Після завершення робочого візиту президента Володимира Зеленського до США, де він брав участь у 74-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, і повернення в Україну глава держави одразу підписав указ №724/2019 від 30 вересня 2019 року про звільнення Олександра Данилюка з посади секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Перед цим він порадився з фахівцями.
Не змирився з методами Богдана
Підставою стала особиста заява Данилюка, яку він неочікувано написав на ім’я президента минулої п’ятниці, 27 вересня. Із неофіційних джерел в оточенні РНБО відомо, що пан Данилюк написав заяву через конфлікт з очільником офісу президента Андрієм Богданом. Цей конфлікт тривав кілька місяців. Мовляв, Данилюк нібито не зміг змиритися з безпардонними методами управління «у стилі Богдана».
Тоді як на Банковій нарікають, що Данилюк нібито був малоефективним менеджером, бо нібито займався інтригами і не продемонстрував результату з моменту призначення секретарем Радбезу 22 травня. Подейкують, що Данилюк хотів впроваджувати реформи по-своєму та самостійно обирати кандидатуру заступників і помічників. Це не влаштовувало як президента, так і керівника його офісу.
Цікаво, що певний час кандидатуру Данилюка на Банковій розглядали як iмовірного претендента на посаду посла України у Сполучених Штатах Америки. Адже ще влітку Зеленський у телефонній розмові з президентом США Дональдом Трампом запевняв, що посла України у США «замінить дуже грамотний і дуже досвідчений посол, який наполегливо працюватиме над тим, щоб дві країни стали ближчими».
Утім відрядження Данилюка до Вашингтона так і не відбулося, оскільки в офісі президента вирішили, що таке призначення буде вельми ризикованим кроком.
Образили, бо не взяли до Нью-Йорка
Що ж відбувається? Бува, нова Зе-команда не поглинає власних «дітей»? Адже кадрове призначення Олександра Данилюка секретарем РНБО у травні було одним iз перших після інавгурації президента призначень «верхівки». І це попри те, що вже тоді Данилюка називали непідходящою кандидатурою у команду президента, а Зеленському дорікали тим, що він віддає ключове крісло у важливому відомстві людині старих режимів.
Утiм не минуло й чотирьох місяців, як 44-річний Данилюк, котрий за цей час дійсно не відзначився серйозними досягненнями і сидів собі у кріслі «тишком-нишком», оголосив про свою відставку.
П’ятнадцять років тому Олександр Данилюк розпочав кар’єру в українській політиці, з того часу встигнувши попрацювати з командами чотирьох президентів — Ющенка, Януковича, Порошенка і Зеленського.
Парадоксально, але за весь цей час він не заплямував своєї репутації гучними скандалами. Вірогідно, на його манері роботи позначився європейський досвід, тривалий період життя в інтелігентному Лондоні та великий досвід міжнародного співробітництва, де дипломатичність — чи не найголовніший козир і чеснота чиновника і бізнесмена.
Водночас окремі експерти зазначають, що однією з непомітних, але визначних причин відставки Данилюка є те, що він ніколи не був по-справжньому людиною з команди Володимира Зеленського — таким, як інші помічники та радники.
На початку шляху Зеленського як президента Данилюк привертав увагу як нескандальний, досвідчений та освідчений політик, який має певний рівень довіри. Тепер, на думку політтехнолога Олександра Курбана, не варто розглядати перспективи Данилюка в оточенні президента.
Серед іншого, Данилюк нібито сприйняв як особисту образу той факт, що президент Зеленський власноруч викреслив прізвище секретаря РНБО з переліку офіційної делегації для візиту в США.
ДОВІДКА «УМ»
22 травня президент України Володимир Зеленський призначив ексміністра фінансів Данилюка секретарем Ради національної безпеки і оборони.
Із квітня 2016 року по червень 2018 року Данилюк обіймав посаду міністра фінансів України в уряді Володимира Гройсмана, але його звільнили через конфлікт iз прем’єром.
Данилюк був одним із ідеологів націоналізації «ПриватБанку», співвласником якого був олігарх і колишній бізнес партнер Зеленського Ігор Коломойський. У 2019 році суд Києва задовольнив позов Коломойського до Нацбанку і Кабінету Міністрів та визнав протиправним рішення про націоналізацію «ПриватБанку».
Сам Данилюк вважає рішення про націоналізацію правильним. За його словами, він не спілкувався з Коломойським після націоналізації і олігарх не впливає на його участь у команді президента.
Відтак Данилюк виступав певним символом незалежності президентської команди від Коломойського, котрий свого часу втратив свій великий бізнес.
Минулого тижня в ефірі ток-шоу «Свобода слова Савіка Шустера» Олександр Данилюк зазначив, що спроба ексвласника «ПриватБанку» Ігоря Коломойського повернути собі націоналізований банк — це загроза стабільності фінансової системи країни. Він підкреслив, що технічно не бачить механізму повернення банку попереднім власникам.
«Після того як держава вклала 155 млрд гривень, якщо банк теоретично повертається колишнім власникам, ці гроші мають бути повернуті державі. Якщо 155 млрд будуть виведені з банку, Нацбанк знову ліквідує «ПриватБанк», — припустив тоді Данилюк.
