Об’єднана територіальна громада в Нових Санжарах на Полтавщині: реформа чи експеримент?

Боротися за чистоту в селищі розпочав іще колишній селищний голова Андрій Река, котрий подався в народні депутати. Саме з легкої руки Андрія Олександровича вулиці стали просто потопати у трояндовому цвіті. Цю традицію продовжують, щороку насаджуючи тисячу нових кущів, причому не тільки в центрі, а й на околицях. Уявіть собі: на сьогодні в Нових Санжарах квітують загалом 19 тисяч кущів троянд! Ось такий собі трояндовий вінок. Чи не на кожному кроці зустрічаються й артоб’єкти або так звані пам’ятники сучасної доби — неодмінно з якимось філософським підтекстом. Мабуть, найпершими в області новосанжарці встановили й пам’ятний знак героям Небесної сотні. 

 

А от з об’єднанням тут вийшла дещо казусна історія. Згідно з перспективним планом, у районі мали утворитися три об’єднані громади, а в реальності створено аж п’ять. До того ж вісім сільських рад (причому три з них є донорами державного бюджету) досі лишаються в гордій самоті, не виявляючи особливого бажання з кимось об’єднуватися. 

 

 

— Згідно з тим же перспективним планом, до Новосанжарської ОТГ мали ввійти 16 сільських рад. Ми всім їм надіслали запрошення, проте дала згоду єдина, найбідніша Зачепилівська сільська рада, яка мала річний бюджет у розмірі всього 145 тисяч гривень. Там 40 років селяни не мали навіть вуличного освітлення, — поінформувала селищний голова Інна Коба. — Та вже до кінця нинішнього року вся Зачепилівка буде освітлена. Звісно ж, вона виграла від цього об’єднання, натомість Нові Санжари фінансово програли. Хоча якби не об’єдналися із Зачепилівкою, був би повний провал. Бо там розташований полігон твердих побутових відходів, яким на 90 відсотків користуються новосанжарці. Люди й так обурюються, що ми підвищили тариф на вивезення непотребу до 21 гривні на особу. Проте невідомо, якою була б ця плата, якби сміттєзвалище було не на території нашої громади... Зачепилівській сільраді, до речі, надійшла пропозиція щодо об’єднання й від Руденківської ОТГ, якої апріорі не повинно бути. Згідно з перспективним планом, Руденківська сільрада мала ввійти до нашої об’єднаної громади. І я десятки разів переконувала Руденківського сільського голову, що ми маємо бути разом. Проте той вперто відповідав: ні, ми, мовляв, хочемо спробувати господарювати самостійно. А тепер у Нових Санжарах соціальна напруга, пов’язана зі скороченням штатів районних закладів та установ. Оскільки в нас утворилося бюджетне недофінансування в розмірі 8 мільйонів гривень, їх стало просто неможливо утримувати. Є такі сільські ради, які хотіли б об’єднатися (наприклад, Стовбино-Долинська), але не мають із нашою ОТГ спільної межі. І позиція районної влади зовсім не зрозуміла: вона не підтримує процесу децентралізації, а навпаки, гальмує його, вставляючи палиці в колеса. Таке враження, що головна її мета — довести, що наша ОТГ неспроможна. Знаю, що багато моїх колег пережили період непорозуміння з районним керівництвом. Проте в нас він занадто затягнувся. 

 

Інна Олександрівна пригадала, що, зокрема, складною виявилася ситуація з передачею школи на баланс ОТГ. Коли вже було ухвалене рішення про це, прийшли з перевіркою пожежники і склали припис про відсутність протипожежного обладнання (з огляду на його високу вартість, згадана  проблема притаманна бага­тьом школам України), а потім іще й подали до суду. Щоб обладнати школу протипожежними засобами, потрібно було понад 1,5 мільйона гривень. Урешті-решт кошти виділили з обласного бюджету. Тож тепер у Нових Санжарах чи не єдина школа на всю область повністю обладнана за всіма правилами протипожежної безпеки — як кажуть, не було б щастя, то нещастя допомогло.

— На минулій сесії райради ми вийшли з пропозицією до районної влади про передачу на баланс ОТГ Центру культури й дозвілля, так це питання навіть до порядку денного не внесли, — скаржиться Інна Коба. — Бюджет селищної ради нині становить 33 мільйони гривень — це наші власні надходження. Із них 20 мільйонів спрямовуються до районного бюджету як субвенція на утримання закладів та установ. Однак цих коштів недостатньо. Скажімо, цього року ОТГ повністю взяла на своє фінансування школу, в підсумку лишилася недостатньо профінансованою лікарня. Минулого року через недофінансування закладів та установ чи не кожна сесія райради супроводжувалася протестами. От, скажімо, ми виділили 1,5 мільйона гривень на районний територіальний центр соціального обслуговування населення. Цікавимося в соціальних працівників, яка в них заробітна плата. Виявилося: ті отримують близько 3 тисяч гривень. Виходить, затрати на заробітну плату становлять приблизно 500 тисяч гривень. А де ділися решта 800 тисяч? Це запитання поставила очільнику центру. Відповідь була такою: ми не повинні, мовляв, перед вами звітувати.

 

 

Тому на початку нинішнього року в ОТГ створили свою комунальну установу «Центр надання соціальних послуг». До нього перейшли всі 14 соціальних працівників, котрі числилися в районному територіальному центрі. От тільки велосипеди в них попереднє керівництво конфіскувало.  

— Але нічого, до весни ми назбирали кошти й купили новенькі велосипеди. Усі працівниці задоволені, бо отримують тепер близько 5 тисяч гривень зарплатні. Вони говорять: ми наче заново на світ народилися, — розповідає голова ОТГ. — 14 соціальних працівників обслуговують 155 осіб похилого віку, часто є для людей з обмеженими фізичними можливостями чи не єдиним зв’язком зі світом. Звичайно, таке враження, що в усіх наших підопічних поламалися двері, замки, почали протікати дахи, — кожного дня хтось із них з якимось проханням звертається. І ми виділяємо кошти, ремонтуємо — а що робити?

 

 

Коштів на розвиток, констатує Інна Коба, лишається дуже мало. Щоправда, не приховує, виручає державна субвенція, яку вдається залучати завдяки сприянню депутата-мажоритарника Андрія Реки. Відтак минулоріч на капітальний ремонт селищних доріг витратили 12 мільйонів гривень. Зокрема зробили асфальтоване покриття й у таких місцях, де його ніколи не було. За словами Інни Олександрівни, завдяки підтримці нардепа частково відремонтували й водогони. 

 

— Так що тримаємося на плаву за рахунок державних коштів, — підсумовує селищний голова. — Бо власні йдуть на утримання комунальних структур і благоустрій двох наших населених пунктів. Так склалося, що на території ОТГ практично немає підприємств, а якщо і є, то вони зареєстровані у Кременчуці, відповідно, там і платять податки. Хоч знищують наші дороги. Наша об’єднана громада — одна з небагатьох, у якої немає землі. Ту, що була (120 гектарів), ми роздали учасникам бойових дій на сході України, котрі звернулися із заявами. 

До найбільших донорів бюджету ОТГ належить місцева оздоровниця — Медичний центр Національної гвардії України, що розкинувся на площі 7 гектарів. Попри таку назву, відпочивають та поправляють здоров’я в медичному центрі  не лише військові, учасники бойових дій, а й усі охочі. Якщо коротко охарактеризувати цей заклад, то тут пристойний реабілітаційний центр, мінеральна вода, що має лікувальні властивості, збалансоване харчування і привітний персонал. Окрім усього, це просто райський куточок, куди можна приїхати навіть на вихідні й відпочити від нервових навантажень мегаполісу.

 

— А загалом наша ОТГ функціонує за рахунок того, що на її території розташовані районні заклади й установи, які сплачують податки із заробітних плат. Тож, не секрет, маємо доволі складну фінансову ситуацію, змушені рахувати кожну копійку. На жаль, наслідком реформи децентралізації є виникнення надприбуткових територіальних громад і таких, які на межі виживання, ледве зводять кінці з кінцями, — аналізує заступник селищного голови Вадим Розсоха. 

Але не все так погано. За рахунок державної субвенції в Нових Санжарах зробили утеплення й кольорове оздоблення стін дитсадків, замінили в них вікна на металопластикові. Ми з колегами дивуємося, почувши, що одна з будівель закладу дошкільної освіти «Сонечко» 1964 року забудови, — після ремонту вона має цілком сучасний вигляд. Тут виконали й модернізацію системи опалення, замість застарілих газових котлів встановили сучасні італійські, у підсумку вийшли на економію понад 20 відсотків коштів. Порахували, що за таких обставин навіть немає сенсу переходити на альтернативні джерела опалення. 

 

 

— Приміщення дитсадка мало зовсім інший вигляд. І тільки коли утворилася ОТГ, її керівництво знайшло кошти на те, аби все тут невпізнанно змінилося. У таких комфортних умовах приємно працювати, — стверджує директор закладу дошкільної освіти «Сонечко» Ніна Романець. 

Якщо вже до дитсадка завітали журналісти, то як тут не похвалитися досягненнями? Ніна Василівна звертає нашу увагу на вишивки Тетяни Вібли й вишиті стрічками картини Валентини Луценко. Обидві майстрині — вихователі, тож передають свою майстерність і дітям. А в іншому дошкільному закладі «Лелеченька» нам показали навіть картинну галерею, запевнивши, що подібної немає в жодному дитсадку. 

 

На вулицях Нових Санжар чисто й затишно. Усі вже тут звикли до того, що водії так званих екологічних карет згідно з графіком прибирають сміття з усіх куточків селища, а також села Зачепилівка. Директор дочірнього підприємства КП «Джерело» Наталія Давиденко хвалиться, що зі створенням ОТГ суттєво побільшало техніки, зокрема  з’явилися  нові сміттєвози, міні-трактори, піскорозкидач, гілкоподрібнювач. За її словами, наразі на порядку ден­ному — сортування сміття на полігоні твердих побутових відходів, бо непотріб — це ще і вторинна сировина, за яку можна виручити сяку-таку копійку. Про впровадження в громаді проекту роздільного збору сміття говорить і Вадим Розсоха. Щоправда, поки що йдеться лише про те, щоб встановити спеціальні контейнери у шкільних та дошкільних навчальних закладах, а також у лікарнях. А от звичайні контейнери для непотребу можна побачити не лише на території двох населених пунктів об’єднаної громади, а й у місцях відпочинку. Ми побували в одному з таких куточків природи поряд із луками, що вважаються історичним місцем відпочинку гетьмана Івана Мазепи та його війська. Тепер це улюблене місце відпочинку новосанжарців. Тут розміщені дерев’яні бесідки, мангали — останніх уже навіть не крадуть. Час, коли крадіїв шукали, а знайшовши, змушували замість одного мангала поставити три, уже давно минув. 

 

— У більшості випадків люди вже й прибирають після себе сміття. Якщо непотріб все ж лишили, то це стовідсотково не новосанжарці, — переконаний інший заступник селищного голови Валентин Івашина. — Бо наші жителі, як правило, дисципліновані, їх тривалий час привчали до того, що засмічувати територію навколо себе не можна: Андрій Река віддавав перевагу суворим методам, Інна Коба — дипломатичним.  До того ж тут закінчується маршрут екологічної велокарети.

 

— Коштів на масштабні проекти, як ви вже зрозуміли, у нас немає. А основним викликом є те, що де-факто об’єднана громада створена для фінансування районних установ. І це при тому, до речі, що 10 відсотків районного бюджету йде на зарплати очільникам райради та райдержадміністрації — загалом мільйон гривень, — «просвітлює» журналістів Вадим Розсоха.

 

На думку ж Валентина Івашини, процес, що називається реформою децентралізації, у Новосанжарському районі на якомусь етапі перейшов у експеримент.  А все тому, вважає Валентин Миколайович, що через відсутність роз’яснювальної роботи з боку районної влади було допущено створення двох «зайвих», тобто не передбачених перспективним планом, ОТГ, які суттєво погіршили стан територіальної громади з адміністративним центром у селищі Нові Санжари. 

 

— Як відомо, існує пряма залежність між кількістю сільського населення у громаді й розміром державної інфраструктурної субвенції. Так от, якби, як передбачалося, до нашої ОТГ приєдналися й інші сільські ради, ми мали б принаймні 3 мільйони гривень цієї субвенції, — розмірковує Валентин Івашина й доходить висновку: — На жаль, влада як обласного, так і вищого рівня в деталі об’єднання на місцях не хоче вникати.