Василь Закревський — один із найтитулованіших спортсменів України, заслужений майстер спорту, який не перший рік гідно представляє Україну на чемпіонатах світу та Європи. Також він — відомий масажист-реабілітолог, який володіє різними методиками і на прийом до якого вишиковуються черги. А ще — волонтер, який надає величезну допомогу незрячим, зокрема й учасникам бойових дій. І при цьому активний чоловік — абсолютно незрячий. Йому доводиться досягати всього неймовірною силою волі.
Народився Василько здоровою дитиною і зростав досить жвавим та енергійним хлопчиком. Але така надмірна активність і зіграла з ним фатальну роль у житті. Якось у третьому класі він грався з хлопцями, і товариш кинув йому палицю просто межи очі. Дякувати Богу, вони залишилися неушкодженими, але відтоді й почалися перші проблеми з зором. А вже в шостому класі під час бійки з однолітками він отримав ще одну травму — на цей раз голови.
Після чого зір почав стрімко падати. У восьмому класі він майже зовсім перестав бачити і був змушений навчатися вдома. На жаль, шкільні друзі про нього забули, лише інколи заходили сусідські діти. Це настільки вплинуло на психіку хлопця, що він замкнувся в собі: не міг змиритися з несправедливістю долі. Не допомагали жодні операції. Тож мамі довелося віддати його до школи-інтернату №5. А щоб син не зациклювався на хворобі у вільний час, записала його в секцію плавання.
«Із 2002 року я почав займатися плаванням — непрофесійно, а просто для себе, — пригадує Василь Закревський. — Того ж року вперше виступив у Запоріжжі на змаганнях, до яких мене готував мій перший тренер Валерій Тарасов, і зайняв друге місце. Після цього брав участь у багатьох змаганнях різного рівня — тричі на чемпіонатах України завойовував «золоту» медаль. До 2012 року був членом збірної з плавання. Але потрапити на міжнародні змагання було неможливо. Тож мій уже нинішній тренер Анджела Стельмах запропонувала перейти в триатлон, до якого, крім плавання, входять велогонка та біг.
Вона познайомила мене з майстром спорту міжнародного класу з триатлону Романом Королем, який став моїм гайдом (супроводжує спортсмена з вадами зору. — Авт.) і донині. Я тренувався, як навіжений, — накручував сотні кілометрів на велосипеді, закріпленому на станку, пропливав десятки кілометрів у басейні й пробігав на стадіоні! Тож ми успішно дебютували 2013 року в Туреччині — прийшли до фінішу першими. Але виявилося, що зробили неправильну прив’язку, тому нас дискваліфікували. У тому ж році я захищав честь України на чемпіонаті світу з триатлону в Лондоні, де поступився першим місцем британцю. А в 2015 році став чемпіоном Європи в Женеві, а також завоював срібну медаль на чемпіонаті світу в Чикаго. У 2016-му посів другу сходинку п’єдесталу на чемпіонаті Європи в Португалії та чемпіонаті світу в Роттердамі».
Проте спортивні здобутки — навіть за честь України, на жаль, ніяк не покращили матеріальний стан Закревського. Тож, щоб заробляти на прожиття, він паралельно кілька років навчався масажу в міжнародному медичному коледжі, університеті «Людина», у центрі Сергія Капралова, де готували масажистів до чемпіонатів України з класичного та спа-масажу. Оволодів кількома техніками масажу: профілактичним, спортивним, антицелюлітним, багуа, relax.
Використовує у своїй роботі й специфічну техніку – кінезіологічне тейпування (нанесення спеціальної стрічки на різні ділянки тіла людини з метою зняття болю та відновлення рухливості суглобів. — Авт.) та вісцеральну хіропрактику (терапію живота. — Авт.). Василеві вистачає кількох дотиків до тіла пацієнта, щоб визначити всі проблеми організму і спеціальним масажем усунути їх. Він практикував у реабілітаційному центрі «Прагнення» та інших місцях, а також приймає вдома — іноді й до півночі, тому що хоче допомогти якомога більшій кількості хворих. А невдовзі відкрив перший в Україні масажний кабінет, у якому працюють незрячі спеціалісти.
Окрім занять спортом, тренувань та масажу, Василь Закревський активно веде волонтерську роботу, організовує благодійні заходи та допомагає незрячим, зокрема й воїнам, які отримали поранення на Донбасі, пристосуватися до нормального життя.
Він є членом волонтерської організації «Мозірон», співзасновником та головою правління якої є кандидат психологічних наук, реабілітолог Світлана Винограденко. З нею він познайомився у 2009 році на чемпіонаті України з массажу, і з того часу почав допомагати незрячим, щоб вони не замикалися в собі, а розвивалися, адаптувалися до життя всліпу, адже тільки так можна чогось досягти.
Василь організував єдиний в Україні клуб для незрячих «Гайдранер», члени якого навчаються правильному бігу з гайдами, скандинавській ходьбі та плаванню. Зараз у ньому займаються люди з вадами зору з Києва та області. Деякі з них уже брали участь у різних змаганнях, за що безмежно вдячні Закревському. Також тут незрячі можуть отримати безкоштовні юридичні консультації. У 2015 році спільно з Дмитром Стригуном — керівником організації «Ініціатива плюс», що опікується воїнами АТО, вони розробили соціальний проект для сліпих людей «Бачу надію». Його підтримало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
У рамках проекту викладачі-волонтери навчали незрячих АТОвців користуватися iнтернетом, писати повідомлення, спілкуватися в соціальних мережах, розпізнавати гроші і предмети, бігати з гайдами. Коли завершився проект, Василь Закревський заснував для його учасників та інших людей із вадами зору «Організацію Незрячих Людей Активних і Незалежних» (ОНЛАіН), у якій також допомагає їм займатися бігом та іншим спортом.
