Цікавий супроводжувальний лист Солом’янського районного суду міста Києва з рекомендованим врученням та не менш цікаве судове рішення отримала редакція газети «Україна молода» 25 липня 2019 року.
Тишком-нишком позов розгядається
«Солом’янський районний суд м. Києва направляє Вам копію рішення (ухвали) в цивільній справі за позовом Медведчука Віктора Володимировича до Приватного підприємства «Україна молода» про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації для Вашого відома», — йдеться у супровідному листі суду за підписом секретаря Кривулько С.В. ще від 24 червня 2019 року!
Виявляється, цивільний позов Медведчука до ПП «Україна молода» і до народного депутата кількох скликань, Героя України Григорія Омельченка було розглянуто і задоволено судом... «за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи» ще наприкінці червня!
Нагадаємо, що наприкінці 2018 року «Україна молода» отримала заяву від адвоката Віктора Медведчука з вимогою спростувати інформацію про те, що лідер руху «Український вибір» є «агентом КДБ під псевдонімом «Соколовський». Цю інформацію було оприлюднено на нашому веб-сайті 6 листопада 2018 року в матеріалі Григорія Омельченка під назвою «Хрестовий похід Кремля: Як Московія привласнила православ’я Київської Русі та чому не хоче його втрачати».
Оприлюднивши цю інформацію, «Україна молода» не відкрила Америку. Адже цих даних вистачає в багатьох інших джерелах — в інтернет-мережі неважко знайти їх.
А щодо рішення суду, то, окрім необхідності пояснення причин для втаємниченого розгляду позову Медведчука, виникає й інше питання: чому супровідний лист аж цілий місяць із лишком долав відстань між сусідніми районами столиці (юридична адреса «УМ» зафіксована у Шевченківському районі Києва, тож саме Шевченківський райсуд десятиліттями розглядав ті чи інші позови до газети) з моменту проголошення або складання повного рішення суду?
Можливо, відповідь зазначено наприкінці резолютивної частини рішення суду головуючою у цій справі суддею Букіною О. М.: «Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного
рішення суду».
На оскарження не варто сподіватися
Оскільки «УМ» не отримувала рішення суду в день проголошення або складення, а місячний термін, відведений на апеляційне оскарження, на момент отримання рішення вже минув (ось чому копію рішення суду від 24.06 ми отримали рекомендованим листом 25.07. — Ред.), звісно ж, логічно було б скористатися правом на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
От тільки — дзуськи! Коли «УМ» звернулась до Солом’янського суду, щоб ознайомитися з матеріалами розгляду справи, це попервах виявилося неможливим. І не тому, що суддя Букіна, яка розглядала провадження у цивільній справі №759/20236/18, пішла у відпустку. А через те, що вона, як кажуть, розминулася з канцелярією, тобто не здала саме цю справу до канцелярії. І тільки вчора «УМ» змогла побачити ці матеріали.
Відтак, 25 серпня минуло ще тридцять днів, тепер уже не з часу проголошення рішення, а з часу вручення відповідачу повного рішення суду, протягом яких можна було оскаржити рішення першої інстанції.
Отже, на виконання рішення Солом’янського райсуду м. Києва публікуємо резолютивну частину рішення суду в цій справі:
«Позов Медведчука Віктора Володимировича до Приватного підприємства «Україна молода», Омельченка Григорія Омеляновича про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації, задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Медведчука Віктора Володимировича (місце проживання..., ідентифікаційний номер...), інформацію, поширену 06 листопада 2018 року (випуск №120) на веб-сайті «Україна молода», що належить Приватному підприємству «Україна молода» та Омельченку Григорію Омеляновичу, у статті Григорія Омельченка під назвою: «Хрестовий похід» Кремля: як Московія привласнила православ’я Київської Русі і чому не хоче його втрачати», наступного змісту: «Віктор Медведчук (агент КДБ під псевдонімом «Соколовський»)».
Отже, ми опинилися в ситуації, коли не змогли навести свої аргументи у суді (розгляд позову відбувся без повідомлення учасників сторін), а також не мали можливості подати апеляційну скаргу через штучно створені перепони. Хоч як би там було, рішення суду нами виконано. І судовий збір буде сплачено в найбличжі дні.
Але враховуючи такі «хитромудрі підходи» сторони позивача та дивне приховування процесу розгляду позову (про яку змагальність сторін ідеться? — Ред.) і його результатів від відповідачів, залишаємо за собою право повернутися до теми щодо агента «Соколовського».
Цікавою є і думка автора статті, також відповідача у цій справі Григорія Омельченка.
З ТЕКСТУ СУДОВОГО РІШЕННЯ
«Враховуючи те, що тоталітарний режим та діяльність органів державної безпеки СРСР були законом визнано злочинними, висловлювання відповідача про те, що позивач «агент КДБ під псевдонімом «Соколовський» у сучасній Україні сприймається негативно та свідчить про нібито здійснення Медведчуком В. морально та законодавчо засуджуваної діяльності, а тому суд погоджується з доводами позивача про те, що віднесення позивача до особи, яка була «агентом КДБ», вказує на поширення недостовірної та негативної інформації у відношенні позивача, що порушує його особисті немайнові права.
Слід зазначити, що представником позивача було направлено заяву (клопотання) від 08.02.2019 до Галузевого державного архіву Служби безпеки України... для отримання інформації, поширеної відповідачем Омельченком Г. О. 05.02.2019 на веб-сайті телеканалу «Прямий» у статті під назвою «Омельченко заявив, що бачив і тримав у руках облікову картку агента КДБ Медведчука» та документів, а саме — «облікової картки агента КДБ Медведчука».
