Садівники активно обговорюють чергову неприємну новину: Індонезія перестала приймати заявки на поставку українського яблука.
Виявляється, вітчизняні чиновники (свідомо чи випадково) не включили яблука до переліку продуктів, по яких країни проводили взаємне оновлення протоколів по залишках пестицидів.
Попередній протокол включав яблуко, але його дія вже закінчилася. А в запиті на оновлення протоколів від України яблука вже не було, повідомляє Українська плодоовочева асоціація (УПОА).
Виробники яблука вважали Індонезію однією з найперспективнiших країн для експорту наших яблук, незважаючи на численні нетарифні перепони, що існують у цій країні. Адже, на думку керівника УПОА Федора Рибалка, ця країна, за умови лібералізації торгівлі, може стати одним iз головних ринків збуту для фруктів преміальної якості.
«Індонезія вже зараз є четвертим найбільшим імпортером яблук у світі, і вже витрачає на їх імпорт не набагато менше, ніж Росія. При цьому ціни там є надзвичайно високими, а споживачі цієї країни цінують лише добре забарвлене, якісне яблуко, яке Україна цілком здатна успішно виробляти і постачати. УПОА за підтримки ФАО та ЄБРР організувала дуже успішну торгову місію для українських постачальників, після чого були зроблені перші успішні поставки: наше яблуко в Індонезії сподобалося, але в минулому сезоні вже не було можливості отримати квоту на поставки. Коли ж місцеві імпортери вирішили зробити запит на квоту для України на новий сезон, виявилося, що яблука в переліку узгоджених для імпорту товарів уже немає, бо дія протоколу, в якому було яблуко, закінчилася вже досить давно», — пояснює ситуацію Федір Рибалко.
Нагадаємо, що некомпетентність аграрних чиновників вже призводила до блокування експорту українського яблука та тепличних томатів до ЄС, але проблему, в т.ч. завдяки тиску галузевих асоціацій та ЗМІ, вдалося тоді досить швидко вирішити. Завдяки цьому лише 5 днів наша продукція була недоступна в ЄС. Але випадок iз втратою доступу яблука до ринку Індонезії показує, що проблема є системною.
«Враховуючи фактичну ліквідацію аграрного міністерства в Україні, ми сподівалися, що позитивна тенденція відкриття нових ринків, яка відзначалася в 2015—2018 роках, не зміниться тенденцією втрати ринків збуту, адже конкуренти починають копіювати наші експортні зусилля. І навіть Молдова і Сербія, незважаючи на можливості постачати яблуко на ринок Росії, вже активно шукають йому альтернативи», — зауважує Федір Рибалко.
За словами Андрія Ярмака, економіста інвестиційного департаменту ФАО, Індонезія є перспективним ринком збуту не тільки для українських яблук, а й для лохини (чорниці садової) та черешні, адже тут мешкає понад 40 млн людей iз середньомісячним доходом понад $1500. І ці люди із задоволенням і регулярно купують екзотику, якою для них є ягоди, яблука та черешня.
«Купити яблуко або ягоди в Індонезії — означає підтвердити свій статус. Середня роздрібна ціна на таку екзотику, як яблуко, в Індонезії сягає 10 доларів за кілограм, а головними постачальниками яблука до цієї країни на сьогодні є Китай, США, ПАР, Нова Зеландія та Австралія. З європейських країн значні обсяги до Індонезії постачає лише Франція», — пояснює Андрій Ярмак.
Зараз УПОА у співпраці з Асоціацією імпортерів фруктів Індонезії шукає способи вирішення проблеми. Поки що невідомо, чи можна буде окремо додати яблуко до списку узгоджених товарів, чи потрібно буде проходити всю процедуру з самого початку. В будь-якому випадку, попередні домовленості про поставки кількох сотень тонн українського яблука до Індонезії ще в цьому році, вже очевидно, не будуть реалізовані. А значить, хтось інший заробить ці гроші замість українського садівника.
