Якщо мовчить Феміда, починає говорити зброя: як знищити тотальну корупцію, коли «риба гниє з голови»
Епідемія «правоохоронної інвалідності» і «корупційна пандемія» МСЕК, які сколихнули всю країну, почали поступово затухати. >>
Мільйонер на пігулках: у Херсоні проводять експерименти над душевно хворими людьми
12.07.2019
Психлікарня гірша за в’язницю. Принаймні у Херсоні (Фото з сайта 0552.ua)
В одній iз найбідніших психлікарень України, що на Херсонщині, головний лікар заробив уже майже мільйон доларів на клінічних дослідженнях над безправними пацієнтами. За результатами останніх років, керівник Херсонської обласної психіатричної лікарні Паламарчук Павло Вікторович незмінно входить у ТОП-5 найбагатших лікарів регіону.
То на чому ж так добре «піднявся» цей діяч закладу, де вже 30 років не робиться ремонт, люди стогнуть від знущань медичного персоналу, а всі реформи Уляни Супрун сприймають як особисту образу? Поки декларація головного лікаря Херсонської обласної психіатричної лікарні незмінно «радує» око доходом від підприємницької діяльності у 3-4 мільйони за кожен їм прожитий рік, пацієнти цієї лікарні втомилися у безсиллі оббивати пороги всіх інстанцій.
Не секрет, що людей змушують підписувати папери про те, що вони нібито добровільно йдуть на досліди в тому випадку, якщо пацієнт відмовляється сплачувати благодійний внесок iз тієї причини, що вже досяг соціального дна. Більше того, розмір цього благодійного внеску (плюс незрозумілі доплати за таблетки, які також нібито купують для хворих) встановлює сама адміністрація Херсонської обласної психіатричної лікарні.
На руки за останні десять років жодна людина, що виходить зі стін цієї лікарні, не отримала ані жодного чека, ані жодного звітного документа, що підтверджує правдивість слів лікарів. Чи й це вже є лікарська таємниця?
Немає грошей — відправимо на експерименти
Під надуманими приводами з людей виманюють гроші, а якщо коштів не вистачає — змушують у добровільно-примусовому порядку підписувати згоду на участь в експериментах на користь головного лікаря та декількох його «підручних». Але непотоплюваний головний лікар уже понад 20 років сидить на своєму місці, незважаючи на те, що соціальні мережі завалені обуреними відгуками про «лікування» у стінах лікарні, що більше нагадує звірства інквізиції. Ось лише деякі витяги з цілком виправданих відгуків, які кожна людина може переглянути на офіційному сайті Medik.ua:
«Годують дуже погано, вода та крупа. Добре, якщо ти житель Херсона, можеш привезти поїсти, а якщо їхати далеко? Собаки, що бігають по вулицях, можуть хоч щось знайти, а тут клітка. Гроші даєш лікарю, а на що — неясно. У 14-му відділенні — це благодійність, у 16-му відділенні — це нiбито на ліки. При цьому немає ні чеків, нічого. У наш час комп’ютеризації таке ... жах. Я їду туди, перегинаючись від тяжкості сумок: консерви, сало та все інше. Та візьміть пенсію місячну, тільки годуйте. Спілкування лікаря з пацієнтом — практично нуль. Лікарі, як рукавички, змінюються. Обійти цю лікарню в нашому випадку неможливо. Але я щоразу жахаюсь, коли знову треба туди везти свого сина».
«Ставлення як до собак, годують як собак, змушують прибирати у палатах! (Повинен прибирати медперсонал, адже все оплачується). За відмову лякають «надзоркою»! З хворими практично не розмовляють чи не вислуховують, не вважають за людину!».
«Якийсь кошмар! Працівники лікарні! Всі люди можуть потрапити в таке місце! Ви б хотіли, що б iз вами та вашими рідними так поводилися?! У мене мама й брат просто тікають iз цієї лікарні, дуже благають, що не хочуть повертатися туди».
«Навіть у місцях позбавлення волі є час на прогулянки. У деяких в’язницях для злочинців умови та медицина кращi. Некурящі змушені задихатися від сигаретного диму. Для душевнохворих, які й так страждають, — антисанітарія, голод, безправ’я та приниження».
Найбагатший головний лікар
Після таких коментарів не дивно, що спалахнув справжній скандал, коли в січні минулого року Павло Паламарчук очолив список найбагатших головних лікарів Херсонської області. Та дуже просто: не погребував укласти договір з іноземною фармацевтичною компанією на проведення клінічних досліджень над пацієнтами. Безправних рабів — хоч відбавляй, і з роками їх, на жаль, стає лише більше.
Ось витяг зі звіту, зробленого громадською організацією «В єднанні сила», у рамках реалізації проекту «Громадська антикорупційна кампанія з перевірки декларацій керівників закладів охорони здоров’я Херсонської області та м. Херсон», за фінансової підтримки Програми розвитку ООН та МЗС Данії: «Антикорупційний моніторинг виявив, що багато головних лікарів основний дохід отримують не на своїх посадах, а від власної практики, дружин-підприємців, гонорарів за випробування медичних препаратів та відсотків iз депозитiв (без урахування «подяки» від орендарів приміщень i переможців на держтендерах)».
Перше місце за рівнем багатства вже не перший рік поспіль незмінно утримує головний лікар Херсонської обласної психіатричної лікарні Паламарчук Павло Вікторович. Уже в 2019 році він задекларував 238 тисяч зарплати, пенсію у 128 тисяч 880 гривень за рік та (увага!) три мільйони дев’ятсот двадцять одну тисячу від підприємницької діяльності.
Херсонська газета «Новий день» оприлюднила факти про те, що декларант займається підприємницькою діяльністю понад 12 років, співпрацює з дуже популярною у херсонських головних лікарів компанією ТОВ «Квінтайлз України» з клінічних випробувань ліків на пацієнтах.
Сім’я Паламарчуків має у своєму активі елітних автомобілів на три мільйони гривень, причому деякі з них в останніх деклараціях не вказані, щоб не бентежити розкішшю своєю зубожілий народ на Херсонщині. Якщо раніше Паламарчук сміливо ділився в декларації відомостями про те, що його сім’я володіє п’ятьма квартирами в Херсоні та області, загальною площею понад 300 кв. м, то в останніх деклараціях майна стало помітно менше, хоча дохід від бізнесу лише зріс. Чи вже не за кордон «намилився» головний мільйонер від психіатрії Херсонщини, вдосталь висмоктавши крові у своїх безправних рабів?
Правозахисниця Тетяна Макарова: «У Херсоні давно пора створити урядову комісію»
— Психіатрія в Україні — це бізнес, настільки ж прибутковий, як торгівля нафтою та газом, от тільки бізнесмени від психіатрії торгують людськими душами та заробляють мільйони, — розповіла правозахисниця Тетяна Макарова, яка вже десять років співпрацює з Громадською комісією з прав людини (ГКПЛ). — Я вважаю, що по тому свавіллю, яке чиниться у Херсоні та області, давно пора створити урядову комісію. Зараз подібна комісія працюватиме в Сумській області після звернення по допомогу до ГКПЛ тамтешніх пацієнтів.
Я хочу порушити тему психіатрії глобально, тому розробила та написала програму «Порятунок майбутнього генофонду України». З цих питань я зустрічалася з міністром соціальної політики Андрієм Ревою, попросила Ігоря Луценка, депутата Верховної Ради, щоб він зробив запити по всіх містах України, щоб отримати уявлення про те, у скільки нам обходиться психіатрія. За підписами керівників області прийшли відповіді про те, скільки в Україні психіатричних лікарень та будинків-інтернатів, який у них бюджет, скільки міститься пацієнтів, в якій наявності персонал.
Якщо скласти це все у єдине ціле, виходить дев’ять мільярдів гривень із бюджету України на рік! Ці гроші йдуть не на людей, вони «відмиваються» на темі психіатрії та розходяться по кишенях головних лікарів.
Я захищаю інтереси людей, які потрапили до цієї репресивної системи й не можуть вибратися. Я вже вивільнила з лап психіатрії 60 осіб, й те, що розповідають люди, просто шокує!
Можна сказати, що на Одещині я зробила справжній переворот у психіатрії: людям знімають недієздатність, яка свого часу неправомірно була виставлена з корисливих міркувань психіатрів.
Але в інших містах України поки що застій. Із сумського дитячого інтернату хлопці побачили мене, коли я виступала по телебаченню, знайшли мої контактні дані на «Фейсбуці», подзвонили мені та благали про допомогу. Розповіли страшну історію про те, як директор цієї установи по 18 років не випускає людей з інтернату, виписуючи папери про їх недієздатність. Люди кажуть, що їхні пенсії забирають, застосовують до них неприпустимі заходи обмеження свободи, поводяться гірше, аніж iз бездомними тваринами, заколюють психотропними препаратами. Люди сидять там, як у в’язниці, до 40 років, виконуючи всі забаганки персоналу та не маючи ніяких прав громадянина України. Я спробувала зателефонувати та безпосередньо зв’язатися з директором цього дитячого інтернату, щоб урятувати цих людей, яких буквально поставили в чергу на кладовище. Залучила наших активістів, прокуратуру, високопосадовців у Києві, щоб розрулити цю ситуацію. На сьогодні можу твердо сказати, що війна з психіатрами триває, бо добровільно позбавлятися своїх мільйонів вони не
бажають.
Зламати бездушну машину психіатрії
Свою думку про стан справ у сучасних психіатричних лікарнях України, де мільйонером може стати винятково головний лікар, висловив і популярний в Україні ТВ-експерт, психіатр Олександр Іванов.
— Коли заходиш до лікарні, де все розвалено та зруйновано, мимоволі напрошується аналогія з багатою верхівкою у бідній країні. Чому в найубогішій лікарні найбагатший головний лікар?!
— Я віддав 28 років роботі у державній ЦРЛ, та все ж таки пішов працювати до приватної клініки через те, що зрозумів: державну машину не поламаєш. Те, що реформувати медицину потрібно — це сто відсотків, але досі реальних змін практично немає.
Медзаклади психіатрії завжди фінансувалися добре, так, як належить за бюджетом. Але доходило за адресою, образно кажучи, 1-2 відсотки, тобто, набагато менше, ніж було виділено спочатку.
Способи вилучення грошей з обігу — стандартні не лише для медичних установ, а й для будь-яких інших: ремонти не роблять, гроші йдуть за різними схемами, у підсумку «верхівка» адміністрації отримує захмарні доходи, зарплати, плюс додаткові можливості, а у «мінус» виходять прості лікарі та пацієнти. Природно, всюди були відкати, взагалі, схеми дуже стандарні та примітивні, розроблені хапугами від медицини ще за часів Радянського Союзу, та саме зараз вони досягли максимальних масштабів.
— Результатами цих дослідів сама Україна скористатися не зможе просто через дорожнечу цих препаратів. Високорозвинені країни використовують Україну як полігон, як країну третього світу, де досліди ставлять на людях другого сорту. А головний лікар просто закриває на це очі через те, що отримує зарплату в доларах. Наскільки етично, щоб не сказати, протизаконно, ставити досліди на душевно хворих людях, які не зовсім розуміють та оцінюють те, що з ними відбувається?
— Так, це правда, що без клінічних досліджень медичних препаратів жодні ліки у Європі не мають права потрапити в аптеку (тривалі — близько 20-25 років — досліди на звірятках, плюс клінічні дослідження на добровольцях з-поміж людей), інша справа — саме захист прав пацієнтів, — продовжує свою розповідь психіатр Олександр Іванов. — Раніше подібні дослідження проводили у таких бідних країнах, як Лаос, але після того, як було доведено, що там була купа підтасовок, перевіряльні комісії винесли рішення, щоб ці експерименти проходили на території Європи. В Україні багато безправних людей. Тому клінічні дослідження перемістилися до нашої країни.
Якщо у США або будь-якій країні ЕС пацієнтові платять гроші за участь в експерименті, то в Україні це тема, закрита від суспільства. У зарубіжних клініках суворо стежать, щоб, не дай Боже, якісь побічні ефекти не виникли (у такому випадку, природно, експеримент тут же припиняється), як це відбувається в Україні — таємниця за сімома печатками.
У Європі така практика існує давно, але у цивілізованих рамках закону. Коли людина в Німеччині, Франції, Австрії погоджується стати учасником експерименту, то знає, що отримає хорошу компенсацію та гарні умови лікування. Тому що у Європі немає «благодійних внесків» під час оформлення людини до лікарні.
Якщо виникають якісь проблеми для здоров’я пацієнта, йому повинні щонайменше компенсувати усі завдані у ході експерименту збитки. Людина знає, що отримує новітній препарат, який буде коштувати дуже дорого, отож хворий українець ніколи та ні за яких умов не зможе дозволити собі його купити.
Людям у ЄС участь у дослідах оплачують, для них створені комфортні умови. В Україні, на жаль, усе інакше. Там, де люди позбавленi дієздатності, використовують їхнiх опікунiв або організації, які виконують функцію опікунів.
— Навіщо проводити ці експерименти на людях, якщо починаючи з 50-х років на ринок не вийшов жоден препарат, який хоч щось лікував би в галузi психіатрії, а не просто тимчасово знімав симптоми?
— Дійсно, з 50-х років на ринок тільки почали виходити препарати, які формують сучасну фармакологію в галузi психічних захворювань. Вони всі засновані на дослідженнях 40-х років доктора Йозефа Менгеля та подібних випробуваннях в Японії, Німеччині, тобто, дослідах на полонених.
І лише після найжорстокіших випробуваннях на людях з’явилися антибіотики, транквілізатори, нейролептики та антидепресанти. Зараз усі ці напрацювання тільки удосконалюють, та перед виходом препарату на ринок усе ж таки повинні бути проведені клінічні дослідження на людях, тому підбирають добровольців.
— Виходить, що в будь-якому випадку ризик підтасовки результатів не виключений i може скластися ситуація, що фірма, яка замовила ці дослідження, зіткнеться з тим, що позови проти неї подаватимуть i найматимуть адвокатів уже не жебраки з України, а цілком забезпечені мешканці Європи та США, якi переконалися, що куплений препарат не виправдав очікувань?
— Солідним фірмам вигідніше з’ясувати реальні умови утримання хворих, але таких компаній, які на ринку вже 80-100 років, практично немає серед тих, хто співпрацює з Україною.
— Чи можна ще якось вплинути на цю ситуацію? 28 років Україна незалежна, рівно стільки ж років головний лікар беззмінно сидить у своєму кріслі, незважаючи на зміну «губернаторів», президентів ...
— Так, це неетично, не можна захищати головного лікаря в цій ситуації. По-хорошому все повинно вирішуватися через суд, адже ми намагаємося створити правову країну. Бігти більше немає до кого, тільки до прокуратури, до органів охорони правопорядку. Причому люди повинні аргументовано пояснювати, що відбувається в цій лікарні. Залучати тих, які постраждали (або потенційно можуть постраждати), опитувати лікарів, які отримують не 3-4 мільйони гривень за рік, а 3-4 тисячi гривень на місяць. Адже хороше життя собі забезпечили лише головний лікар та ще три-чотири людини з його оточення. Це при тому, що Херсонська обласна лікарня розрахована на 800 працівників медичного персоналу та ще на тисячу осiб iз числа хворих. Тому й біжать кваліфіковані кадри з державної медицини, адже керівники мають свій бізнес, а прості медики не отримують нічого, і такий розклад по всіх лікарнях України.
Уся система у країні повністю пронизана корупцією, а медицина — лише складова частина загальної машини. Гроші, які виділяють на медицину, дуже великі, але вони ніколи не доходять до пацієнтів, вони навіть до лікарів не доходять, просто розчиняються у повітрі. Нашій країні вкрай необхідний нормальний міністр охорони здоров’я, нормальна служба реєстрації медичних препаратів, без хабарів та відкатів. Терміново поміняти в усіх регіонах завідувачів облздороввідділів, міських відділів охорони здоров’я — повністю! Залишити лише професіоналів, лікарів, які добре розуміють, що потрібно робити у медицині. Інша справа, що професійних талановитих лікарів в Україні залишилося дуже мало. Зберігається тенденція, що всі їдуть до країн Балтії, Польщі, Німеччини, Австрії, по всьому світу. Якщо з однієї лікарні, де я працював, за один 2018 рік звільнились 37 хороших фахівців, напевно, це про щось говорить?
Необхідні глобальні зміни для країни у цілому, щоб гроші з бюджету України йшли на медицину, а не розходилися по чиїхось кишенях, тоді хороші лікарі потягнуться назад додому. А ось ті, хто встиг присмоктатися до бізнес-структур у медицині, самі ніколи зі своєї посади не підуть. Їх треба виганяти поганою мітлою.
До тих пір, поки цього не станеться, в українських лікарнях працюватимуть або справжні ентузіасти своєї справи (яких залишилися одиниці), або погані лікарі, яких не беруть до приватних лікарень.
