Цитату, винесену в заголовок, сказав журналістам в аеропорту «Бориспіль» одразу після повернення на Батьківщину український політв’язень Павло Гриб, перефразувавши відомі рядки Лермонтова.
Сталося це минулої суботи, 7 вересня, а сам обмін в’язнями між Україною і Росією відбувся у форматі «35 на 35».
Український президентський Ан-148 приземлився у Москві трохи раніше 11:00. У цей час у Києві сів російський борт, який прилетів по тих, кого Україна погодилась відпустити до Росії.
Уже рівно о 12-й годині обидва літаки піднялись у небо — український у напрямку Києва, російський — у Москву. Хоча пряме авіаційне сполучення між країнами досі заборонене.
В Україну повернулися 24 військовополонені моряки, яких незаконно захопили російські окупанти в районі Керченської протоки 25 листопада 2018 року (їх Кремль мав безумовно звільнити й віддати Україні за рішенням Міжнародного морського трибуналу в Гамбурзі), а також 11 цивільних політв’язнів, прізвища яких роками були на слуху: Олег Сенцов (провів за ґратами найдовше за всіх — п’ять років), Олександр Кольченко, Роман Сущенко, Євген Панов, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Павло Гриб, Олексій Сизонович, Володимир Балух, Артур Панов, Едем Бекіров.
Усі звільнені українці були незаконно засуджені у РФ і визнані політв’язнями навіть російськими правозахисниками, а моряки — військовополоненими. Тоді як на вимогу Кремля Київ у числі 35 злочинців (найманців, шпигунів, диверсантів) віддав громадян України, бойовиків ОРДЛО, засуджених українською Фемідою за тероризм.
Помічник президента України Андрій Єрмак, який очолював українську частину групи з обміну полоненими і літав за звільненими українцями у Москву, заявив одразу після обміну, що історія знає приклади, коли життя одного громадянина спонукало державу відправляти військових, залучати всю державну машину, щоб його врятувати. Тож день 7 вересня він вважає перемогою президента Зеленського.
Прикметно, що перемовини щодо обміну Київ і Москва розпочали рівно за місяць до цього.
«7 серпня 2019 року в нас відбулась розмова з президентом Росії Володимиром Путіним. Ми домовились про перший етап розблокування нашого діалогу і перший етап припинення війни — повернення наших військових, наших моряків. Ми домовились створити робочі групи, і їх створили», — розповів на летовищі Зеленський журналістам.
За неофіційними даними, обміняти політв’язнів Сенцова, Кольченка та інших Путін погодився лише після того, як Київ пообіцяв віддати головного редактора РІА Новини Кирила Вишинського.
Утiм не всі експерти, політики та журналісти в Україні вважають обмін «тріумфом Зеленського».
Зокрема, Банковій дорікають, що фактично йдеться не про обмін «35 на 35», а про «11 на 35». Рiч у тiм, що 24 українських морякiв мали звільнити на вимогу Міжнародного морського трибуналу. Тим більше що 6 вересня Гаазький міжнародний суд мусив почати впроваджувати санкції на захід російських суден до морських портів світу.
Чимало обурення, й не лише в Україні, а й у Нідерландах та Австралії викликало звільнення і видача Росії, всупереч Конституції, громадянина України Володимира Цемаха, так званого «офіцера сил ППО «ДНР». Адже Цемах — єдиний затриманий свідок у справі про збиття малайзійського «Боїнга» MH-17, який міг би дати безцінні покази на суді в Нiдерландах.
Навіть президент Зеленський опосередковано підтвердив цінність Цемаха для Путіна, мовляв, без нього обмін міг зірватися взагалі. Проте, його нібито встигли допитати слідчі з Нідерландів.
Зауважимо, що українські розвідники, які захопили і вивезли Цемаха з окупованого Донецька, заплатили за це високу ціну, підірвавшись на міні: сержант 74-го окремого розвідбату ЗСУ Олександр Колодяжний тоді загинув, ще один — втратив ногу.
Ганебно й те, що Москві передали громадянку України, терористку «ДНР» Юлію Просолову, засуджену до 12 років позбавлення волі за вбивство в Маріуполі начальника головного відділу контррозвідки УСБУ полковник Хараберюша. Саме вона заклала вибухівку до авто контррозвідника.
