Дати відсіч агресору в морі: чому знищення крейсера «Україна» є неприйнятним і навіть злочинним для оборони

Мiлководне Азовське море з глибинами 5-13 метрiв замерзає з грудня по березень бiля берегiв, а в холоднi зими замерзає i по всiй площi. В осiнньо-зимовий перiод спостерiгаються частi шторми, i катерам вийти в море неможливо, також обмежується за несприятливої погоди використання озброєння.

 

На мiлкiй водi хвилi характеризуються своєю крутизною. Тому перiод використання «москiтного» малотоннажного флоту для бойових дiй украй обмежений у цьому районi.

 

Бойовi дiї з морського напрямку, як правило, вiдпрацьованi практикою конфлiктiв останнiх десятилiть. І Путiн, схоже, збирається скористатись цим досвiдом. Складається враження, що сухопутне командування в Мiнiстерствi оборони та Генеральному штабi України не розумiє, що таке флот, для чого вiн потрiбен i якi завдання вирiшує.

 

Адже Військово-Морський флот є самостiйним найбiльш технiчно складним i наукоємним видом збройних сил. Військовий флот вирiшує не тiльки обороннi, а й наступальнi завдання. Пасивна оборона на морi нiколи не приводила до перемоги, вона є передумовою до поразки. 

 

Про неспроможнiсть i безвiдповiдальнiсть вiйськово-полiтичного керiвництва держави пiд час вiйни свiдчить вiдсутнiсть у бюджетi програми з Морської доктрини, відсутність державних програм iз кораблебудування та пiдняття суднобудiвної галузi з нульового рiвня на рiвень функцiонування.

 

Не змiнено структуру оборонного бюджету, в якому на утримання Збройних сил України йде до 70% витрат, а на модернiзацiю та закупiвлю новiтнього озброєння — тiльки 15-20%, що й призвело до провалу в морськiй полiтицi держави, знищення ВМС України, в тому числi й крейсера «Україна». Результатом є неспроможнiсть захисту України в прибережних районах та акваторiях Азовського та Чорного морiв.

 

Щодо фiзичного та морального старiння крейсера «Україна», то у ворога є однотипнi кораблi — крейсер «Маршал Устiмов» на Пiвнiчному флотi, який у строю з 1986 року i пройшов ремонт i модернiзацiю, крейсер «Варяг», побудований наприкiнцi 1979-го — на початку 1983 року, є флагманом Тихоокеанського флоту, тобто значно старiший, нiж крейсер «Україна». В Севастополi базується аналогiчний крейсер Росiйської Федерацiї «Москва», якому 35 рокiв i який планують вiдремонтувати та модернiзувати з можливою установкою крилатих ракет «Калiбр НК» (дальність дiї 1,5 тис. км).

 

Порiвнюючи ситуацiю зi США, де побудували два новiтнi багатоцiльовi стелс-есмiнцi типу «Замволт», кораблi на всi випадки життя, але iз захмарними цiнами, що не дозволило запустити їх у серiю, i тим фактом, що, маючи старi есмiнцi «Арлi Бьорк», якi будуються з 1988 року i добре випробуванi в бойових умовах, то будiвництво цих кораблiв триває i служитимуть вони до 70-х рокiв XXI столiття.

 

Тому наш крейсер хоч i старого проєкту, але фiзично новий, бо має незношенi енергетичну установку та механiзми й системи. А маючи на увазi поетапну замiну «застарiлого», як кажуть нашi керiвники, озброєння тим новiтнiм озброєнням, яке вони зараз рекламують, i досвiд Росiї в експлуатацiї та модернiзацiї однотипних крейсерiв, до речi, з уже зношеним технiчним обладнанням, то крейсер «Україна» при належному утриманнi, обслуговуваннi та модернiзацiї може прослужити ще 50 рокiв, не старiючи морально.

Варто наголосити, що корвет чи фрегат будуватимуть 46 рокiв (скажімо, нашого «Володимира Великого» будують уже 10 рокiв), а бойовий корабель потрiбен термiново, вже зараз, бо буде пiзно вирiвнювати ситуацiю на фланзi Причорномор’я. Оскільки Україна в небезпецi, необхiдно не гаяти часу i швидкими темпами нарощувати наш вiйськово-морський потенцiал. Розбудувати новий корабель в умовах вiйни нереально — немає коштiв, то навiщо ж знищувати те, що є? Маючи бойову платформу — крейсер «Україна», ми можемо комплектувати його будь-якою зброєю, не витрачаючи грошi та дорогоцiнний час на довгу побудову платформ корвето-фрегатiв. Тут треба вiдзначити, що деякi вiйськовi моряки високих рангiв, не слiдкуючи за розвитком вiйськово-морської науки, тактикою та стратегiєю ВМФ у сучаснiй вiйнi, не можуть визначитися з концепцiєю розвитку флоту на сучасному етапi. І в них немає уявлення, якi ж типи кораблiв треба будувати i в яких пропорцiях. Є й молодi моряки з тих, що, як кажуть, «сiм лiт морячив i моря не бачив», якi пропагують воєнно-«москiтний» флот, безглузді iдеї про атаки «вовчих зграй» катерiв, ще й чомусь безпiдставно посилаючись на стандарти НАТО.

 

Вiдволiкаючи вiд сутi питання i турбуючись про долю наших морякiв, яких, по сутi, абордажем захопили росiяни, ми не ставимо питання, що призвело до цього. Чому за роки вiйни оборонно-промисловий комплекс належно не фiнансували з державного бюджету. Чому нашi суднобудiвнi пiдприємства, закордоннi партнери не були задiянi для будiвництва збалансованого флоту, хоч кошти, вкладенi в ОПК, можуть дати колосальнi дивiденди. І якби крейсер «Україна» забезпечував прохiд катерiв у Керченськiй протоцi, навiть не маючи протикорабельних ракет «Вулкан» чи «Нептун», а тiльки наявну зброю, то чи наважилися б росiяни вiдкривати вогонь та ступити на палубу наших кораблiв i забирати у полон морякiв? Якби ж у вiйськово-полiтичного керiвництва було розумiння необхiдностi комплесного аналiзу загроз i геополiтичних обставин, що склалися в пiвнiчному Причорномор’ї, де зона бойових дiй на морях стане найбiльш стратегiчно важливим напрямком оборони. 

 

НАТО буде фактором стримування Росiї, але навряд чи НАТО воюватиме замiсть нас. Тому треба рiзко збiльшити вiйськовi витрати, скоротивши iншi, не потрiбнi пiд час вiйни, видiлити кошти на повернення у стрiй крейсера «Україна», а також побудову достатньо великих кораблiв iз вищим бойовим потенцiалом і бойовою стiйкiстю, нiж у росiйських кораблiв, щоб лiквiдувати або знизити рiвень цих загроз iз моря. Інакше ми втратимо Марiуполь, Одесу, що призведе до катастрофи в економiцi. 

 

У незначнiй кiлькостi «москiтнi» катери потрiбнi для дiй у близькiй морськiй зонi. Але артилерiйськi катери з 30-мiлiметровою артилерiєю не можуть протистояти росiйським кораблям Чорноморського флоту, тому, на мою думку, побудова катерiв у великiй кiлькостi — це викинутi державнi грошi.

 

Важливiсть флоту в справi оборони країни така, що результатом кiнця цiєї вiйни вирiшуватиметься саме питання про подальше iснування держави. Дехто вважає, що для оборони Причорноморського узбережжя достатньо мати «москiтний» флот i що бiльше бойових кораблiв не треба. Такий погляд є хибним. Флот не може отримувати одні типи кораблiв на шкоду iншим. Кораблi всiх необхiдних типiв у певних пропорцiях мають бути представленi для успiшного виконання дiй iз вiдсiчi чи стримування противника.

Можливостi такого великого унiверсального корабля з достатньо потужною електростанцiєю, як крейсер «Україна», дозволяють використовувати його ще й як базу для вiдпрацювання майбутнього озброєння, такого, як морських ракетних комплексiв пiдвищеної точностi та дальностi з термобаричними боєголовками, лазерної зброї, безпiлотникiв, рельсотронiв, телекерованих пiдводних апаратiв для пошуку i знищення мiн, радiоелектронного озброєння, автоматизацiї систем управлiння зброєю тощо.

 

Корабель — це досить складний iнженерний комплекс, насичений рiзноманiтною технiкою. Це не танк, не бронетранспортер i навiть не лiтак. Бойовi можливостi корабля для вирiшення вiйськових завдань набагато ширшi. Недооцiнка цього в РНБО, нехтування найефективнiшим бойовим кораблем дозволило РФ досягти своїх стратегiчних цiлей — встановити контроль над усiм Чорноморським регiоном i континентальним шельфом України.

 

Громадськiсть, РНБО, СБУ мають зробити висновок з iсторiї з бойовим кораблем, вартість якого оцінюється щонайменше в мільярд доларів. Уся країна напружується, коли будується такого класу великий ракетний корабель, а потiм деякi керiвнi особи кажуть, що його треба викинути, що вiн не потрiбний для оборони країни. Тому зараз треба з’ясувати, на кого працюють цi «спецiалiсти» i що є в основi їхнiх дiй — низький iнтелектуальний рiвень, некомпетентнiсть, зрада чи дiї п’ятої колони та спецслужб РФ.

 

Вiдволiкаючи грошi на будiвництво «москiтного» флоту, вiйськово-полiтичне керiвництво не створило умови для будівництва багатоцiльового фрегату проєкту 58250 «Володимир Великий» iз сучасними комплексами та системами озброєння, якi б забезпечували високоефективнi рiшення широкого кола бойових завдань: знищення надводних кораблiв i суден, пошук i знищення пiдводних човнiв противника, ураження наземних цiлей, протиповiтряну, протичовнову та протикатерну оборону своїх кораблiв i суден, конвой, вогневу пiдтримку висадки морських десантiв. 

 

Цi ж завдання мiг би виконувати крейсер «Україна», який спроєктований i виконаний як ударний корабель, при тому ще здатний дiяти без надiйного прикриття з повiтря завдяки своєму унiкальному протиповiтряному озброєнню.

 

Але деякi старшi офiцери та генерали з сухопутною воєнною освiтою без стратегiчної компоненти не розумiють, що цей корабель, який вони називають «мiшенню», своєю наявною зброєю здатний захищати повiтряний простiр над вiйськово-промисловими комплексами, портами, навiть стоячи бiля причалу в перiод доозброєння чи модернiзацiї. Також крейсер мiг би своєю артилерiєю не допускати ворожi десантнi оперативнi з’єднання до виходу на рубiж для атаки, пiдтримувати з моря вiйська в ООС.

 

Хто ж цi керiвники, що одним розчерком пера знищували багатомiльярдний корабель з абсолютно незношенними машинами та механiзмами, не запланувавши модернiзацiю озброєння на майбутнє i навiть не поставивши на консервацiю цю бойову платформу? Це (донедавна) перший вiцепрем’єр, мiнiстр економiчного розвитку i торгiвлi України С. І. Кубiв (освiта педагогiчна), керiвник Укроборон­прому Р. А. Романов (освiта педагогiчна), заступник мiнiстра оборони України О. М. Шевчук (освiта фiнансова). Що заважало їм порадитися з авторитетними спецiалiстами, екссекретарем РНБО В. П. Горбулiним, вiцеадмiралами І. В. Кабаненком, С. А. Гайдуком, керiвником Миколаївського ДП «Дослiдно-проєктний центр суднобудування» С. В. Кривком, спецiалiстами з ракетного озброєння в КБ «Луч», КБ «Пiвденне», компанiй «Мотор-Сiч», «Артем», Харкiвського державного авiацiйного пiдприємства? І чи думали вони, чим це обернеться для України в разi фактичного оголення пiвденного приморського флангу оборони?

Росiї такi кораблi, як крейсер «Україна», потрiбнi, корвето-фрегати потрiбнi, а ми захищатимемося i навiть атакуватимемо росiйський флот катерами з кулеметами або 30-міліметровими гарматками! Деякi нашi вiйськовi специ казали, що крейсер не вiдповiдає нашiй Воєннiй доктринi. То як вони її читали?

 

Такi кораблi потрiбнi Китаю, Індiї, що теж хотiли придбати крейсер «Україна» для своїх Вiйськово-морських флотiв. У Воєннiй доктринi України є вимога щодо вiдродження вiйськово-морського потенцiалу Вiйськово-Морських сил ЗСУ та їхнього розвитку.

 

Також у Воєннiй доктринi України йдеться про завдання, що покладаються на оборонно-промисловий комплекс, одним з яких є модернiзацiя озброєння, вiйськової та спецiальної технiки та боєприпасiв. Ми багато років спостерігали недостатнє фiнансування Збройних сил, що перейшло в цiлеспрямований розвал обороноздатностi з причини недооцiнки вiйськово-полiтичним керiвництвом України вiйськової загрози з боку Росiї.

Водночас треба ви­знати, що Збройнi сили України з iншими складовими сектору безпеки та оборони зробили значний крок у своєму розвитку.

 

Бойова стiйкiсть корветiв, фрегатiв-кораблiв лiтерального (прибережного) флоту нижча за бойову стiйкість крейсера. А наявнiсть у Чорному морi ракетного крейсера «Москва» потребує корабля аналогiчної бойової стiйкостi — крейсера «Україна». Просувають думку, що «москiтний» флот у данiй ситуацiї є панацеєю, iгноруючи такий важливий момент, як рiвень розвитку бойової авiацiї противника i керованої ракетної зброї, що не дає шансiв на виживання цих малотоннажних кораблiв. Тому командуванню ВМС України треба термiново реагувати на цей фактор.

 

Без масової пiдтримки авiацiєю дiї катерiв безперспективнi. Такi недолiки торпедних, а також ракетних і артилерiйських катерiв, як мала дальнiсть дiї, низька мореплавнiсть, автономнiсть, не дають їм можливостi дiяти на великих вiдстанях вiд своїх баз.

 

Невелика дальнiсть стрiльби ракетами i малий їхній запас, вiдсутнiсть важких протиракетних i протиповiтряних систем, слабка артилерiя, неможливiсть використання зброї у складних погодних умовах — усе це обмежує бо­йові можливості катерiв. Як можна дилетантам розказувати, що українське військо ввiйшло в десятку найсильнiших армій Європи, коли в ЗСУ вiдсутнiй флот i недостатньо авiацiї, не захищені узбережжя та акваторiї Чорного та Азовського морiв, а РФ має безумовну перевагу на морi!

Історiя крейсера «Україна» — продовження знищення Збройних сил держави пiд прикриттям ідеї «москiтного» флоту.

 

Крейсер «Україна» спущено на воду в 1990 роцi. Проєкт 1164 «Атлант», водотоннажнiсть 11600 тонн. Готовнiсть корабля — 95%. Він уже був готовий вийти в море на ходовi випробування. Але сталося так, що корабель, який мав бути флагманом українського ВМФ, став нiкому не потрiбний: нi Укроборонпрому, нi Мiноборони. Полiтики то хотiли продати корабель, то розiбрати та порiзати на металобрухт! Звернення до президента України, прем’єр-мiнiстра (неодноразовi), представникiв Миколаївського суднобудiвного заводу iменi 61 комунара залишались без вiдповiдi. Правда, Володимир Гройсман у 2015 роцi заявив, що iдея Укроборонпрому про продаж крейсера «Україна» є корупцiйною.

 

Єдине, що на сьогоднi зможе якоюсь мiрою вирiвнювати ситуацiю в Причорномор’ї, — це термiнове повернення до складу ВМС України крейсера «Україна».

 

Не проводячи глибоку модернiзацiю, що потребує значних коштiв i часу, а встановлюючи на палубi надiйно принайтованi (закрiпленi) сухопутнi ракетнi комплекси або це ж озброєння, розмiщене в контейнерних модулях, що дозволить замiнити непоставленi «Вулкани».

 

Все iнше озброєння на кораблi є: зенiтнi ракетнi кемплекси С-300 «Форт» середнього радiуса дiї, двi спаренi 130-мм артилерiйськi системи головного калiбру АК-130 — як засiб для пiдтримки морського десанту або протидiї ворожому десанту та обстрiлу узбережжя, три батареї шестиствольних 30-мм гармат АК-630 ПУС «Вимпел», два автоматизованi зенiтно-ракетнi комплекси «Оса-М», два п’ятитрубнi 533-мм торпеднi апарати, протичовновi реактивнi бомбовi установки — РБУ-6000; авiацiя: протичовновий i розвiдувальний та коригувальний гвинтокрил К-27; електронне озброєння: бойова iнформацiйно-управляюча система, система управлiння протикорабельними, протиповiтряними ракетами, торпедною стрiльбою РЛС управлiння стрiльби 130-мм, 30-мм гармат i три навiгацiйнi, активна та пасивна системи радiоелектронних пере­шкод, система електронних перешкод iз двох пускових установок ПК-2 (200 ракет).

 

Крейсер «Україна» має двовальну комбiновану газотурбiнну установку в складi форсажних двигунiв повного ходу, маршевих двигунiв економiчного ходу для забезпечення дальностi плавання плюс паровi турбiни теплоiзоляцiйного контуру (ТУК). Потужнiсть газотурбiнної енергетичної установки (ГТЕУ) 4х22500 к. с. + 2х7700 к. с. = 105 000 к. с., що забезпечує кораблю швидкiсть 32 вузли.

 

Вiйськовий корабель такого рангу — це окрема вiйськова частина з екiпажем понад 500 морякiв. Для чого я наводжу тактико-технiчнi характеристики «України»? Щоб українська громадськiсть зрозумiла, яку вiйськову одиницю ми втратили i що треба встановлювати громадський контроль за дiями державної влади! Сформоване в Українi правове поле дозволяє громадянам створювати громадськi об’єднання i через них брати участь в управлiннi державою та вимагає консультацiй органiв влади з об’єднаннями громадян.

 

Для приведення крейсера в бойовий стан потрiбно термiново створити спецiальну комiсiю з квалiфiкованих вiйськово-морських фахівців з енергетики, управлiння та озброєння, кораблiв, працiвникiв технiчного контролю заводу-будiвника, а також представникiв конструкторських бюро i заводiв-виробникiв ракетного озброєння.

 

Комiсiя має оцiнити реальний стан збереження корабельних газокотлотурбiнних установок, корпусу корабля, озброєння при довгострокових перервах у роботi та використаннi i виробити конкретнi заходи щодо вiдновлення роботоздатностi технiки у найшвидшi термiни.

 

Була iнформацiя вiд iнженерно-технiчних працiвникiв про демонтаж труб деяких корабельних систем. Практика суднобудiвних пiдприємств свiдчить, що можуть бути демонтажi обладнання для термiнових потреб заводу.

 

Тому потрiбна перевiрка комплектностi систем i механiзмiв. Стосовно корпусу корабля та його гвинторульової групи, то вважаю, що немає необхiдностi ставити крейсер у док, це дуже дорого та довготривало. Треба виконати водолазне обстеження пiдводної частини, зварних швiв i гвинторульової групи з пiдводною очисткою вказаного.

 

Для змiни ситуацiї на Чорному та Азовському морях необхiдно термiново вводити у стрiй крейсер «Україна». Навiть без глибокого переобладнання системи головного калiбру — протикорабельних ракет, а шляхом встановлення тимчасово на верхнiх палубах наших сухопутних ракетних комплексiв для протидiї кораблям агресора та завдавання ударiв по берегових цiлях. Окрiм того, отримання вiд США сучасних протикорабельних ракет типу «Гарпун», згiдно з програмою їхньої вiйськової допомоги, суттєво змiнило б ситуацiю в Причорномор’ї.

Фiнансування для введення в стрiй крейсера «Україна» може бути здiйснено наступними способами:

— за рахунок зниження коштiв на утримання адмiнiстрацiї президента, Верховної Ради та уряду України;

— з коштів «Укроборонпрому» від продажу його продукцiї за кордон;

— всенародний збiр грошей на озброєння та утримання крейсера «Україна»;

— спецiальний воєнний податок з олiгархiв iз цiльовим призначенням для крейсера «Україна»;

— впровадження оптимальної пропорцiї зарплат i премiй на основi досвiду Європи керiвним чиновникам, а захмарнi доходи нафтогазовим керiвникам i службовцям реквiзовувати на оборону держави;

— не скиглити про вiйськову перевагу РФ та її збройних сил, а максимально сконцентровувати бюджетнi кошти для оборони України. Зрозумiти нарештi, що йде вiйна за незалежнiсть i майбутнє iснування нашої держави. І дiї мера Києва В. Кличка та iнших за побудови мосту з Володимирської гiрки, фестивалi та другi коштовнi заходи — це є банкет пiд час чуми.

 

На кораблях такого рангу, як крейсер, повиннi служити професiонали, тому це вимагає нового пiдходу до навчання особового складу, його бойової пiдготовки з прицiлом на майбутнє флоту України. Виникає питання: де проходитимуть практику (вiйськово-морське стажування) курсанти морських i вiйськово-морських навчальних закладiв? На катерах iз примiтивними системами та нечисленним обладнанням? На кораблях НАТО?

 

То скiльки їх туди потрапить? Де проходитимуть перепiдготовку офiцери резерву флоту? Чого, до речi, зараз не роблять. Практика свiдчить, що це може бути навчально-бойовий корабель.

 

Там же повиннi стажуватися моряки навчальних загонiв ВМС, якi готують основних флотських спецiалiстiв — стернових, турбiнiстiв, гiдроакустикiв, мiнерiв, торпедистiв, електрикiв штурманських, артилерiйських, корабельних енергетичних установок, радистiв тощо.

 

Щодо перспектив розвитку ВМС України, то їх (перспективи) хотiлося б пов’язати з розвитком суднобудiвної промисловостi країни, яка фактично перебуває у стадiї розвалу. Вiдродження ВМСУ потребує великих коштiв i перспективних проєктiв. А також контролю громадськостi та професiоналiв-морякiв i вiйськових суднобудiвникiв.

 

Генштаб має зайнятися своєю справою: зосередитися на плануваннi (в тому числi довгостроковому) армiї та флоту. А в держбю­джетi, що обговорюється з президентом, вiдкладати 25% коштiв на модернiзацiю технiки армiї та флоту. Тодi не буде таких казусiв, як iз крейсером «Україна».

 

Генштабу та РНБО треба провести аналiз загроз iз моря, методiв i засобiв, якi може використати ворог РФ, та аналiз можливостей України в протидiї противнику з морського напрямку.

 

Зараз РФ перекинула кораблi Каспiйської флотилiї в Азовське море. Путiн уже відверто каже, що його вiдповiддю буде захоплення інших шматків нашої територiї.

 

Можемо втратити Марiуполь, отримати ще одну лiнiю оборони пiсля висадки десанту за пiдтримки кораблів Чорноморського флоту та Каспiйської флотилiї.

 

Хто протистоятиме їй, забезпечуватиме вогневе ураження кораблiв противника, якi ведуть вогневу пiдтримку висадки десанту? Катери, якi повезуть сухопутними шляхами до Марiуполя (так планують нашi «теоретики»!)? Чому не була змодельована подiбна ситуацiя та десятки iнших? А крейсер «Україна», можливо, плюс «Сагайдачний» зупинили б цi дiї! 

Не може Українська держава процвiтати i розвиватися у сучасному свiтi без надiйного доступу до свiтового ринку i без могутнього флоту. Необхiдно мати кораблi для контролю над водами i забезпечення транспортних перевезень морем. А в теперiшнiй критичнiй ситуацiї треба реалiзувати всi можливостi для реальної протидiї агресивнiй країнi на морi.

 

Це крейсер «Україна», фрегат «Сагайдачний», три фрегати типу Oliver Hazzard Perry та два катери типу Island, якi американська сторона передає Україні, — саме вони можуть створити основу цiєї протидiї. Питання виконання цього комплексного завдання Генштабом ЗСУ, Мiноборони повинно бути пiд контролем Верховної Ради та української громадськостi з причини його надважливостi для України.

 

Необхiдно термiново i першочергово створити в парламенті слiдчу комiсiю для розслiдування дiй посадовцiв щодо знищення бойового потенцiалу ВМС України та оголення Причорноморського флангу оборони;

— розслiдувати, хто особисто наполягав на знищеннi крейсера «Україна»;

— виявити, чому не були виведенi кораблi ВМСУ з баз, хто дав команду на пониження рiвня їхньої бойової готовностi та вiдпустив додому керiвництво, штаби та особовий склад і допустив втрати флоту;

— дiзнатись, в чих iнтересах провалювалося вiйськово-технiчне спiвробiтництво з захiдними державами-партнерами та отримання вiд них вiйськової допомоги та технологiй;

— з’ясувати, чому Генштаб ЗСУ з 2014 року не розглядав питання передачi Українi фрегатiв США типу Oliver Hazzard Perry.

 

Якi причини цього — некомпетентнiсть, недбалiсть чи злi намiри? 

 

Де знайти кошти на доозброєння крейсера «Україна» i розбудову ВМС України:

 

— валютна виручка вiд продажу зброї та технiки Укроборон­промом має надходити Мiноборони України;

— зменшити витрати з бю­джету на утримання адмiнiстрацiї президента, Верховної Ради, уряду України;

— лiквiдувати захмарнi зар­плати та премiї керiвникам «Нафтогазу», суддям Конституцiйного Суду України, чиновникам вищих рангiв;

— оголосити та органiзувати всенародний збiр коштiв волонтерськими органiзацiями на відновлення вiйськового флоту України;

— цiлеспрямовано направляти кошти вiд незаконного збагачення на потреби ВМСУ.

 

Варто посилювати спiвпрацю з країнами НАТО. Наприклад iз Польщею, з якою маємо спiльну вiйськову бригаду, могли створити спiльний вiйськовий корабель. Або з тiєю ж Болгарiєю чи Румунiєю, що стурбовані безпекою своїх бурових i видобувних платформ на морі у зв’язку з посиленням вiйськово-морської присутностi Росiї. До речi, обидвi цi країни списують свої «москiти» — ракетнi та торпеднi катери та приймають на озброєння хоч i застарiлi, але корвети i фрегати, та планують будiвництво нових.

 

Спiвпраця зi США могла б стосуватися розмiщення на крейсерi «Україна» елементiв глобальної протиракетної оборони (ПРО) проти iранських i росiйських ракет, що можуть бути запущенi на Європу.

 

Це є економiчно доцiльно, бо не треба будувати нову морську платформу. Ця iдея академiка Володимира Горбулiна про участь в американському проєктi створення нацiональної системи протиракетної оборони (НПРО) в Європi дозволить отримати замовлення на виготовлення елементiв для цiєї системи. А розмiщення на територiї України та на мобiльних носiях (кораблях) НПРО об’єкта цiєї системи з контингентом американських вiйськ зробить Україну союзником США i забезпечить недоторканнiсть нашої територiї.

 

Майбутнє флоту України — за багатоцiльовими кораблями, здатними вести ефективну боротьбу з повiтряними, надводними, пiдводними i береговими цiлями. Також є потреба в пiдводних човнах, кораблях спецiального призначення (мiнно-тральнi, десантнi) та ударнiй силi флоту — багатоцiльовiй посиленiй оборонi (берегова артилерiя, морська пiхота, протиповiтряна оборона). 

ЗНАННЯ — СИЛА 

 

Юрiй ЦАРЕНКО, морський iнженер, Спiлка офiцерiв України