Друг України, скандаліст і ловелас: що відомо про нового прем'єр-міністра Великої Британії

26.07.2019
Друг України, скандаліст і ловелас: що відомо про нового прем'єр-міністра Великої Британії

Новий прем’єр Британії схожий на Трампа — і зачіскою, і за поведінкою.

Борис Джонсон став переможцем виборів лідера Консервативної партії Великої Британії, на яких визначалося, хто буде новим прем’єром Сполученого Королівства. У середу він замінив на посаді очільника уряду Терезу Мей.

 

Як повідомило у вівторок, 23 липня, керівництво партії у Лондоні, у голосуванні за нового лідера взяли участь 87% зі 159 тисяч членів Консервативної партії.

 

У боротьбі за лідерство в партії Борис Джонсон з 92 тисячами голосів переміг міністра закордонних справ Джеремі Ханта, який отримав майже 47 тисяч голосів.

Довгий шлях до посади

Борис Джонсон — випускник Ітона, найвідомішої і найпрестижнішої школи, напевно, не тільки в Британії, а й у всьому світі. У цій школі для хлопчиків навчалися 19 із 54 прем’єр-міністрів за британську історію, зокрема прем’єр Британії у 2010-2016 роках Девід Кемерон. Джонсон стане «ювілейним», двадцятим, випускником Ітона на чолі уряду Британії. Він також є випускником престижного Оксфордського університету.
 
Новому прем’єру Британії 55 років. Джонсон багато років був журналістом газети «Дейлі Телеграф», зокрема кореспондентом видання у Брюсселі, був також редактором консервативної газети «Спектейтор».
 
У віці 36 років у 2001 році Борис Джонсон розпочав політичну кар’єру і був обраний депутатом Палати громад від консерваторів.
 
У 2008 році понад 53% лондонців обрали Джонсона мером міста. На цій посаді з 2008 по 2016 рік одним із головних його завдань стало проведення у британській столиці Олімпійських ігор, і він упорався з цим успішно, став відомий у всьому світі як яскрава та барвиста особистість.
 
Одним із пращурiв Джонсона є Георг II, король Британiї у 1727—1760 роках.
 
До того ж, після перемоги Джонсона на виборах мера Лондона у 2008 році журналісти з’ясували, що прабабуся Бориса Джонсона по батьківській лінії, фрейліна Марі-Луїза де Пфеффель, була праонучкою короля Вюртемберга Фрідріха I.
 
А той був нащадком у третьому поколінні короля Великої Британії Георга II, який правив у XVIII столітті і був другим королем у правлячій донині династії.
 
Це, до речі, означає, що Джонсон — родич відразу декількох європейських монарших династій, зокрема Романових. А ще є й праонуком видатного діяча Османської імперії Алі Кемаля. 
 
У 2016 році Джонсон був одним із палких прихильників та агітаторів виходу Британії з ЄС. На референдумі  прихильники «Брекзiту» перемогли, а прем’єр Девід Кемерон, що підтримував позицію залишитися в ЄС, пішов у відставку.
 
Утім після цього Борис Джонсон не став виставляти свою кандидатуру на посаду глави уряду і був очільником МЗС у 2016—2018 роках в уряді Терези Мей. Через розбіжності з прем’єркою щодо процедури «Брекзiту» він пішов у відставку в липні 2018 року і неодноразово критикував пані Мей.

Шляхи розлучення з ЄС

Борис Джонсон відомий передусім своєю безкомпромісною позицією щодо «Брекзiту». Він стане третім керівником уряду впродовж останніх трьох років, після Девіда Камерона та Терези Мей, хто спробує довести цей процес до кінця. Камерон, до речі, і не намагався «тягнути цього воза», а одразу подав у відставку. Опір із боку однопартійців та невиконані обіцянки змусили Терезу Мей також полишити крісло прем’єрки. Але це аніскільки не зрушило «Брекзiт» із мертвої точки. 
 
Під час референдуму за «Брек­зiт» у 2016 році Джонсон був «обличчям» кампанії за вихід Британії з ЄС. Він виступає за те, щоб змінити угоду з ЄС про вихід з інтеграційного об’єднання, а якщо цього не вийде — пропонує виходити з ЄС без угоди вже 31 жовтня, чого б це не коштувало. У Брюсселі поки що вичікують. Там вважають, що слово — за Борисом Джонсоном.

Кадрові зміни в уряді 

Напередодні виборів нового голови консерваторів уже подав у відставку перший заступник міністра закордонних справ королівства Алан Дункан. Він неодноразово виступав із критикою на адресу Джонсона.
 
Днем раніше міністр юстиції Великобританії Девід Гок оголосив, що піде з посади, якщо Джонсон очолить уряд. Свою позицію він пояснив неможливістю працювати з прем’єром, котрий виступає за вихід Великої Британії зі складу Євросоюзу за будь-яку ціну.
 
Ще кілька британських міністрів також висловили готовність піти у відставку в разі перемоги Джонсона, в тому числі міністр фінансів Філіп Хеммонд, міністр у справах бізнесу Грег Кларк та міністр із питань міжнародного розвитку Рорі Стюарт.

Джонсон і Україна 

Міністр закордонних справ Павло Клімкін неодноразово називав Бориса Джонсона «другом України». На посаді міністра закордонних справ у вересні 2016 року пан Джонсон відвідав Україну і зустрівся з тодішнім президентом Петром Порошенком. «Британія повністю підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, в тому числі і в Криму», — заявив він напередодні тієї зустрічі.
 
У березні 2017 року під час ще одного візиту до України він запропонував провести велику конференцію донорів та друзів України у Лондоні. Він також висловив думку, що не можна допустити продовження російської агресії щодо України.
 
Міжурядова конференція друзів і донорів України в Лондоні відбулася у липні 2017 року і зібрала десятки міністрів і заступників міністрів закордонних справ країн-партнерів України в цілому світі — від США до Японії, представників інституцій-донорів і партнерів України з ЄБРР, МВФ, ЄІБ, ОЕСР, НАТО.
 
Вітаю! Я Борис!
 
«Звісно, багато ще потрібно зробити, але загальне враження — Україна рухається у правильному напрямку», — сказав він на спільній з українським прем’єром Володимиром Гройсманом пресконференції.
 
Борис Джонсон відзначив, що за минулі три роки Україна здійснила більше реформ, ніж за попередні 23, і впевнено запроваджує верховенство права і зміцнює демократичні інституції. Він додав, що Британія стоїть пліч-о-пліч з Україною на шляху реформ і робитиме це і далі.

Джонсон і Росія

Джонсон називає себе русофілом і при цьому піддає найбільш нищівній критиці кремлівське керівництво.
 
«Якщо Росія продовжить рухатися своїм нинішнім шляхом, я вважаю, що ця велика країна може стати нацією-ізгоєм. Я русофіл, я був у Росії, коли мені було 16 років. Але Росії слід припинити свої варварські акти в Сирії», — наголошував він під час виступу перед депутатами парламенту.
 
«Усі можливі докази вказують на російську відповідальність за вчинення цього звірства», — так прокоментував він атаки на гуманітарний конвой ООН поблизу Алеппо 19 вересня 2016 року.
 
«Особисто я бажав би, щоб відповідальні за напад на конвой ООН та інші цивільні цілі в Сирії постали перед міжнародним трибуналом», — заявив він у парламенті.
 
Борис Джонсон виступав за посилення санкцій щодо РФ. «Так, саме Велика Британія рішуче наполягає на посиленні санкцій проти Росії у зв’язку з подіями у Криму, на сході України, а також  авіаударами по Алеппо», — наголошував Джонсон у 2016 році.

В ореолі скандалів

Борис Джонсон народився в Нью-Йорку. Його батьки — англійці, хоча в родині є предки турецького та російського походження (про що він сам казав неодноразово). При народженні хлопчик отримав ім’я Александер Борис де Пфеффель Джонсон, але невдовзі його почали називати просто Борис. Після того як батько Бориса — Стенлі Джонсон — отримав посаду в одній зі структур ЄС, родина переїхала до Брюсселя.
 
У Бориса Джонсона дві сестри та брат. Молодша сестра Рейчел в інтерв’ю «Санді Таймс» розповіла, що їхня мати — художниця Шарлотте Джонсон — страждала на депресію та часто перебувала в психіатричній клініці. Дітей доглядала гувернантка.
 
Новий прем’єр володіє кількома іноземними мовами, зокрема французькою та італійською. Перший скандал навколо Джонсона розгорівся, коли він розпочав працювати журналістом у виданні «Таймс». Звідти молодого автора невдовзі звільнили після того, як викрили в брехні — Борис приписав вигадану цитату оксфордському професору історії, який до того ж був його хрещеним батьком.
 
Взагалі Джонсон відомий своїми гучними, екстравагантними, а іноді скандальними висловлюваннями. За роки роботи в Брюсселі він встиг розлучитися зі своєю першою дружиною і через 12 днів після розлучення одружитися вдруге — з адвокаткою Мариною Вілер, яка чекала на їхню першу дитину. Потім у пари народилося ще троє дітей.
 
Англійська бульварна преса називає Бориса Джонсона ловеласом — через його пристрасть до вродливих i розумних жінок, як він сам про це каже. У 2004 році  Джонсон увійшов до тіньового уряду  консерваторів, де став міністром культури. Але після любовного роману з однією з колег посаду довелося залишити. Крім того, через цей скандал дружина вигнала його з дому.
Джонсон вже вславився не лише в Британії, а й у світі через свої скандальні висловлювання та встиг образити бага­тьох. Так, політик не раз виступав iз критикою на адресу Євросоюзу та його керівників. В одному з інтерв’ю «Санді Телеграф» він заявив: «ЄС намагається  створити наддержаву. Наполеон, Гітлер та інші хотіли зробити щось схоже, утім погано закінчили». 
А ще до його численних любовних походеньок журналісти додають такі характерні особливості Джонсона, як його скуйо­вджену шевелюру солом’яного кольору, пом’яті костюми, пристрасть до їзди на велосипеді, надзвичайну ексцентричність та легендарну непунктуальність. 

Реакція світу

Світові ЗМІ охрестили нового прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона «шоуменом», «королем обіцянок» та «новим Трампом» (на якого Борис, до речі, схожий зовні).
 
«Новий прем’єр-міністр найбільш імпровізаційний та найменш передбачуваний політик у новітній британській історії», — пише «Нью-Йорк Таймс». Торстен Ріке в німецькій газеті «Гандельсблатт» називає Джонсона «політичним шарлатаном» та «англійським Трампом» і перед­бачає «конституційну кризу» у Британії після його обрання. 
 
«Черчилль перевертається в могилі» з приходом Джонсона до влади, пише польська «Жечпосполита». «Це — божевілля, розпач. Ціною може бути не тільки глибока економічна криза та параліч політичних інститутів, а й втрата Шотландії та Північної Ірландії», — додає газета. «Джонсон може бути третім прем’єром, якого «Брекзiт» з’їсть живцем», — іронічно зазначає інше польське видання «Газета виборча». 
 
Та Бориса Джонсона, якого опоненти вже віддавна називають неврівноваженим політичним клоуном, такі характеристики особливо не хвилюють.