Постріли задля контракту: навіщо Кремль міг загострити воєнну ситуацію на Донбасі

Усе менше і менше часу залишається до 1 січня 2020 року — дати, яка може стати ви­значальною для паливно-енергетичного комплексу України.

 

 

Адже напередодні цього дня закінчується контракт на транзитування російського газу нашою територією, а чи буде підписано новий, на яких умовах і у яких обсягах: питання, що наразі залишаються поза кадром.

 

 

Утім новообрана влада не бачить особливих підстав для занепокоєння і заявляє про план «Б», а експерти стверджують: ми маємо не більше півтора року, аби знайти механізм хоча б часткової компенсації втрат внаслідок «Північного потоку-2».

 

До відключення газогонів готові…

 

Росія наразі вперто відмовляється укладати угоду на європейських умовах, у той час підготовка до найгіршого для нас сценарію триває вже довгий час. Очільник «Нафтогазу України» Андрій Коболєв ствер­джував: Київ мусить бути готовим до припинення російським «Газпромом» транзиту газу через Україну з 2020 року. Саме тому «Нафтогаз» відпрацював можливість такого розвитку подій. «Це цілком імовірний сценарій. Безумовно, ми цього не хочемо, але повинні бути повністю готові до деструктивних дій з боку Росії... Повна готовність до переривання транзиту — кращий стоп-фактор для» Газпрому «і запобіжник від газового шантажу», — написав він на своїй сторінці у «Фейс­буці». 

 

І водночас перелічив кроки, які зробила українська сторона на випадок припинення транзиту: Укртрансгаз у ході наради диспетчерів пропрацював деталі організації роботи газо­транспортної системи у реверсному режимі, який буде задіяний у разі нульового транзиту. Також усуваються слабкі ланки, які могли б поставити під загрозу роботу ГТС: реалізують масштабний проєкт реконструкції компресорної станції «Бар». Водночас проводиться інтенсивне закачування газу в підземні сховища: до зими, на думку Коболєва, необхідно накопичити близько 20 млрд кубометрів газу. Станом на сьогоднішній день ця цифра наближається до позначки «17 млрд кубів». 

 

Час від часу в ЗМІ поширюється, втім, інформація, що Росія нібито готова підписати необхідний нам документ, але потім вона зазвичай виявляється фейком. Вітчизняні та зарубіжні експерти, зокрема агенція «Ройтерс», із посиланням на джерела повідомляли, що Росія буде домагатися укладення короткострокового договору з Україною на транзит газу в Європу з 1 січня 2020 року. Таким чином РФ сподівається виграти час для завершення будівництва газових магістралей, які йдуть в обхід України.

 

Зараз сторони хочуть дочекатися початку вересня, коли заплановані тристоронні перемовини: Україна, ЄС, Росія. Днями цю інформацію підтвердив російський міністр енергетики Олександр Новак. «Ми дочекаємося, коли почнуться три­сторонні консультації, коли буде обрано новий уряд і з’являться контрагенти. В цілому ми за те, щоб Україна купувала безпосередньо газ. Ми запропонували нашим колегам продовжити діючий контракт на рік на існуючих умовах», — цитують ЗМІ російського чиновника, наголошуючи на його словах, що існує ймовірність коригування умов, яка є предметом переговорів комерційних компаній.

 

Данія подарувала 8 місяців

 

Днями українську позицію підтвердив секретар РНБО Олександр Данилюк: Україна, за його словами, має план на випадок зупинки транзиту російської газу з 1 січня 2020 року. «Було б абсолютно безвідповідально не мати плану «Б», — сказав Данилюк і додав, що після формування нового уряду повинна бути створена група, яка займеться переговорами про підписання нового або продовження існуючого контракту. 

 

На думку чиновника, великої загрози для держави російський демарш у вигляді непідписання контракту не матиме: Україна «виживе» без транзиту російського газу, але потрібно думати і про економічний розвиток держави. «Ми проходили через дуже складні виклики. На все є відповідь, просто потрібно завжди думати, як посилювати наші позиції. Звичайно, ми виживемо. Але це ж не тільки питання виживання, це питання розвитку країни. Тому коли ми говоримо про транзит — це і кошти, які ми отримуємо, і розвиток ГТС, і можливість залучення інвестицій. Це і є розвиток країни», — зазначив секретар РНБО.

 

На думку ексміністра економіки України Богдана Данилишина, надзвичайно важливим для нашої держави є відтермінування запуску «Північного потоку-2», яке мало відбутися, за планом, у перші дні 2020 року. Зараз, як відомо, запуск відкладено на 8 місяців через послідовну позицію Данії. «Для нас же це означає, що транзитний договір між Україною і Росією буде. Вважаю, що як мінімум рік Росії доведеться поставляти звичні останнім часом обсяги газу через Україну — треба розуміти, що, якщо газопровід Nord Stream-2 буде запущений лише з восьмимісячним запізненням, все одно для виходу на роботу на повній потужності піде немало часу. Тому я думаю, що транзит російського газу через нашу країну в звичайних обсягах буде здійснюватися не менше півтора року після початку 2020 року», — написав Данилишин на своїй сторінці у «Фейсбуці». 

 

Але пуск нового російського газогону не означає, що цей проєкт не знатиме проблем. На думку Богдана Данилишина, поганий жарт з ним можуть зіграти ухвалені навесні поправки до газової директиви ЄС. «Відтак «Північний потік-2» буде завантажений наполовину, при цьому «Газпром» зобов’яжуть надати дозвіл прокачувати по ньому газ інших компаній (половина обсягу, що залишилася), та й одноосібне управління проектом заборонено. Це не призведе до зупинки будівництва газопроводу (в нього вкладені близько 6 млрд євро, і ступінь готовності складає 70%), не завадить його експлуатації, але дуже серйозно відсуне терміни окупності проєкту», — продовжує експерт. 

 

Згорнути проєкт, за його словами, не дозволить Німеччина, яка закриває дев’ять діючих атомних блоків, завантажених на 98%, а тому потребує дешевого газу для своєї промисловості. 

 

Знали, але не потурбувалися

 

Україні ж у такій ситуації доведеться несолодко. Насамперед тому, що ми, як заявив Данилишин, є не суб’єктом, а об’єктом цих «газових» розборок. «У короткостроковому аспекті зрозуміло, що «Газпрому» доведеться укладати договір з «Нафтогазом України» на період після 31 грудня 2019 року — 1,5-2 роки через нашу ГТС доведеться прокачувати 50-65 млрд куб. м. газу, що є річним обсягом. Тому Росія тиснутиме на Україну, щоб примусити до укладення короткострокового транзитного договору. У цьому ключі — і роздача паспортів жителям Донбасу, і обмеження на поставку різних видів палива. Цілком можливе і військове загострення на Донбасі», — вважає експерт.

 

Що стосується більш довгострокового аспекту, то, на його думку, до моменту, коли «Північний потік-2» зможе експлуатуватися на проектну потужність, німецькому канцлерові Ангелі Меркель зовсім небагато часу залишиться очолювати ФРН, адже парламентські вибори там пройдуть у вересні 2021 року. 

 

«Не факт, що Меркель також наполегливо відстоюватиме необхідність збереження хоч якогось обсягу транзиту через Україну. І доведеться нам шукати, чим замістити кілька мільярдів доларів, які держбю­джет України перестане отримувати після зниження транзиту до мінімальних значень. Мінімальних тому, що взагалі без транзиту в 10-15 млрд куб Росії не обійтися, бо для стабільних поставок газу в Європу необхідно залучення українських підземних газосховищ, — резюмує Богдан Данилишин. — Прикро, що це було зрозуміло кілька років тому: для Путіна є принциповим питання мінімізації транзиту газу через Україну, але ніхто і не думав потурбуватися про цю проблему. Тому 1,5-2 роки, що залишилися, необхідно присвятити пошуку джерела хоча б часткової компенсації».