Чотири райони замість 25-ти: експерти презентували нову модель адміністративно-територіального устрою Полтавщини

— Мета укрупнення районів — побудова ефективної державної влади в Україні. Чому нам потрібен новий адміністративно-територіальний поділ? Найперше тому, що у зв’язку з утворенням об’єднаних територіальних громад стара модель адміністративно-територіального устрою вже не відповідає вимогам сьогодення, оскільки повноваження ОТГ, як правило, збігаються з повноваженнями райдержадміністрацій та райрад, — зазначила регіональний координатор проекту Тетяна Барановська.

 

— Скажімо, нині в Україні територія 20 районів повністю покрита ОТГ, тобто районна влада там лишилася без повноважень і при цьому досі «працює». Звісно ж, це неефективне використання коштів платників податків. Таким чином, запровадження нового адміністративно-територіального устрою дасть змогу не лише розв’язати проблему дублювання повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а й суттєво скоротити видатки держбюджету на утримання наявної системи райдержадміністрацій та райрад. Щоб ви розуміли, цього року видатки на утримання 465 райдержадміністрацій сягнули 6,4 мільярда гривень. 

 

За словами Тетяни Барановської, котра постійно їздить регіонами, нова модель адміністративно-територіального поділу не скрізь сприймається позитивно. А все тому, що ті, хто боїться втратити своє робоче місце в райдержадміністраціях та райрадах, подекуди налаштовують людей проти неї: мовляв, через укрупнення районів тим, аби розв’язати нагальні проблеми, доведеться їздити за сто кілометрів. Але це не є правдою. Просто буде оптимізована система державного управління, а всі послуги — наближені до людей.

 

На думку радника з питань децентралізації Полтавського відокремленого підрозділу Центру розвитку місцевого самоврядування, ексмера Кобеляк Олександра Ісипа, найбільш оптимальною моделлю адміністративно-територіального устрою Полтавщини є така, що передбачає утворення чотирьох районів (замість нинішніх 25) із центрами в Полтаві, Кременчуці, Лубнах та Миргороді. 

 

— В Україні вже створено близько тисячі спроможних об’єднаних громад, які стрімко набирають обертів, мають ресурси для розвитку, надають людям усі необхідні адміністративні послуги. Поряд із цим існує архаїчна неефективна система влади, яка тільки гальмує цей процес. Тому в державі розпочинається другий етап адміністративно-територіальної реформи, коли з 490 районів буде утворено 102. Це будуть утворення, які координуватимуть роботу органів державної влади на відповідній території. Бо наявні малі райони вже не в змозі контролювати органи прокуратури, фіскальної служби, Пенсійного фонду тощо. У підсумку ж матимемо менше чиновників, а отже, менше навантаження на платника податків. Новий поділ на райони позитивно позначиться й на житті громадян, адже всі адміністративні послуги вони одержуватимуть на рівні громади, — наголосив на перевагах запропонованої моделі укрупнення районів Олександр Ісип, додавши, що вона, до речі, має прив’язку до вже створених госпітальних округів.

 

Те, що згадане питання давно назріло, констатував і голова Білоцерківської ОТГ Іван Лещенко. «Усі об’єднані громади нарікають на районні структури влади, — аргументує він. — Нерідко останні заважають роботі ОТГ. Як наслідок, у багатьох районах маємо конфліктні ситуації. Тож серед переваг, які дає оце реформування, є те, що воно позбавляє ОТГ впливу районної влади. Ми свого часу вивчали польський досвід: так от, поляки розпочали все це набагато швидше — і в результаті пішли далеко вперед. Ми ж усе ніяк не можемо зрушити оцю стару адміністративно-територіальну основу іще радянського зразка. Я вважаю: ми навіть запізнилися з цими змінами. Нинішня районна ланка влади — настільки надумане й непотрібне утворення, що я навіть не хочу вести про неї мову».

 

— Новий адміністративно-територіальний поділ — це логічне продовження реформи децентралізації, — вважає голова Глобинської ОТГ Станіслав Джусь. — Усі розуміють, що повноваження районних органів влади стали мізерними, бо, по суті, усі їхні функції ми дублюємо. Інакше кажучи, за нинішньої моделі у районної влади немає роботи. Сказати, що вони нам допомагають? Так ні, радше навпаки. Тож хіба це логічно — мати структури, які дублюють повноваження ОТГ? Є райони, в яких територія вже повністю покрита об’єднаними громадами. Що там робить районна влада? Уже існує практика, коли її представники просять в ОТГ, аби ті забезпечили їм заробітні 

плати. n