На минулому тижні в Будапешті завершився чемпіонат світу з фехтування — найзначніше змагання передолімпійського року.
Підбити його підсумки «УМ» попросила відомих вітчизняних функціонерів, які брали безпосередню участь у його проведенні.
На їхню думку, українська команда зробила крок уперед порівняно з європейською першістю. В неофіційному медальному заліку ми ввійшли в п’ятірку кращих разом iз господарями, південними корейцями, французами та росіянами.
Це для нас — найкращий світовий форум за останні п’ять років.
Харлан потребує підтримки
«На європейському чемпіонаті ми малу одну медаль, — каже президент Національної федерації фехтування Вадим Гутцайт, — і Ольга Харлан підтвердила її, додавши до континетального «золота» ще й світове. Водночас мені не подобається, як виступають Ольжині колеги. Збірна не має весь час сподіватись на одну Харлан. Вона не може самотужки наносити по 45 уколів. Для потрапляння в призи неохідна допомога інших шаблісток».
Олімпійський чемпіон Барселони-1992 у командній шаблі і діючий член НОК Вадим Гутцайт сподівається, що в рідному для нього виді спорту жіночій збірній все-таки вдасться вибороти олімпійську ліцензію.
Він додає: «Попереду в нас Кубки світу, де є можливість виборювати очки, які дозволять потрапити на Олімпіаду в Токіо. Наразі я маю питання як до тренера, так і до самих спортсменок. Аліна Комащук уже другий турнір поспіль провалює командні змагання, водночас непогано виступаючи в особистих. Вважаємо її сильною спортсменкою і далі на неї розраховуємо, але за умови підтримки нею колег по збірній. Вже на найближчому Кубку світу в Орлеані треба показувати результат».
Констатуючи відсутність позитивної динаміки в рапірі, Вадим Гутцайт відзначає олімпійські перспективи вітчизняної шпаги:
«Шпажистки стали четвертими в командній першості, і ми отримали шанс далі боротись за олімпійську путівку. Бо якби не потрапили у вісімку, то про неї можна було забути. Дуже мало шансів до цього чемпіонату було у шпажистів. Вони займали 12-ту позицію у рейтингу, але, ставши срібними призерами, ввірвались до чільної вісімки. У них також з’явився шанс потрапити на Олімпіаду, але для цього знов-таки доведеться важко попрацювати на Кубках світу. Загалом же, дві бронзові медалі в особистій першості і срібна у командній — це дуже великий успіх української шпаги».
Нагадаємо, що Олена Кривицька завоювала «бронзу» в жінок, у командній першості Богдан Нікішин, Роман Свічкар, Анатолій Герей та Ігор Рейзлін здобули «срібло», до якого останній додав ще й індивідуальну «бронзу».
Таким чином Рейзлін (хоча і в іншому виді) повністю повторив успіх самого Гутцайта майже 30-літньої давнини. 1991 року на чемпіонаті світу в тому ж Будапешті нинішній очільник Федерації фехтування так само виборов срібну нагороду в командній першості і бронзову — в індивідуальній.
З Ігоря Рейзліна свою мову про чемпіонат розпочав президент Федерації фехтування Харківської області Андрій Макарущенко.
«Як шпажист я більше всього вболівав за рідний вид, — каже він. — І мене, звісно, по-доброму здивував Ігор Рейзлін. Його перемога над Богданом Нікішиним в очній суперечці стала сюрпризом. Утім Ігор був гарно підготовлений, дуже добре рухався. Збірна шпажистів повторила успіх 2013 року, якого досягли тут же, у Будапешті. Поступились лише французам, але до останнього бою боролись iз ними на рівних, аж поки в Янніку Борелі (багаторазовий чемпіон світу, переможець Олімпіади в Ріо. — Авт.) не прокинувся звір. Тепер, аби потрапити в Токіо, нашим хлопцям треба ще добряче «відпахати» чотири турніри. В цілому, чотири нагороди — це результат, достойний лідерів світового фехтування, до яких, переконаний, належить і наша країна».
У пошуках радикальних кроків
Як спеціалісти, так і звичайні глядачі відзначають високий технічний рівень проведення турніру. Окрасою головного залу чемпіонату стала величезна світлодіодна стіна висотою 4 метри та довжиною 124 метри, що огортала собою змагальний простір.
Відеотрансляцію забезпечували 11 камер із максимально можливою здатністю до уповільнення руху, завдяки чому можна було спостерігати найдрібніші деталі того, що відбувалось на майданчику.
Андрій Макарущенко був членом команди, що займалась технічним забезпеченням турніру. Він — один iз керівників української компанії СтМ, яка є офіційним партнером Міжнародної федерації фехтування (FIE), постачальником сертифікованого високотехнологічного обладнання для безпровідного фехтування, що не має аналогів у світі.
«Все організовано на високому рівні, і відео, і світло — продовжує український спеціаліст, — також окремо відзначу церемоніальну частину, фінали і нагородження. Я на чемпіонатах світу з 1997 року і це перше настільки яскраве видовище на рівні кращих шоу в інших видах спорту. Навіть торік у китайському Усі все виглядало куцо порівняно з цим чемпіонатом. І це заслуга угорської бригади, найпрофесійнішої на даний момент. Вони знають, як дати глядачам якісну картинку, вміють знімати і розуміються на фехтуванні, бо це — спорт № 1 у їхнiй країні. Наразі головне — досягнути такого ефекту, щоб навіть домогосподарка, яка просто перемикає пультом ТБ-канали і випадково потрапляє на трансляцію, затрималась на ній бодай на декілька хвилин».
Утім, на думку Андрія Макарущенка, FIE ще є над чим працювати: «Міжнародна федерація поки ще не наважується на радикальні кроки. Скажімо, відмовитись від доріжки, щоб спортсмени фехтували в ринзі. Для початку проводити в такому форматі хоча б виставкові турніри. Практика інших видів спорту вказує на необхідність нестандартних рішень. Потрібні свіжі ідеї для залучення до фехтування нової аудиторії».
Цікаво, що столиця Угорщини вперше прийняла світову першість з фехтування рівно 60 років тому. З того часу це вже п’ятий найбільший форум у Будапешті. В ньому взяв участь 1071 атлет зі 118 країн світу.
