Не заривайте як собаку: у Києві досі не облаштували комунальне кладовище для домашніх улюбленців

У нашій родині взимку трапилася велика біда — помер улюблений член сім’ї пекінес Бамсик, який прожив із нами понад 10 років. Помер просто у мене на руках, коли ніс його додому з ветеринарної клініки, де йому зробили якийсь укол від задишки. Убитий горем, я став шукати місце, де можна його поховати «по-людськи».

 

Прошерстивши сайти інтернету, в тому числі й міської влади, та обдзвонивши деякі управління, так і не знайшов відповіді на болюче питання, а на «гарячій лінії» КМДА мені повідомили, що в Києві поки що немає комунального кладовища для домашніх тварин і порадили самому знайти підходяще місце. Тож довелося загорнути собачку в біле простирадло та закопати недалеко від дому в посадці, де вже були подібні могилки, судячи з написів на них... 

 

Коли ж я розповів про цю ситуацію своїм знайомим із Березняків, то вони повідомили, що в них є велике стихійне кладовище, на якому хоронять домашніх тварин вже більше 30 років. Із цікавості я відвідав його і побачив доволі непривабливу картину. На пустирищі, зарослому кущами і високою травою, здіймалися сотні могилок, у яких покоїлися собаки, коти, черепахи, хом’ячки та інші улюбленці, навіть жаба.

 

Чимало з поховань були явно запущені й без ознак людської уваги, а багато — доглянуті як у найрідніших членів сім’ї — з лавочками, огорожами, надгробками та навіть мармуровими пам’ятниками з душевними епітафіями.

 

На одному з них — мало не в людський зріст, у вигляді серця був вигравіруваний «портрет» пса з підписом: «Бой» та словами: «Для когось ти — просто собака, а для нас — цілий світ. Пробач, що не вберегли тебе» і датами народження та смерті. На скромнішому пам’ятнику із мордою іншої «покійниці»: «Рідній Мані. Любимо. Твоя сім’я».

 

А на зовсім скромній дощечці: «Нашому теплому другу Денечці»... Бабуся, яка поралася тут біля могилки кішечки, розповіла, що кладовище іноді грабують вандали, а один час його мало не знесли комунальні служби, щоб «не псувало території», але люди добилися у влади, щоб його залишили, доки не побудують міський цвинтар.

 

Як з’ясувалося в ході дослідження цієї теми, по місту розкидані декілька подібних стихійних захоронень домашніх тварин, які теж комунальники не чіпають, оскільки людям просто ніде хоронити своїх улюбленців. Зокрема, такі є на вулиці Зодчих у Святошинському районі, вулиці Євгена Сверстюка у Дніпровському, за Лісовим кладовищем, біля вулиці Пухівської на Троєщині та в інших місцях.

 

Деякі з них викликають справедливі нарікання місцевих жителів щодо такого сусідства — вони навіть апелюють до місцевої влади, але більшість людей ставиться з розумінням того, що померлих улюбленців таки нікуди дівати. Дехто вивозить їх хоронити на дачі чи до родичів у сільську місцевість, в основному ж закопують неподалік дому, в якійсь посадці. 

 

І лише окремі хазяї користуються послугами приватних фірм, які можуть організувати справжній похорон «друга сім’ї» та навіть спалити його і видати урну з прахом. Про декілька таких я дізнався в інтернеті й під виглядом клієнта зателефонував у одну з них та розпитав, які послуги вони можуть надати при похованні пекінеса.

 

Жвава жінка розповіла, що хоронять в основному поблизу Лісового кладовища, оскільки там мало людей і ніхто не буде заважати чи забороняти це робити — якщо поблизу будинку, то можуть бути неприємності, тому це коштуватиме значно дорожче. Стандартна ж зимова ціна поховання собаки вагою до 10 кілограмів — 2 тисячі гривень, оскільки земля вже промерзла на півметра і її потрібно довбати.

 

Тварину можуть забрати просто з дому до 21-ї години. Поховати можна в дерев’яній лакованій труні розміром 50 на 70 сантиметрів, обшитій усередині білою тканиною та з подушечкою, яка коштує 1 тис. 100 гривень.

 

У них же можна замовити й пам’ятник, вартістю від 1 тис. 400 гривень — у вигляді лапи тварини з портретом і до 6 тис. — гранітний, як для людини.

 

А щоб уникнути проблем із похованням і зайвих витрат, жінка порадила провести кремацію собаки, яку вони проводять в орендованій на Байковому кладовищі печі. Така послуга коштує для собаки вагою до 10 кілограмів 980 гривень, плюс вартість урни — від 300 гривень, якщо з кличкою друга, то ще 50.

 

Урну можна зберігати вдома чи поховати неподалік будинку (до речі, я дізнався, що у деяких країнах цей попіл навіть додають до дорогоцінних прикрас, вважаючи, що таким чином улюбленці охороняють господарів і після смерті. — Авт.).

 

Адміністратор дала 100-відсоткову гарантію, що вони видадуть прах саме вашого улюбленця, і похвалилася, що ці послуги вони надають із 2003 року і нарікань не мали. Я обіцяв подумати...

Що ж стосується проблеми будівництва комунального кладовища для домашніх тварин, то вона, як кажуть, вже з чималим «хвостом». За її вирішення столична влада бралася ще за часів правління Олександра Омельченка з 2003 року, коли неподалік ТЕЦ-6 на вулиці Пухівській, за житловим масивом Троєщина, було відведено 4 гектари землі під такий цвинтар із крематорієм для «утилізації» померлих котів i собак.

 

Вартість цього ритуального об’єкта тоді оцінили в 27 мільйонів гривень, половину з яких і було витрачено на роботи, що тривали до 2007 року. Потім будівництво припинилося через брак фінансування.

 

Після приходу до влади «молодої команди» Черновецького її представники запевняли, що доведуть справу до кінця, та, як кажуть, віз і нині там...

 

Точніше кажучи, з тих пір на цьому об’єкті собака не валявся. На освоєні кошти вдалося тоді провести два кілометри асфальтованої дороги від масиву Троєщина, збудувати сучасне одноповерхове адміністративне приміщення з металопластиковими вікнами і дверима, біля входу в яке виклали ФЕМами невеликий майданчик та проклали метрів зо п’ять доріжки.

 

Також звели ритуальне приміщення із залою прощання з померлими тваринами у вигляді каплички, до якої вже давно заросли стежки-доріжки. Ще облаштували криту автостоянку за 4 мільйони гривень, яка теж не використовується, та майже збудували мийку для автомобілів. Підвели мережі газопостачання, по яких так і не пустили блакитне паливо. Зараз уся ця територія нагадує Чорнобильську зону відчуження...

 

Спочатку замовником робіт на будівництві цього цвинтаря виступало головне управління комунального господарства КМДА, потім ці функції передали головному управлінню ритуальних послуг.

 

Згодом їх перебрало комунальне підприємство «Київський крематорій», після якого — КП «Притулок для тварин», а зараз ним має займатися Київська міська лікарня ветеринарної медицини.

 

Як розповів її керівник Михайло Заславський, цей об’єкт мав би бути давно у їхньому підпорядкуванні, але досі вони не отримали всього пакета документів на нього, які зберігаються в одному з підрозділів КМДА.

 

«Зрозуміло ж, що без цих документів жодних робіт ми проводити не можемо, — зазначив директор ветлікарні. — А як тільки їх отримаємо, то створимо спеціальну комісію, яка має детально обстежити стан збудованих приміщень та визначити обсяг робіт із завершення будівництва всього комплексу кладовища. Для цього ще потрібно збудувати крематорій та колумбарій. Коли цвинтар і всі потрібні документи передадуть нам, то буде оголошено тендер на виконання проектних робіт цих об’єктів. Поки що ж неможливо говорити про їх обсяги та фінансування. Я був на кладовищі і бачив адміністративне приміщення та ритуальну залу, які начебто ще перебувають у задовільному стані, але висновки мають зробити фахівці». 

 

А радник столичного голови Дмитро Білоцерковець розповів, що він два роки тому займався питанням кладовища для тварин і знає, що дахи на цих спорудах уже по­требують заміни. До того ж правоохоронні органи розслідували нецільове використання коштів на цьому об’єкті, тож, можливо, вся документація по ньому досі перебуває у них.

 

У свою чергу, мер міста Віталій Кличко заявив, що місто веде будівництво сучасного Центру захисту тварин на вулиці Автозаводській, у якому займатимуться їх лікуванням та адаптацією. Також бюджетом столиці передбачено виділення коштів на проектування та будівництво муніципального кладовища для тварин. Тож, можливо, незабаром цю проблему таки буде вирішена. 

ДО РЕЧІ

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА