Проблеми та сподівання: що чекає на економіку України найближчим часом

Доларовий ВВП України, за підсумками першого кварталу 2019 року, зріс на 14,63%, що є одним із найбільших приростів у Європі. За підрахунками керуючого приватним інвестиційним фондом на фондовому ринку США Володимира Компанійця, розмір валового внутрішнього продукту за останні 12 місяців уже становить 134,43 млрд доларів.

 

Найбільший внесок у такий приріст ВВП дає суттєвий приріст зарплат, за результатами першого кварталу фонд оплати праці працівників у доларовому еквіваленті зріс на 20,63%. 

 

Одразу по тому Національний банк України поліпшив свій макроекономічний прогноз на 2019—2021 роки. За ним оцінка реального зростання економіки в нинішньому році підвищена з 2,5% до 3%, у наступному — з 2,9% до 3,2%.

 

«У порівнянні з квітневим макроекономічним прогнозом Національний банк підвищив прогноз темпів економічного зростання у зв’язку зі стійким внутрішнім попитом, кращими умовами торгівлі й очікуваним збільшенням врожаю зернових», — повідомили у центробанку.

 

За підрахунками експертів НБУ, незмінними залишаються оцінка зростання ВВП в 2021 році, яка, як і раніше, становить 3,7%, а також прогноз інфляції. Темпи знецінення вартості українських грошей цьогоріч, як і передбачалося раніше, становитимуть 6,3%, наступного ж і в 2021 — лише 5%.

 

У номінальному вираженні ВВП України може зрости з 3,559 трлн грн в 2018 році до 4,003 трлн грн в 2019, 4,39 трлн грн — в 2020-му і 4,803 трлн грн — у 2021 році.

 

Ще оптимістичніше налаштовані в інвестиційній компанії «Драгон Кепітал». За їхніми підрахунками, реальний валовий внутрішній продукт України у нинішньому році зросте на 3,2%, — під впливом більш високого, ніж очікувалося, внутрішнього попиту, а також зростання споживчої та інвестиційної складових. Раніше компанія оцінювала зростання вітчизняної економіки в нинішньому році в 2,5%.

 

Утім, як вважають у «Драгоні», зовнішнє середовище у першому півріччі 2019 року виявилося сприятливішим для України, ніж очікувалося, зокрема, через різку сприятливу для нас зміну цін на залізну руду і газ. І хоча в другому півріччі року компанія очікує погіршення умов торгівлі, в річному численні оновлені прогнози залишаться кращими, ніж були раніше. 

 

Оцінка збільшення реального ВВП у 2020 році залишилася колишньою — 2,8%, оскільки позитивний вплив високого попиту буде нівельовано скороченням транзиту російського газу. Якщо півроку тому аналітики «Драгон Кепітал» очікували падіння транзиту на 20%, то тепер — на половину. 

Як вважають в НБУ, основним драйвером економічного зростання в Україні у нинішньо­му і в наступні роки слугуватиме внутрішній попит. При цьому наші співвітчизники не споживатимуть більше, ніж зараз, адже приріст приватного споживання сповільниться.

 

Утім, він залишатиметься на доволі високому рівні під впливом збільшення реальних доходів домогосподарств: заробітних плат, пенсійних виплат, а також грошових переказів з-за кордону. Ці фактори і дозволять розганяти маховик економічного зростання. 

 

Такої ж думки і економісти Світового банку.

 

«Найбільший внесок у зростання ВВП України внесли високі врожаї і сектори, орієнтовані на внутрішнє споживання. Втім, нинішнє зростання ВВП України є дуже стриманим, і його природа, на жаль, не є постійною», — заявила економіст представництва Світового банку в Україні Анастасія Головач. 

 

За її словами, в 2016-17 роках вагома доля у ВВП України належала аграрному сектору, а це дуже мінливий і складно прогнозований фактор. Адже щороку рекордних врожаїв може не бути навіть на легендарних українських чорноземах. Інші ж сектори, які й далі роблять великий внесок у зростання ВВП України, — це сектори, орієнтовані на внутрішнє споживання, що теж не є найкращим варіантом.

 

Адже внутрішнє споживання, за словами Головач, жодним чином не підвищує експортний потенціал нашої держави, не допомагає Україні інтегруватися в глобальні ланцюжки доданої вартості, збільшити конкурентоспроможність, підвищити продуктивність, тобто задіяти всі можливі механізми, які допомагають сталому розвитку. Державні ж інвестиції, за її словами, нині обмежуються переважно дуже високими витратами споживання: виплатами відсотків із боргу і соціальними витратами.

 

Іншими словами, кошти, які держава могла б інвестувати, вона проїдає. Дозволити ж собі нарощувати дефіцит бю­джету Україна не може з огляду на високі виплати за державним боргом. Тому, за словами представника Світового банку, ми мусимо докладати зусиль, щоби стабілізувати його на рівні 2—2,5% від ВВП. А також — зменшувати наше боргове навантаження, що можливо лише за умови жорсткого контролю над дефіцитом бюджету.

 

Це означає, що вільного простору для маневру в нас не так уже й багато і для того, щоб він з’явився, треба терпиміше ставитися до поточних витрат держави. Іншими словами, зупинити стрімке зростання мінімальних зарплат до завершення структурних реформ.

Окрім того, Національний банк зафіксував зростання інвестицій в основний капітал, які, на його думку, продовжать зростати високими темпами і надалі. Що, у свою чергу, також сприятиме підвищенню рівня ВВП. 

 

Утім подібний сценарій може мати місце лише за сприятливих зовнішніх обставин. Серед яких економісти Нацбанку на перше місце ставлять подальшу співпрацю з Міжнародним валютним фондом, яка дозволить Україні отримувати інше офіційне фінансування, покращувати умови доступу до міжнародних ринків капіталу, а також підтримувати інтерес інвесторів до вітчизняних активів.

 

Якщо співпраця з донором буде успішною, уряд зможе профінансувати значні виплати за зовнішнім державним боргом, пік яких припадає на нинішній і наступні два роки, — при цьому обсяг міжнародних резервів зросте до 23 млрд доларів уже в 2021 році.

 

Проте ризиків українська економіка має ніяк не менше, ніж успіхів та перспектив. Так, на думку експертів НБУ, стримуючими факторами економічного зростання будуть слабка економічна активність у світі, а також скорочення з 2020 року обсягів транзиту природного газу в Європу внаслідок будівництва обхідних газопроводів.

 

Але чи не найголовнішим внутрішнім ризиком для позитивного сценарію НБУ бачить подальше посилення загроз для макрофінансової стабільності. Маються на увазі затримка у проведенні головних реформ або кроки щодо нівелювання попередніх досягнень.

 

«У тому числі шляхом судових і законодавчих рішень, які можуть суттєво посилити вразливість економіки України і перешкодити продовженню співпраці з МВФ», — вважають у Нацбанку.

 

Такий розвиток подій здатний суттєво погіршити курсові та інфляційні очікування, а також ускладнити доступ до міжнародних ринків капіталу в умовах високого боргового навантаження в наступні роки. При цьому актуальною залишається і низка інших ризиків: припинення транзиту газу з Росії з початку 2020 року, посилення торгових воєн, наростання геополітичних конфліктів і ескалація військового конфлікту, нові торговельні обмеження з боку Росії, надмірна тінізація економіки, відтік кваліфікованої робочої сили з України.

Реальний рівень тіньової економіки в Україні — явище доволі ефемерне. Адже версій, який обсяг він становить, існує доволі багато. Нещодавно Кабмін повідомив: рівень «чорної» економіки у нашій державі за час його урядування рекордно впав і зараз становить близько 30%. Деякі економісти такі підрахунки спростовують, заявляючи, що насправді реальний рівень тінізації економіки не є меншим за 50%. 

 

За словами економіста і фінансового аналітика Олексія Куща, показник тіньової економіки, який визначає наш МЕРТ, не є адекватним.

 

«За їхніми даними, за останні роки тіньова економіка в Україні знизилася з 40% до 30%. Але низка емпіричних спостережень на мікрорівні дозволяє вважати, що рівень тіньової економіки набагато більший. Взяти, на­приклад, ринок тінізації оплати праці, сферу торгівлі, — каже Кущ. І додає: щороку показують зниження тіньової економіки приблизно на 3%. А ВВП в останні роки розвивався набагато повільніше, окрім 2018-го. То що ж виходить? У нас реальне зростання ВВП відбувається лише за рахунок детінізації, а сама економіка взагалі не росте і навіть падає? Я вважаю, це абсолютно суперечливі цифри». 

 

Інші експерти зазначають: якщо економіка зростає, а рівень тінізації зменшується, то ми розуміємо, що економіка реально не росте, а просто відбувається перетік із тіньового сектору в «білий». Але у нас насправді економіка зростає, зростають доходи людей, рівень споживання.

 

А це означає, що відбувається не перерозподіл, а саме зростання. І в такій ситуації тіньова економіка також отримує додатковий імпульс і, виходячи з цього параметра, вона може рости. 

 

Невесела ситуація і з трудовою міграцією. До 2030 року наша країна, за даними МВФ, втратить близько 15% робочої сили, а до 2050 року падіння повинно перевищити 30%. Гірше тільки в Латвії і Болгарії, але в абсолютних числах Україна поступатиметься лише Росії.

 

У МВФ відзначають, що негативний тренд можна компенсувати трьома інструментами: підтримкою високої народжуваності, міграційною політикою і ширшим залученням економічно активного населення. Останнє означає, що роботодавці потребують активніше брати на роботу співробітників старшого віку, 55+, особливо жінок. що чекає на українську економіку після рвучкого зростання на початку року

Найцікавіший момент, що, за даними МВФ, багато країн на кшталт Чехії, Польщі та Словаччини спрощують процедури для трудових мігрантів, заміщаючи ними брак робочої сили. Як джерело трудової міграції особливо виділяють Україну.

 

Для вітчизняної економіки трудова міграція є палицею з двома кінцями. Адже, з одного боку, ми втрачаємо робочу силу, яка могла би працювати задля примноження нашого ВВП, а з іншого, — грошові перекази від українських заробітчан перевищують кредити від Міжнародного валютного фонду. І цей факт сприяє надходженню валюти до країни, дозволяє утримувати курс національної валюти. Втім експерти схиляються до думки: міграція — радше погано, ніж добре. 

 

Так, чисті втрати від міграції одного українця величезні. Українці-заробітчани переказують в Україну близько 13 млрд доларів щороку. Це становить 10% від ВВП країни, але, на думку економіста Олександра Савченка, втрати України від трудової міграції і близько не покриваються цими перекладами. Адже, на його думку, людський капітал країни в десять разів більший за ці надходження за паритетом купівельної спроможності.

 

«За цим параметром, хоч як би цінічно це звучало, середня ціна одного українця приблизно дорівнює 80 тис. дол. Для порівняння, середня ціна одного американця приблизно становить 700 тис. дол. Важливо, що середня вартість людського капіталу молодих українців (з 15 до 24 років) є приблизно вдвічі вищою і становить 160 тис. дол., а у людей перед виходом на пенсію (з 55 до 59 років) — вдвічі меншою і становить 40 тис. доларів. А тому неважко порахувати капітальні втрати України тільки від еміграції одного мільйона молодих людей у Польщу, — це 160 млрд. доларів. Іншими словами, це два ВВП України 2016 року, — каже Савченко.

 

— Тобто, один працюючий українець створює в Україні за рік приблизно 8000 доларів ВВП. Якщо він іммігрує, то втрати України будуть відповідними. Зараз щороку іммігрують приблизно 300 тис. українців, а тому поточні втрати ВВП за рік становлять 2,4 млрд. доларів. Або понад 2% ВВП країни. При цьому вигода Польщі — 320 млрд. доларів. Тому що людський капітал там у два рази дорожчий, ніж в Україні».