Пам'яті Георгія Гонгадзе: цитати журналіста, які варто перечитати кожному

Шістнадцятого вересня 2000 року Георгій Гонгадзе пішов з роботи і зник.

 

 

Вбивство журналіста стало однією з найбільш резонансних подій незалежної України і мало неабиякий вплив на подальший хід історії.

 

 

Журналіст, відомий критикою політики чинного на той момент президента Леоніда Кучми, щойно заснував одне з впливових політичних інтернет-видань — сайт «Українська правда».

 

 

Думки, висловлені за життя журналістом за покликанням, актуальні й досі — в нагадування поколінню постправди: 

 

«Ти робиш хорошу справу, а у твоїй рідній країні тебе або щонайбільше не помічають, або лають. Так було і в «совку».

 

«Корупція завжди є і була в усіх дер­жавах незалежно від устрою: демократичного, тоталітарного чи будь-якого іншого. Цього процесу не можна позбутися, він є в Америці, є в будь-якій іншій демократичній країні. Але ми повинні зробити все, щоб ці рамки були максимально вузькими».

 

«Президентство — це не школа, де можна вчитися».

 

«Є загальні цінності, які треба відстоювати, цінності життя і смерті. Раніше чи пізніше настане час, і ми підемо з цього життя, і вже на наших могилах не напишуть «був він комуністом» чи «був він націоналістом»... Просто прізвище. А залишаться наші діти, наші нащадки, які ходитимуть біля наших плит на цвинтарі, дивитимуться і згадуватимуть: «Чи були ці люди, які жили до нас, тими, за кого вони себе видавали? Чи зробили вони все, щоб ми жили щасливо?».

 

«Я ніколи не боявся труднощів у цьо­му житті, але буває втома. Я хотів би сказати, що не хочу більше боятися, не хочу, щоб у цій державі думали так, як я думаю зараз».

 

«Я дійсно хочу, щоб ми перестали ділитися на червоних і жовто-синіх. Ми всі українці. У нас є Чорнобиль, у нас є багато проблем, які треба вирішувати. Режиму дуже вигідно, щоб ми ділили все на лівих і правих. А ми всі — українці».

 

«На дні немає жодної перспективи, і сьогодні я закликаю всіх затикати своїми задами дірки в нашому кораблі!»

 

«Я, мабуть, не є великим авторитетом, але принаймні хотів би, щоб мою точку зору почули всі, хто сьогодні розмірковує над своєю долею і долею своєї держави».

 

«Я хочу жити вільно, не ховатися, хочу податки платити, хочу, щоб мене не обдирали, хочу, щоб мене поважали. Сьогоднішня влада цього не робить, і я вважаю, що саме тому її треба змінити...»

«Ми повинні змінити нинішній стан речей. Так далі не можна, адже сьогодні думаю не лише про себе, Бог зі мною. Я готовий був покласти на вівтар незалежності свою молодість і навіть своє життя».