Хірургія в турборежимі: аграрії занепокоєні можливим розпродажем землі на неконтрольованій швидкості

У передвиборчій програмі президента Зеленського та його політичної партії звучало гасло — «Формування прозорого ринку землі». Чи голосували виборці саме за виписані в проекті умови запуску земельного ринку, чи бачили вони гарантії реалізації такого чудового гасла у програмі обраної політсили і чи бачили вони програму взагалі? Питання риторичні, але сформований цією політсилою уряд має виконувати обіцянки.

 

Що маємо насправді? Урядовці довго і впевнено переконували через ЗМІ, нібито консультуються з усіма зацікавленими сторонами. Але фактично провідних аграрних асоціацій до цього процесу не залучали. Після величезної кількості звернень спільнот, які представляють аграрний сектор країни, уряд «з барського плеча» погодився організувати дискусійну конференцію з аграріями.

 

При цьому управлінням сільського господарства обласних державних адміністрацій дали вказівку — забезпечити участь у ній тих людей, які однозначно підтримують термінове відкриття ринку землі.

 

Делегати конференції були одностайні в багатьох питаннях: ринок має бути поетапним, мають бути створені фінансові механізми для купівлі землі, в першу чергу до ринку мають допускатися фізичні особи-українці, які мають намір працювати на цій землі тощо. І головний меседж — не допустити на ринок іноземців! Про це говорив навіть пан Цицюра, за позовом якого Європейський суд iз прав людини визнав, що мораторій на продаж землі порушує його право власності й держава повинна віднайти спосіб, як це право захистити. Прихильники відкриття ринку землі навіщось ствер­джують, що це рішення зобов’язує державу відкрити вільний обіг земель, хоча саме такої вимоги в рішенні ЄСПЛ насправді немає.

 

За словами прем’єр-міністра Олексія Гончарука, уряд розглядав 25 варіантів запровадження ринку. При цьому у Верховній Раді зареєстровано найбільш ліберальний з розглянутих, аналогів якому в мінімізації запобіжників, що забезпечили б ефективний контроль на цьому ринку, немає в жодній країні — якщо не світу, то Європи точно. Але ж ліберальний не означає прозорий! В усіх країнах встановлено обмеження на купівлю сільгоспземель — і вони справді прозорі й зрозумілі всім! Чи стало зрозумілим, як запрацює прозорий ринок у нас?..

 

Згідно з новим законопроектом, землю матимуть право купувати: громадяни України, юридичні особи, створені за законодавством України, територіальні громади та держава. На відміну від існуючої на сьогодні норми маються на увазі громадяни України, котрі мають відповідну освіту або працюють в агросекторі, та юридичні особи, в статуті яких передбачена сільськогосподарська діяльність.

 

Першочергове право на викуп у законопроекті — за орендарем, якщо він платить виставлену ціну. Хоча ця норма вже є в Законі України «Про оренду землі». При цьому запобіжників тому, щоб орендарям не виставляли необґрунтовані ціни, не встановлено. В чинній редакції статті 130 ЗКУ першочергове право викупу — за громадянами, які проживають на території сільради, де продається земельна ділянка, або за територіальною громадою, що забезпечує принцип «земля належить тим, хто на ній працює».

 

Концентрація земель в одних руках не може перевищувати (тобто цілком може досягати) 15 відсотків сільгоспземель області, або 0,5 відсотка таких земель країни. Концентрація земель через пов’язаних осіб контролюється держреєстратором при здійснені реєстрації. У реєстрі фіксується ціна продажу або орендної плати. При цьому скасовується пункт 15 ЗКУ, яким встановлено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до прийняття закону про обіг земель. Таким чином у разі прийняття урядового законопроекту нинішній закон про обіг земель сільськогосподарського призначення автоматично втрачає актуальність. Для вільного ринку такого штибу такий закон дійсно не потрібен. Адже процедура продажу земель державної та комунальної власності виписана у главах 20 та 21 ЗКУ, а продаж приватних земель здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу.

Що дивує ще? Відповідно до норм законотворчої діяльності, регуляторні акти мають бути оприлюднені для громадського обговорення на термін не менше 30 днів. Урядовий законопроект був виставлений для обговорення у п’ятницю, 20-го, та поданий до Верховної Ради 25 вересня. При цьому серед фахівців, які встигли ознайомитись iз законопроектом на сайті Мінекономрозвитку, «за» — 293, «проти» — 664.

 

Кажете, запропонований законопроект — світовий експеримент молодих та прогресивних? Але Бразилія, Аргентина та інші країни, де власниками сільгоспземель стали іноземні капітали, м’яко кажучи, не отримали економічного дива  (з результатами не важко ознайомитись одним кліком комп’ютерної миші). А Польща та Литва, будучи членами ЄС, швидко ввели мораторій на купівлю землі іноземцями і нам радять не повторювати їхніх помилок та не допускати іноземців до ринку землі. Але наші «молоді реформатори» ніякі аргументи громадянської спільноти до уваги не беруть. Ба, більше — і доступний для аналізу досвід інших країн теж. Уряд іде своїм шляхом! Тільки чи по дорозі йому з Україною? Чи забули, що країна Ізраїль була створена на землях абсолютно чесно викуплених у палестинців? Та й і в Сполучених Штатах Америки власників-індіанців виселили у резервації, формально захищаючи їх право продати свою землю! Дивно доводити українському уряду, що землею в Україні мають володіти громадяни України, як це і визначено в Конституції!

 

Головні аргументи від уряду щодо необхідності саме вільного ринку землі: він дасть максимальну ціну за землю власникам паїв; ВВП країни щорічно буде зростати на 2%, як у пострадянських країнах після відкриття ринку землі; іноземні інвестори набагато ефективніші, ніж нинішні агаграрії. І все це — без жодних підтверджень будь-якими зрозумілими розрахунками.

Звичайно, якби йшлося про підприємство, то саме максимальним прибутком і оцінювалась би ефективність керівництва. Але ж держава — не підприємство! І чи можна платити будь-яку ціну (територія держави, екологія, інтереси інших громадян з усіма їх правами) просто за зростання ВВП на 2 відсотки?

Занепокоєні такими діями уряду не тільки аграрії, яких звинувачують, нібито вони захищаються, а й правники, економісти, адвокати. Адже 6,8 млн громадян (15% населеня) отримали в подарунок 29 млн га сільгосп­земель (70 % національного багатства). І саме цей обсяг земель виставляється на продаж. До речі, інші пострадянські держави такого подарунку своїм громадянам не зробили. Була проведена реституція, а земельні паї треба було викуповувати.

 

Уряд шукає наповнення бю­джету? Виведіть iз тіні обробіток третини земель так званими одноосібниками, які сплачують мізерний земельний податок. Сприяйте обліку права оренди землі в активах агропідпрємств та можливості брати кредити під цей актив. Передавайте в оренду державну та комунальну землю винятково на аукціонах, де можуть брати участь й іноземні компанії. 10 млн га державних та комунальних земель за таких умов зможуть давати до 30 млрд гривень у бюджет держави.

 

Ефективність орендних відносин доводить досвід усього світу. За розрахунками Інституту аграрної економіки НААНУ, вже зараз реальна ціна оренди за паї вища, ніж у багатьох європейських країнах. А зростання ВВП досягається, якщо поставити право оренди землі на баланс підприємств, а інвестиції при працюючій системі орендних відносин за десять років зросли в 6,5 раза. Окрім того, саме фермерські та середні агропідприємства забезпечують максимальну зайнятість сільського населення, а отже, і збереження села.

 

27 вересня у Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроект (реєстраційний №2178-1) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення за результатами Всеукраїнського референдуму». Тексту на сайті ВРУ досі немає. Голова аграрного комітету ВРУ Микола Сольський анонсував внесення до ВРУ ще з десяток законопроектів у розвиток запровадження ринку землі вже на цьому тижні.

 

Що ж, маємо надію тільки на народних обранців, які вже показали, що не всі ідеї уряду мають повну підтримку навіть на початку керованої парламентської більшості. 

 

Ірина ДІДЕНКО,
керівник напрямку «Розвиток земельних відносин» Аналітичного центру ГС «Аграрний союз України»