ПОЛІТПАРНАС: Передчуття

03.07.2019

Передчуття 

Не враз чи зненацька осліп, 
як Гомер: 
полетіли вістки-ластівки, 
а не видива,
переслухаю всіх, 
наче клен під дощем, 
і прийму, як рілля, 
кожну краплю в заглибини. 
Співай, щебечи —
я не чую лише наказ. 
І на звук відгукнусь, 
але грім ще й оглушить... 
Я — сліпець. 
І тому до грудей торкавсь, 
аби краще почути 
й пізнати душу. 
У мені вже не кров, 
а чужі голоси, 
шепотять, що було, 
і просять добра на завтра. 
А навіщо? 
«Прозрійте! — благає сліпий. 
— Воно з вами завжди. 
Впізнавайте!» 
Чисте небо святилось 
від цих молінь, 
тріскавсь камінь, 
вивільняючи парость. 
Лише зрячі лишались глухі 
та чудо явити благали. 
Віктор ТЮТЮН
Херсон