Не стало легенди української журналістики й українських журналістів — незмінного впродовж 60 років літературного редактора «Молоді України» Ольги Федорівни Ярошенко.
Вона — з покоління шістдесятників, які ще в умовах тоталітаризму і поголовної русифікації розуміли важливість публіцистичного слова, сказаного правильною українською мовою, і все робила для того, аби публікації в газеті були яскравими, чіткими, «вистрелювали» за адресою, викликали резонанс у суспільстві.
І хоч правила тільки «мову», але нерідко саме її можна було назвати співавтором публікації. Принаймні до становлення кращих журналістських пер того часу Ольга Федорівна точно доклала руку. І сама «Молодь» не була б без неї такою, як її знали, — своєрідним мовним еталоном!
Працювала Ольга Ярошенко тільки в «Молоді», її літредакторський вплив поширився значно далі від колись надзвичайно популярної, майже мільйоннотиражної газети. Адже кожний, хто працював у «Молоді України», потім приносив науку Ольги Федорівни у свої нові видання.
Зокрема, і в «Україні молодій» працювали і працюють журналісти, виховані на її повазі до правдивого, достовірного, точного, літературно вивіреного українського слова.
Її шанували не тільки журналісти й письменники, автори різних професій. Найвищі партійні функціонери не раз зверталися до Ольги Ярошенко з проханням вичитати тексти важливих промов. Її недаремно називали берегинею української мови.
Ольга Федорівна прожила довге, щасливе у праці і складне особисте життя. Заслужений працівник культури України, кавалер ордена Княгині Ольги. Вона сама була живою історією не тільки «Молоді», а й загалом друкованої журналістики останніх десятиліть.
Вочевидь, про цю історію було б чимало розповідей у книзі, яку вона обмірковувала, збирала, готувала матеріали... Шкода, що не встигла. Сподіваємось, деякі з цих роздумів усе-таки будуть оприлюднені на сторінках видань.
Журналісти «України молодої» усіх поколінь низько вклоняються пам’яті Ольги Федорівни Ярошенко. Сердечні співчуття — рідним і друзям.