«Ми не зліземо»: чого хотіли активісти «Ночі на Банковій» від Зеленського

Рівно через рік після акції «Ніч на Банковій» з вимогою зупинити масові напади на громадських активістів та покарати виконавців та замовників цих атак сюди знову прийшли небайдужі нагадати, що безкарність заохочує нове насилля.

 

За рік багато що змінилося. Тепер на Банковій не Адміністрація президента, а вже пере­йменований Офіс, а всередині сидить не Петро Порошенко, а Володимир Зеленський.

 

Навіть змінилася локація для акції — вже не на пере­хресті Банкової з Інститутською, а прямо під вікнами президента, який одразу після інавгурації в травні наказав відкрити доступ для всіх охочих на площу перед його офісом. 

 

Здавалось би, тим самим Зеленський показав свою відкритість і готовність чути громадськість. Проте наразі виглядає, що змінилася форма, але не зміст. 

 

Як і минулого року, до активістів за кілька годин, поки тривала акція, ніхто з представників влади не вийшов. Хоча, звісно, це можна списати на неробочий вже час. 

 

А вранці з бруківки зник напис «Хто наступна Гандзюк?», який залишили учасники «ночі» одразу навпроти головного входу в президентський офіс.

 

Зрештою, не змінилися і темпи та спроби зупинити насильство проти активістів, а саме покаранням замовників нападів. Адже безкарність провокує лише нові атаки.

 

«Поки це виглядає як перехідне знамено від попередньої влади у вигляді відсутності покарання замовників. За цей час представники нової влади вже могли вручити підозри замовникам нападів. Так, ми розуміємо, новий генпрокурор працює лиш місяць, а новий глава СБУ — вже чотири. Але до них щось робилося, і давно все складається в зрозумілий пазл, хто стоїть за резонансними нападами», — пояснив один зі спів­організаторів акції волонтер та активіст Роман Сініцин.

 

Рік тому на «Ночі на Банковій» виступала херсонська активістка Катя Гандзюк. Правда, лише з екрана, бо перебувала вже два місяці в реанімації після 40% опіків тіла сірчаної кислотою. 

 

 

«Гандзюк — це не просто моє прізвище. Це прізвище в ряду 40 інших прізвищ постраждалих від нападів, що сталися за останній рік. (...) Але я вірю, що всі винні будуть знайдені, покарані і засуджені. І що кожен із нас буде вільним. І не буде мати в серці страху», — сказала тоді Катя.

 

Проте її обнадійливі слова через рік так і не справдилися. Замовники масових нападів не покарані. І тепер про це вже на Банковій говорив Віктор Ган­дзюк, адже його дочка за півтора місяця після минулорічної акції померла. 

 

«Я хочу і Катя мріяла, щоб ми жили в демократичній державі, я хочу, щоб ми не хоронили дітей за допис в інтернеті, за власну думку і громадянську позицію... Пройшов рік, і багато чого змінилося. У нас оновлений Аваков, у нас нове керівництво СБУ. Я зустрічався з новими президентом і з керівниками нашої держави. Але результат нульовий. Звучать лише солодкі обіцянки у високих кабінетах. Після зустрічі з президентом я був дуже обнадіяний. Мені здавалося, що в нього вистачить політичної волі завершити цю справу. Мене президент запевнив, що сприятиме слідству, проте через три тижні після зустрічі слідство припинили. Як можна сприяти тому, чого не існує?» — виголосив під Офісом президента пан Віктор.

 

Він нагадав, що виконавці нападу на його дочку отримали терміни, «як за крадіжку велосипеда», а підозрюваним в організації особам змінили обвинувачення на більш лояльне, і всі вони досі перебувають на свободі.

 

Рік тому в день акції «Ніч на Банковій» в Одеській лікарні з кульовим пораненням в груди лежав одеський активіст Олег Михайлик. 23 вересня після замаху він переніс клінічну смерть від величезної втрати крові. 

 

Приїхати цього року на Банкову він знову не зміг. Вільно пересуватися не так просто, зважаючи, що Михайлик досі під охороною і в бронежилеті. 

 

Замовників замаху на нього досі не знайдено і навіть не названо. А усіх трьох підозрюваних виконавців нападу відпустили додому. Зрештою, сам потерпілий певен, що це взагалі не ці люди стріляли, а через резонанс по-швидкому взяли «стрілочників». 

 

З Одеси на акцію приїхали Михайло Кузаконь та Аліна Радченко. Вони, як і Олег Михайлик, Віталій Устименко, Сергій Стерненко, Світлана Підпала, Григорій Козьма, роками ведуть боротьбу з корупційними схемами міської влади, і всі вони за останні два роки ставали жертвами явно замовних фізичних нападів.

 

Аліну побили ще два роки тому, через півтора року вона впізнала підозрюваного в спів­організації побиття на спільному фото з одеським міським головою Геннадієм Трухановим. 

Михайла намагалися вбити разом із місцевим журналістом Григорієм Козьмою в серпні 2018-го.

 

Замовники нападів на усіх згаданих одеських активістів слідство досі не назвало. 

 

«Одеса — рекордсмен саме за нападами і спробами вбивств людей з активною громадянською позицією. Я теж є в «списику Гандзюк». І правоохоронній системі добре відомо, хто за цим стоїть, а саме який кримінально-олігархічний клан, який легалізувався у владі. Справи щодо нападів на нас розкидані по різних органах. Але логічно, і ми це вимагаємо від нової влади, яка багато обіцяла, — об’єднати всі справи в одну, тоді усі пазли зійдуться. Об’єднати і відкрити спільну справу за статтею про тероризм. Бо це тероризм проти громадянського суспільства і українського народу», — виголосив Кузаконь.

 

Вже ексодесит Сергій Стерненко, який задля безпеки врешті переїхав жити в Київ, оскільки в Одесі на нього нападали тричі (а поліція встигла загубити деякі докази в його справі), під стінами ОП нагадав рекламний ролик тоді ще кандидата в президенти Зеленського із запитанням до Порошенка про покарання вбивць Катерини Ган­дзюк. 

 

«Тепер ми прийшли до нього поставити це саме запитання: коли сядуть убивці Катерини Гандзюк та замовники нападів на інших громадських активістів? Тут офіс гаранта конституційних прав і свобод. Якщо він нас не почує, то треба бути готовими ще раз зібратися і зробити так, щоб нас почули. Краще вийти тисячу разів на такі акції, ніж один раз сходити на похорони тих, кого вбили через те, що не було покарано замовників. Адже кожен громадянин України — це також Катя Гандзюк, бо ніхто з нас не може почуватися в безпеці», — наголосив Стерненко.

 

Як і минулого року, на Банкову прийшли люди дуже різних ідеологічних поглядів та сфер діяльності, але яких об’єднує активна громадянська позиція та спільне відчуття небезпеки при ній. 

Тут виступав як ЛГБТ-активіст із Кривого Рогу Борис Золотченко, на якого неодноразово нападали, так і праворадикал з «С14» Сергій Мазур, у квартиру якого кинули гранату, яка поранила його батька.

 

«Поки верховенства права в країні немає, гарантом нашої безпеки є винятково наша єдність і солідарність одне з одним. Якщо ми будемо готові приходити одне одному на допомогу — це буде нашим захистом. Тим паче, багато акцій руху «Хто замовив Катю Гандзюк?», де об’єдналися дуже різні люди, довела, що якісь результати слідства досягалися лише великою кількістю копняків небайдужих громадян», — закликав до припинення внутрішніх чвар та більшої взаємодопомоги один із координаторів «Ночі на Банковій» Владислав Грезєв. 

 

Спільний біль, а саме переживання за власну безпеку та обурення через бездіяльність щодо розслідуваннях нападів на активних громадян, — це те, що, за словами організаторів, об’єднало людей на Банковій. 

 

«Певною мірою, це попере­дження, що ми не зліземо», — каже Роман Сініцин.

 

Зеленському пакет вимог активістів перейшов у спадщину від попередньої влади. Новопризначений голова СБУ вже проігнорував акцію під стінами свого відомства 1 серпня. 

«Змінився президент, ген­прокурор, голова СБУ, нова Верховна Рада. Тільки треба захотіти це зробити. І все-таки найбільше залежить від пана президента, він фактично одноосібний лідер держави зараз. Тим паче, він сам мені обіцяв, що зможе вплинути, коли в його руках буде вся повнота влади і зміна керівників силових відомств», — не розуміє, що ще заважає покарати винних у нападах, батько загиблої Катерини Гандзюк.

 

А по поверненні в Херсон пан Віктор, дізнавшись, що напис «Хто наступна Гандзюк?» вже витерли, написав на своїй сторінці у «Фейсбуці», де колись особисто Зеленський йому відповів, що готовий зустрітися: «Даремно, пане президенте. Катя не загинула в п’яній бійці чи при трагічному збігові обставин. Вона віддала своє життя за наше майбутнє. За Ваше теж. Жорстоке вбивство Каті — це кривава пляма в історії України. Її не змити з брандспойта нишком, крадучись, під по­кровом ночі. А ви — один із творців історії. Ви ж обіцяли нову, справжню Україну. Ви обіцяли, що Ви з нами... Сумно. Знову на старі граблі...».