«Безглуздо продовжувати робити те саме і чекати інших результатів», — заявив якось Альберт Ейнштейн.
Навряд чи організатори фестивалю «Джаз на Дніпрі» гортали цитати генія, проте New Story фестивалю з’явилася на шляху саме у вказаному напрямку.
Нові кроки, які надали цій історії справжній злет, разом з організаторами, музикантами і публікою, ми пройшли за ці чотири дні. І повірте: вражаючі зміни варті того, щоб про них говорити.
Конферанс
Ідея арт-директорки фестивалю Анни Русскевич — запросити до ролі ведучої людину з самого серця джазу, Америки, — принесла водночас декілька вдалих результатів, інформаційно відокремивши все зайве від головного: музики.
Нова ведуча — Чепту Косітані-Бакнер, темношкіра леді, ефектна красуня в колоритному афро-американському яскравому вбранні, з вишуканою і дружелюбною манерою спілкування, — народилася в Кенії і джазом захопилася з дитинства. У 1983-му вона переїхала до Америки, де вивчала міжнародні програми Гарвардського університету. У 2016-му очолила Американський музей джазу в Канзас-сіті.
А минулоріч задля культурного обміну між джазовими музикантами різних країн створила організацію Jazz Sister Cities, до якої вже приєдналася Україна. Чепту Косітані-Бакнер реалістичною метою вважає появу в майбутньому Музею джазу у Дніпрі!
Із приходом Чепту Косітані-Бакнер на сцену фестивалю «Джаз на Дніпрі» все стало на свої місця: її природня англійська в парі з чудовим літературним перекладом українською від лінгвіста з Києва Валерія Сергеєва, який постійно працює з фестивалем, — сформували насичений інформаційно потужний і якісний англо-український контент, гідний національного заходу міжнародного рівня від програми «Культурна столиця».
Це був радикальний і креативний крок від організаторів — звернутися до джазового першоджерела — у мові, музиці та конферансі! За суттю «Джаз на Дніпрі» отримав промовистий лаконізм ідеї. За формою — цілісний, органічний «фірмовий» стиль, який миттєво вирізнив його серед інших джазових фестивалів в Україні. Ідея «першоджерела» дала простір майбутньому: заклала підґрунтя для перебування культурних туристів зі всього світу; елегантно підняла культурну планку для української молоді, яка прагне культурної інтеграції зі світовим надбанням! Джаз — унікальне явище живої імпровізаційної музики і нового мислення, підтримане на всіх континентах, бо в ньому панує щастя!
Локація
Планування головної сценічної площі на Монастирському острові вимагало нових обсягів і нових обрисів: з’явилося наметове містечко і до нього — додатковий понтонний міст, зроблений фахівцями військової частини з міста Новомосковськ Дніпропетровської області. Міст презентували веселим джаз-шоу в дусі пригод Джеймса Бонда — на мальовничому березі, просто неба.
Ведуча фестивалю Чепту Косітані-Бакнер та хедлайнер піаніст Сайрус Честнат.
Перформанс від духового Військового оркестру держспецтрансслужби за участі глядачів — то був сюрприз з ефектом джазових модуляцій! Новенькі труби і стильна уніформа миттєво зацікавили публіку, а щирість і гумор, впевнений артистизм рухів і злагодженість у звучанні представили вояків як справжніх профі. Недарма цей оркестр має гастрольний графік, що включає країни Європи!
Щодо головної сцени, то вона, мов чарівна хатинка з казки, розвернулася «спиною» до сонця — заради комфорту музикантів. Проте Анна Русскевич має подальші ідеї: «Моя особиста мрія — навести порядок на території цього острова. Хочу, щоб вона була більше схожа на доглянутий парк, більш цивілізований фестивальний майданчик для музикантів і глядачів. Це все залежить від можливостей бюджету».
Розміри безкоштовної фан-зони, розташованої перед сценою на річному піску, з невеличкої смуги розрослися до розмірів невеличкого тенісного корту, вона і вмістила 6 тисяч глядачів. Утiм глядачі з VIP-зони, хто забажав би зі свого «прекрасного далеко» опинитися в епіцентрі подій, мали змогу вільно пройти і доєднатися до фанів. У цей «міграційний» спосіб фестивальна публіка, що формується поступово, за пару днів суттєво поповнилася новими прихильниками!
Особливим на фестивалі було піклування про комфорт і зручності для осіб з обмеженими можливостями: широкі пандуси, спеціальні проходи для візків і місця в зоні перед рядами — чудовий огляд! Люди почувалися щасливими — співали, сміялися, щиро аплодували, жваво ділилися емоціями, і їх пересування з місця на місце не заважало нікому.
Концерти головної сцени від хедлайнерів: Рішар Бона, з його невичерпною фантазією чаклуна над «джаз-борщ» та «українським вуду»; Сільвестр Островський та JSC band feat з яскраво-гуманістичними ідеями цього міжнародного проекту; сердечний і теплий виступ Сайрус Честнат тріо; гра кольорів і ритмів танго від німецького дуету Честер Харлан і Франц Бауер в українському проекті Квінтет Аргентум; джазовий гумор і дотепність нестримних The Hot Sardines — заслуговують на окрему публікацію. В ті вечори свіже дніпрове повітря наповнювалось подихом свободи і живими звуками імпровізацій від майстрів світового рівня!
Із острова на сцени міста
Це сталося вперше: з Монастирського острова фестиваль зробив крок у місто і облаштувався на безкоштовних сценах у трьох цікавих локаціях. «Аудиторія фестивалю стрімко зростає. Якість звуку — одна з фестивальних фішок, яку визнають музиканти, що приїжджають до нас. Команда щільно працює з техрайдерами і вимогами, бо в кожного колективу є свої родзинки», — підкреслив Євген Гендін, співорганізатор «Джазу на Дніпрі».
«Центральна» сцена надана дніпрянам: «Фанкі Фреш», Олександру Любченко, квартетам Ігоря Кручиненко та Романа Арчакова, квінтету Юрія Біленка, Dixie. Dp.ua. Найбільше запам’яталися виступи ветеранів дніпровського джазу, найатмосфернішими були «Кредо». На цій же сцені грали молоді таланти: 8-річний крихітка-саксофоніст Максим Шашунов, юнацький оркестр Little band під орудою неперевершеного музиканта і знакової людини для джазової історії м. Дніпро Володимира Марховського. Його діти звучали, як юні боги, натхненні професіонали із власним почерком! Браво, маестро!
Камерна сцена «Харизма» демонструвала сучасний експериментальний джаз — романтичний виступ вокалістки Тетяни Гончаренко, незвичний для джазу тембрально-прозорий саунд віброфону та гітари від німецького дуету Честер Харлана і Франца Бауера, за участі піаністки Ольги Данченко; динамічні й пристрасні композиції австрійського тріо Бернда Райтера; вибуховий темперамент одного з найкращих українських сучасних проектів — Blue Horse Олексія Саранчина, Аліка Фонтаєва, Дмитра «Бобін» Олександрова та Антона Жукова.
А в цей час на «Фестивальному причалі» вирували веселощі від Новомосковського вуличного біг-бенду, Танцювального флеш-мобу лінді-хоп/свінг + «Бугі-Денс», біг-бенду Ю. Паламарчука, Паул Сидоренко квартет.
У підсумку — два дні звучання різних музичних програм. Вони під веселий передзвін трамваїв і гомін людей внесли у звуковий хаос індустріального міста переможний дух креативного мислення!
Вшанування легенд
Традиційні присвяти музичних програм головної сцени на Монастирському острові цього року вшанували 100-річні ювілеї легенд американського джазу — ударника Арта Блейкі та вокаліста Нат Кинг Коуела. Перед тим відбулися присвячені їм лекції. Кошти від платної першої передані благодійному фонду «Кіддо». Безкоштована лекція від арт-директорки фестивалю Анни Русскевич про творчість і життя Нат Кінг Коуела з промовистою назвою «Чорний король в білій Америці» зібрала аншлаг.
Творчості Ната Кінга Коуела був присвячений виступ міжнародного проекту. Київський біг-бенд Олексія Вікулова звучав стильно та виразно і був гідним парнером британській соул-зірцi Тоні Момреллє та французькій співачці Саші Марс, залишивши теплі відчуття ностальгічної краси і яскравого букету тембрів солістів та оркестру.
Виступ The Messenger Legacy, який офіційно представляє творчу спадщину геніального ударника Арта Блейкі, став для слухачів справжнім взірцем «високої джазової школи» і відданості її кращим традиціям. До його складу входять: багаторазові номінанти премії Греммі саксофоніст Боббі Уотсон і піаніст Джеффрі Кізер, володар премії Греммі трубач Брайан Лінч, басист Ессіет Вікон Ессіет, саксофоніст Білл Пірс і ударник Ральф Пітерсон, керівник ансамблю. Метри джазу віку елегантної зрілості просто вразили повним життя потужним драйвом, шаленими ритмами й оптимізмом. Це було схоже на літню зливу, після якої все повітря навколо просякнуте цілющим озоном.
У фінальний день фестивалю сцена на декілька хвилин була віддана вшануванню пам’яті ветеранів джазу Дніпра: Михайло Некрич, Володимир Задонцев, Юрій Антонов, Сергій Мельник минулого року пішли з життя... Момент був щирим і вкрай важливим для всіх присутніх. Бо історія і досвід людей, які пів віку тому заклали ідеї джазового мистецтва в культуру Дніпропетровська радянських часів, зробили буквально революцію свідомості для своїх сучасників.
Спілкування
Це, скоріш, уже безцінна традиція саме цього фестивалю: після кожного виступу музиканти зі сцени спускаються в один iз залаштункових наметів для неформатного і щирого спілкування з представниками преси. Неймовірні музиканти по гарячих слідах діляться враженнями від виступу, говорять про життя, музику, дитинство, світогляд , мир і війну... І в тих розмовах стає зрозумілим, що джазовий виконавець — не тільки віртуоз i професіонал, а джаз — унікальний жанр музики, владний знайти у фольклорному корінні націй усіх континентів Землі животворні гени імпровізації та потужного розвитку. Джаз — це унікальний спосіб і стиль буття, тип мислення вільної, креативної людини, без будь-якого страху чи агресії щодо відмінностей інших. Джаз мандрує планетою, бо є проявом справжньої любові до різноманітності людей, їхнiх культур і традицій.
Моделлю нової свідомості, новаторських взаємодій музичної мови між учасниками, вражаючим відкриттям «Джаз на Дніпрі» та інформаційно-музичним проривом його New Story, став для мене виступ команди випускників Берклі — Eli Degibri Quartet з Ізраїлю з новою, ще не записаною програмою та авторськими композиціями саксофоніста Елі Дегібрі. За його словами, 5% ідеї на 95% — імпровізації. Просто послухайте. Команда джазових астронавтів — земні люди, що живуть у нових вимірах. Захоплююча краса, яку неможливо забути, як мандрівку до серця Всесвіту.
