Вихід один — покладатися на власні сили

1 грудня 1991 р. український народ більш ніж 90 відсотками голосів підтвердив Акт проголошення незалежності України. Інакше й бути не могло, тому що це була віковічна мрія і боротьба народу за свою дер­жавність. 15 грудня 2018 р. здійснилась друга мрія українців: на Архієрейському соборі православних церков у Святій Софії було створено єдину православну автокефальну церкву України на чолі з предстоятелем Епіфанієм. Таким чином Україна національно-територіально і духовно об’єдналась в єдину соборну державу, чого нам бракувало впродовж століть. 

У листопаді 2018-го відбувся архієрейський собор УПЦ МП, на якому, крім двох архієреїв, усі присягнули на вірність РПЦ, Кирилу і Путіну. Таким чином таємне стало явним — УПЦ МП ніколи не була, не є і не буде українською церквою, вона це доводила впродовж свого існування, її архієреї були і є вірними слугами «руского міра».

П’ятий президент України Порошенко заявив, що територія України ніколи не була, не є і не буде канонічною територією РПЦ. Духовенство і миряни УПЦ МП переконались на практичних діях своїх духовників-архієреїв, що їм мила не Україна, яка їх годує, а Росія, яка вбиває українських воїнів і мирне населення, руйнує їхні будинки і нахабно бреше, що ми з нею — один народ. Тому прихожани УПЦ МП повинні масово підтримати створення єдиної православної автокефальної церкви України і цим довести, що вони не малороси, які не пам’ятають своєї Батьківщини, а українці зі своєю тисячолітньою історією, які мріяли про цей історичний день, що завершився Божою благодаттю Ісуса Христа. 

Якщо в духовно-релігійній сфері Україна зробила вікопомний історичний крок, то у воєнно-політичному плані ніяких змін немає, незважаючи на санкції західних держав проти Росії. Імперська Росія ніколи добровільно не поступалась своїми інтересами, які в цей період полягають у знищенні державності України і приєднанні її до Росії, чого вона і не приховує. Для цього Путін активно використовує демократичний устрій західних держав. Навіть у період холодної війни Сталін використовував це, роздобувши технології виготовлення атомної бомби та авіаційно-ракетної техніки. Зараз у Путіна в сотні разів більше можливостей для зомбування населення Європи та Америки через свої ЗМІ, що перебувають на їхніх територіях. Тож виходить, що населення Західної Європи більш проросійське, ніж проамериканське, про це канцлеру Німеччини Меркель натякав і президент США Трамп, недарма ж у нього виникла думка вийти з НАТО, що стало б катастрофою для Європи, яка не готова для спротиву Росії.

Газопровід «Північний потік-2» є цілком політичним проектом, адже українська газотранспортна система і повністю забезпечує і надалі може забезпечувати потребу Заходу в російському газі. Але західні країни, приспані солодкими речами з Москви, закривають очі на очевидні речі: Росія прагне монополії на газовому ринку Європи. Млява, двобока політика Заходу лиш розпалює агресивні апетити Росії. Путін прекрасно знає, що радикальні дії з їхнього боку йому не загрожують, що чудово підтвердила Європа на Асамблеї ПАРЄ.

Тож Україні потрібно на 90% покладатися лише на власні сили, свою армію і флот, на український народ, посилюючи опір агресору.