жовтня, тому часом дійство припадало на велике християнське свято. 14 жовтня — день, коли християни святкують Покрову Пресвятої Богородиці, — виявилося значущою датою. Тому ось уже тринадцятий рік поспіль назва «Просто на Покрову» інтригує аудиторію. Та новації на цьому не завершилися.
«Із цих тринадцяти років ми вже дванадцятий видаємо альманахи. Альманах, який вийшов цього року, розповідає все про свято минулого року», — з гордістю розповідає Віктор Борисович.
Тепер щороку таланти злітаються до міста Коростень, яке «не згорає в полум’ї», і стало культурним осередком, що підтримує українські традиції, ширить їх світом та заохочує талановитих людей творити.
