Їхав 18 серпня на «Пісенний Спас», присвячений нашому знаменитому земляку Володимиру Шинкаруку. Десь опівдні сів у «маршрутку» № 126 «Польова—Тетерівка».
На весь салон гриміла музика, пісні — «Рускоє Радіо в Українє». Я зробив зауваження водію, що це суперечить законодавству України, та й узагалі вмикати радіо в салон — неприпустимо. Чому мене насильно заставляють слухати «Рускоє Радіо»?
Водій, до речі, про це навіть не знав, але звук приглушив. І що тут розпочалося! Якась «русскоязичная дама» з криком накинулась на мене: «Водітєль імєєт право включать то, что он хочєт, а мнє, напрімєр, нравітся»!!! Інша — сільська жіночка разом із 20-річним сином — також стала на сторону водія, причому не забуваючи по-хамськи мене ображати. За що???
Я звернувся до пасажирів: «Чому ви мовчите? За такої байдужості завтра в Житомирі може бути російський Донецьк». Опустили очі додолу, але так мене ніхто з пасажирів і не підтримав. Куди ми йдемо і що буде далі???
Написав цей лист під враженням після прочитаної статті в «Україна молодій» № 91 «На Спаса до Шинкаруків».