Гірники на окупованому Донбасу розбігаються через проблеми із зарплатнею: їдуть на заробітки у Воркуту
Затіваючи бучу на Донбасі, кремлівські куратори розраховували на масову участь у сепаратистському рухові шахтарів.
Вони вважали, що гірники незадоволені наявними умовами життя та навіть оголошеннями і гаслами українською мовою.
Невдоволення підігрівалось чутками про те, що влада України скоро взагалі заборонить спілкуватись російською мовою, хоча на це не було ніяких навіть натяків. Усі спілкувались звичною російською.
Однак завдяки виступам деяких депутатів Верховної Ради, що пропонували заборонити російську мову, ці чутки вміло підігрівались.
Зараз, через п’ять років потому, більшість населення Донбасу, враховуючи і шахтарів, зрозуміли, що ніхто і не збирався забороняти російську мову.
Із часом виявилось, що мова взагалі тут ні до чого. «Правдоборці» за так званий «русский мир» та їхні кремлівські натхненники майже вщент зруйнували все господарство регіону та його соціальну інфраструктуру.
Сотні будинків лежать у руїнах, зруйновані та не діють більшість підприємств. Недіючі шахти розбирають та ріжуть на металобрухт.
А ті, які нещодавно видобували вугілля, скорочують видобуток. Добре відома колись донецька шахта імені Скочинського майже стала на припоні.
Як з’ясувалось, на ній нікому працювати. Через малу та нерегулярно сплачувану зарплатню гірники розбігаються. Воно і зрозуміло — Росії, на яку були всі надії, вугілля не потрібно, там свого нікуди дівати, половина ростовських та кузбаських шахт закрито.
Донецьким шахтарям лишилась одна дорога — на Воркуту, звідки місцеві кадри через кліматичні та соціальні умови тікають, а донеччани поповнюють їхні лави. А куди діватися?
Із тієї ж шахти Скочинського майже всі прохідники та кріпильники попрямували на північ. Щоправда, незважаючи на ситуацію, так званий міністр вугілля та палива сепаратистської «ДНР» запевняє, що на шахті готуються запустити нову лаву. Тільки хто ж у ній буде працювати — ось питання?
