Стратегія без гарантій
Нагадаємо, що у своїй передвиборчій програмі Зеленський писав: «Перед гарантами Будапештського меморандуму і партнерами з ЄС ми ставитимемо питання підтримки України у прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки. Здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин».
Схоже, що Зе-команда тепер, щоб реалізувати свої наміри «швидко» закінчити війну, робить ставку саме на Будапештський меморандум та зміну формату нормандських переговорів iз залученням до них США.
Ще на момент підписання Будапештського меморандуму існували великі сумніви стосовно його доцільності та користі для України. Але західні супердержави вкупі з Росією «нагнули» тодішню українську владу методом батога та пряники відмовитись від третього за потужністю ядерного потенціалу у світі.
Варто нагадати головні положення Будапештського меморандуму (офіційна назва «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї»), підписаного 5 грудня 1994 року в столиці Угорщини тодішніми главами України, Росії, США та Великої Британії. Пізніше до нього приєдналися ще дві ядерні держави: Франція (із застереженнями) та Китай.
Згідно з Меморандумом, США, РФ і Велика Британія зобов’язалися:
* поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України;
* утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності/політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти неї, крім цілей самооборони або згідно зі Статутом ООН;
* утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати будь-які переваги;
* домагатися негайних дій iз боку Ради Безпеки ООН iз метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
* не застосовувати ядерну зброю проти України, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників;
* проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань.
Зазначений меморандум став обов’язковим 5 грудня 1994 року. В 1995 роцi Генеральна Асамблея ООН прийняла його як офiцiйний документ. Кожній притомній людині після прочитання цього короткого документа ніби зрозуміло, що в його назві міститься ключове слово «гарантії», а в тексті — чіткий перелік таких гарантій. Утім фахівці з міжнародного права та дипломати мали до цього документа певні застереження вже на момент його підписання.
Справжнє протрезвіння вкупі з льодяним душем настало лише після початку воєнної агресії Росії проти України в 2014 році. Різницю між «запевненнями щодо безпеки» від підписантів меморандуму та гарантіями, які реально гарантують захист, колишній посол США в Україні Стівен Пайфер пояснив у 2014-му році у статті на сайті дослідницького центру Brookings Institution, де він тепер працює. Пайфер вдався до дипломатичного словоблуддя, заявивши: відповідно до Будапештського меморандуму Україна отримала не гарантії безпеки, а запевнення щодо неї. Між цими поняттями існує вагома різниця і на момент підписання документа українські дипломати прекрасно її розуміли.
«Гарантії безпеки — це те, що мають НАТО, союзники США, такі, як Південна Корея та Австралія, — зобов’язання використати американські збройні сили у разі необхідності. Запевнення щодо безпеки не мають таких зобов’язань і ми чітко заявили про це у ході переговорів iз Будапештського меморандуму», — «розтлумачив» Стівен Пайфер. Ось так, у документі пишемо одне, а в голові тримаємо інше. Втім Стівен Пайфер визнав, що президент України Леонід Кучма, напевно, не поставив би підпис під Будапештським меморандумом у його чинній редакції, якби міг передбачити напад Росії на Україну.
Спостерігається плутанина у розрізненні термінів «гарантії» (guarantees — англ.) та «запевнення щодо» (assurances — англ.). Наприклад, текст меморандуму, розміщений на сайті Верховної Ради України, називає документ «Меморандумом про гарантії(!) безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї». На противагу цьому англомовний варіант тексту говорить про «запевнення щодо безпеки» (Memorandum on Security Assurances(!)». Українські законодавці та дипломати на рівні офіційних документів найчастіше говорять саме про гарантії безпеки Україні відповідно до меморандуму. На тому, що Україна насправді не отримала жодних гарантій, у 2017-му наголосили кілька провідних експертів-міжнародників під час дискусії в аналітичному центрі Atlantic Council.
Александр Вершбоу, колишній заступник Генсека НАТО, вказав, що Будапештський меморандум не містить механізму реалізації. «Думаю, українці відчувають, що їх «кинули» за 3-й, чи 4-й за розмірами ядерний арсенал у світі. У нас немає правових зобов’язань відповідно до Будапештського меморандуму, але думаю, що він створив, щонайменше, моральне зобов’язання зробити те, що в наших силах, щоб допомогти Україні відновити суверенітет та територіальну цілісність», — сказав Вершбоу. «Немає жодних сумнівів, що Будапештський меморандум не гарантує Україні безпеку. США надали Україні не гарантії, а запевнення», — заявив колишній посол США в Україні Гербст.
«Коли в 1990-х роках Україна добровільно знищила третій за розмірами ядерний арсенал у світі, ми були переконані у верховенстві таких міжнародних принципів, як недоторканність міжнародних кордонів, а також територіальна цілісність і суверенітет. Але ми усвідомили, що вони не є сакральними для всіх. Ми були надто наївними», — заявив глава МЗС України Павло Клімкін на обговореннях, присвячених нерозповсюдженню зброї масового знищення.
Найкращу відповідь на «тлумачення» тексту Будапештського меморандуму американськими дипломатами дав колишній глава МЗС України Володимир Огризко: «Якась дивна логіка виходить, що Україна у Будапештському меморандумі брала на себе ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, які виконала, а Захід — якісь необов’язкові ЗАПЕВНЕННЯ, про які забув. Так не буває, і посли це знають.Такий підхід не залишає нічого іншого, як озброюватися до зубів». Фактично, Україну у 1994 році обвели навколо пальця, залишивши з діркою від бублика.
Переглянути меморандум
Підписанти Будапештського меморандуму не надали Україні адекватної підтримки у відповідь на агресію Росії. За перегляд цього документа виступав під час свого президентства Віктор Ющенко. У вересні 2009 р. екссекретар Ради національної безпеки і оборони Володимир Горбулін і доктор політичних наук Олександр Литвиненко наголосили, що Україні варто скликати міжнародну конференцію для підготовки договору про гарантії безпеки та заміни Будапештського меморандуму, залучити до конференції держави, які гарантували Україні безпеку у 1994 р., й інших ключових геополітичних гравців. Але змінилася влада, а новому українському керівництву на чолі з Віктором Януковичем це стало нецікаво.
«Потрібна нова угода, яка має замінити Будапештський меморандум та гарантувати безпеку України», — заявив Порошенко ще у 2014 році. 27 листопада 2018 року МЗС України звернулося до країн-підписантів Будапештського меморандуму з вимогою провести термінові консультації для забезпечення повного дотримання зобов’язань та негайного припинення агресії РФ проти України.
Можливості Будапештського меморандуму Україною вичерпані не до кінця. «Дипломатичний, юридичний, представницький рівень переговорів на засадах Будапештського Меморандуму не йде у жодне порівняння з тим, що маємо в рамках консультацій у Мінську.
Адже підписи під Меморандумом ставили глави провідних світових держав. У роботі ж Тристоронньої контактної групи беруть участь лише представники, що не обіймають офіційних посад, і особи, котрі, згідно з міжнародними нормами, взагалі не мають жодного правового статусу — представники терористичних утворень на Донбасі. Відповідно, участь у такому форматі переговорів провідних країн світу апріорі неможлива. Бо хіба ж можуть Сполучені Штати сідати за один стіл із «переговорниками», проти яких запровадили персональні санкції? Це стало б суттєвим ударом по іміджу США і по їх реноме як правої держави», — вважає правозахисник, юрист та керівник української громадської організації «Відкритий суд» Станіслав Батрин.
Отже Будапештський меморандум має стати політико-правовою основою для міжнародних перемовин в інтересах України. Росія це розуміє. Тому намагається усіляко дискредитувати документ, нівелювати його зобов’язуюче значення. Більше того: Москва прагне прямо й опосередковано довести нікчемність Меморандуму — мовляв, це повністю добровільний і необов’язковий до виконання «напів’юридичний» акт.
Відновлення ядерного статусу
23 липня 2014 р. у парламенті країни зареєструвано проект постанови про заяву Верховної Ради України щодо відновлення Україною статусу ядерної держави. Документ подали народні депутати від ВО «Свобода», але він не був розглянутий.
В інтерв’ю виданню «Апостроф» радник з питань безпеки й оборони в команді новообраного президента України Володимира Зеленського Іван Апаршин підкреслив, що Україна може відновити свою ядерну зброю, однак висловив сумнів у доцільності.
Перший військовий аташе незалежної України у США, екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, генерал-полковник Ігор Смешко вважає, що в України є технічний потенціал відновити ядерну зброю. Якщо країни-підписанти Будапештського меморандуму не виконають його умов, то Україна матиме законне право вийти з договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Але у разі початку відновлення ядерного потенціалу Україна неодмінно буде оголошена недавніми союзниками з Заходу парією світового співтовариства. Що дозволено Ізраїлю, Індії та Пакистану, те не дозволено слабкій на міжнародній арені Україні.
