Нова команда державних управлінців переконана, що в Україні необхідно скоротити кількість міністерств і зробити «уряд компактним». За аналогією до британського уряду, де існує міністерство культури, ЗМІ та спорту, в Україні хочуть об’єднати в один великий підрозділ Міністерство молоді та спорту, Міністерство культури та Міністерство інформаційної політики.
Звісно, подібна ідея злиття сподобалася далеко не всім. При цьому одними з перших, хто «забив тривогу», стали чиновники з Міністерства молоді та спорту, ідея скорочення котрого наробила найбільше резонансу.
«Коли у галузі є свій профільний міністр, він може лобіювати її інтереси у Кабміні та інших структурах, натомість, якщо існуватиме лише один міністр, який відповідатиме за всю гуманітарну політику, акценти розпорошаться», — у коментарі наголосив новообраний депутат Верховної Ради від партії «Слуга народу» Жан Беленюк. Цікаво, що ідея скорочення «спортивного» міністерства походить саме iз серця цієї політичної організації, утім віцечемпіон Олімпійських ігор-2016 iз греко-римської боротьби переконаний, що політичними оргпитаннями повинні займатися фахівці з цієї царини.
А президент Федерації легкої атлетики України Ігор Гоцул, який також обіймає посаду першого заступника міністра молоді та спорту Ігоря Жданова, наполягає, що проблема українського спорту не в наявності чи відсутності профільного міністерства.
«Для мене беззмістовною є дискусія про те, як має називатися головний орган країни, що опікуватиметься спортом, без відповіді на питання: яку модель функціонування спорту ми обираємо», — відзначає пан Гоцул.
На своїй сторінці у «Фейсбуці» керівник вітчизняного легкоатлетичного господарства пояснює: «Ми й досі живемо в системі, коли зусилля тренерів та спортсменів на шляху до великих звершень можуть бути перекреслені або зведені нанівець навіть не вказівкою, а лише поглядом одного чиновника. Український спорт продовжує перебувати в полоні старої системи управління, де бал правлять не спортсмени, тренери, спортивні клуби та федерації з видів спорту (як в усьому цивілізованому світі), а чиновники зі своїми особистими інтересами, симпатіями та антипатіями, «політичними доцільностями» тощо».
Ігор Гоцул переконаний, що має місце справжня інституційна криза українського спорту, яка є наслідком конфлікту між радянським способом управління та принципами ринкової економіки, за якими живе країна. Відтак без відповіді на фундаментальні питання організації спорту країни дискусії про назву міністерства, котре опікуватиметься спортом, нагадують суперечки кріпаків про те, чий хазяїн кращий.
Погоджується із закликом Гоцула провести в Україні професійну та чесну дискусію щодо сучасного стану спорту та шляхи виходу з кризи, в якій він перебуває, й радник «спортивного» міністра Ігоря Жданова — Павло Булгак.
Водночас він акцентує увагу на тому, що в разі трансформації «спортивного» міністерства до рівня Департаменту спорту в структурі Мінкультурмолодьспортінформу, котрий не матиме ні статусу, ні повноважень, можливостей вивести з кризи вітчизняний спорт просто не буде. Із огляду на це, на початку серпня пан Булгак уклав петицію до президента України, в якій він закликає зберегти профільне Міністерство молоді та спорту, не допустити його скорочення або приєднання до інших міністерств.
