На брифінгу 19 червня генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке і голова Національної поліції Вільберт Пауліссен озвучили офіційну версію результатів розслідування Міжнародної слідчої групи (далі МСГ) і назвали прізвища чотирьох підозрюваних у знищенні літака: Сергій Дубинський («Хмурий»), Ігор Гіркін («Стрєлок»), Олег Пулатов («Гюрза»), Леонід Харченко («Кріт»).
Як на мене (займаюсь розслідуванням з моменту знищення літака), нічого нового, а тим більше сенсаційного генеральна прокуратура Нідерландів повідомити не могла.
Ще на початку червня мені були відомі прізвища осіб, відібраних генпрокурором Нідерландів i керівництвом Генеральної прокуратури і СБ України на роль «стрілочників» — співучасників знищення малайзійського «Боїнга» у вигляді двох дрібних «організаторів» (Гіркіна і Дубинського) і двох спiльникiв (Пулатова і Харченка).
У низці статей, опублікованих в «Україні молодій» («Кремль — вбивця» (5 травня 2016 р.), «Путін — терорист № 1» (5 жовтня 2016 р.), «Путін — гібрид Гітлера—Сталіна» (20 лютого 2018 р.), «Якби не Путін — ми були б живі» (27 лютого 2018 р.), я назвав прізвища, посади, звання організаторів і співучасників злочину з вищого військово-політичного керівництва Росії, починаючи з президента РФ Володимира Путіна — замовника й організатора терористичного акту — та виконавців злочину середньої і нижньої ланки.
На мою думку, як колишнього слідчого, зібрано достатньо доказів для оголошення підозри в організації вчинення терористичного акту, за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі 298 людей (у тому числі 80 дітей), тобто вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.258 КК України.
Торги на крові
У липні минулого року австралієць Ентоні Маслін, який iз дружиною втратив трьох дітей у трагедії Боїнга рейсу МН17 у небі над Донбасом, написав відкритого листа президенту США Дональду Трампу, після того, як той зустрівся і провів спільну пресконференцію з президентом Росії Путіним у Гельсінкі 16 липня.
«Літак збили російською ракетою, це вбило 298 невинних людей, убило наших трьох діточок та їхнього дідуся, — йдеться у листі. — Це зруйнувало наше життя і багато інших життів. Це зробила людина (Путін), чию дупу ви тільки що розцілували: той, хто продовжує брехати про цю трагедію. Все це — незаперечні факти, містере Трамп!». До листа Ентоні Маслін додав фото своїх загиблих дітей.
Для повної картини того, як «сильні світу цього» ведуть закулісну «велику геополітику» і торги на крові українців і пасажирів малайзійського літака, наведу деякі незаперечні факти.
Голова Міжнародної слідчої групи Фред Вестербеке під час виступу 24 травня 2018 року.
На столі — частини ракети російської установки «Бук», яка знищила «Боїнг» на Донбасі.
США передали МСГ таємні супутникові знімки Донбасу за 17 липня 2014 року і звіт із висновками експертів, які беззаперечно свідчать: малайзійський літак було збито ракетою «земля-повітря», запущеною із зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) «Бук» із території Донецької області, яка підконтрольна російським військовим підрозділам та їхнім найманцям — бойовикам-сепаратистам. Отримані матеріали долучено як докази до кримінальної справи і використано слідчими під час її розслідування.
За повідомленням представника Держдепартаменту США, американська розвідка підтвердила, що малайзійський літак був збитий ракетою «земля-повітря». В момент пуску ракети з російського «Бука», в районі «Боїнга», на дальності 30 км, за даними іноземних радіолокаційних станцій і супутників, ніякого військового літака не було.
У жовтні 2014 року президент Федеральної розвідувальної служби Німеччини Герхард Шиндлер доповів членам парламентського контрольного органу Бундестагу ФРН, що катастрофу рейсу МН17 у небі над Східною Україною здійснили пострілом із ЗРК «Бук» iз території, яку не контролював уряд України.
За кілька днів після збиття літака спецслужби України встановили, що літак був збитий ЗРК «Бук-М1», завезеним із Росії в Україну. У середині липня 2014 року біля кордону з Україною було сконцентровано шість таких установок, передислокованих з під Курська, де перебуває 53-тя ЗРБ ЗС РФ.
У грудні 2017 року британська розвідка МІ6 у своїй доповіді Комітету з розвідки і безпеки парламенту Великої Британії повідомила, що Росія веде масовану інформаційну і пропагандистську війну, щоб переконати світ у тому, що вона не несе відповідальності за збиття літака рейсу МН17.
«Це абсолютна неправда: ми знаємо і не маємо ніякого сумніву, що російські військові надали і згодом вивезли назад ракетну установку «Бук», з якої був збитий малайзійський пасажирський лайнер»,— зазначається у доповіді МІ6.
Експерти з Варшави, Лондона і Мюнхена виявили на уламках літака і тілах загиблих осколки російської боєголовки моделі 9N314M ракети класу «земля-повітря» серії 9M38, якими оснащують новітні російські ЗРК «Бук-М1-2».
Такої класифікації ЗРК «Бук», ракет і боєголовок на озброєнні ЗС України немає й ніколи не було. «Бук-М1-2» був розроблений у Росії в 1997 році й поставлений на озброєння ЗС РФ у 1998 році, в Україну його ніколи не поставляли.
На місці падіння літака були знайдені уламки ракети, якою він був збитий: сопло Вентури, газохід ракети, оболонка і корпус її двигуна. На зовнішній поверхні корпуса чітко видно номер: 9Д1318869032. Експерти встановили, що перші п’ять знаків цього номера і буква «Д» свідчать про те, що ракета була виготовлена на російському оборонному заводі в м. Долгопрудний Московської області.
За підсумками розслідувань, здійснених протягом липня-вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів, Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів із цивільними повітряними суднами, The Boeing Company, Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), Європейської організації з безпеки аеронавігації (Eurocontrol), Міжнародної організації кримінальної поліції (Interpol), Європейського поліцейського управління (Europol), Європейського агентства авіаційної безпеки (EASA), Національної ради з безпеки на транспорті (NTSB), а також експертами Австралії (ATSB), Великої Британії (AAIB), Індонезії (KNKT), Італії (ANSV), Малайзії (DCA), Німеччини (BFU), США, Франції (BEA) встановлено, що «причиною падіння літака стало його ураження боєголовкою моделі 9N314M ракети класу «земля-повітря» серії 9M38, якими оснащують «Буки», здетонованою на відстані приблизно метр від передньої лівої верхньої частини фюзеляжу авіалайнера о 13:20:03 (16:20:03 за київським часом) на висоті 10,1 км, випущеної з території, окупованої проросійськими бойовиками, на південному сході від міста Торез.
Натомість версії щодо причетності українських військових до збиття літака, теракту на його борту, помилок пілотування та технічних проблем повітряного судна беззаперечно спростовано».
Проте лише 13 жовтня 2015 року Рада безпеки Нідерландів офіційно оприлюднила технічний звіт про причини авіакатастрофи, у якому зроблено висновок, що літак збито ракетою з «Бука», доправленого з Росії в Україну, і визначено місце, звідки було запущено ракету.
Високий представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріка Могеріні заявила, що цей звіт поклав край 15-місячній спекуляції щодо того, хто збив малайзійський пасажирський літак.
Голова Радбезу Нідерландів Чиббе Яустра заявив, що це лише технічний звіт. Визначенням осіб, причетних до збиття літака, займається слідча група, яка й оприлюднить їх восени 2016 року. Проте обіцяне було виконано лише через три роки!
Виникає запитання: чому Генеральна прокуратура Нідерландів мовчала понад два роки після збиття літака і не оприлюднила результати технічних висновків, встановлених експертами, зазначеними міжнародними організаціями, а також Радою безпеки Нідерландів, які ще наприкінці 2014 року однозначно встановили, що малайзійський літак було збито російською ракетою, запущеною із ЗРК «Бук», завезеного з Росії в Україну?!
Свої висновки МСГ і генпрокуратура Нідерландів озвучили лише після того, як через своїх колег і друзів по ПАРЄ (депутатів нідерландського парламенту) я висловив жорстке зауваження про навмисне зволікання в інформуванні міжнародної спільноти, що винною у знищенні малайзійського літака є Росія. Тому змушений був оприлюднити у травні 2016 року власні результати розслідування, які скерував до МСГ ще в грудні 2014-го.
Мені було відомо, як РФ через свої агентурні позиції, дипломатичні канали та ЗМІ в Західній Європі чинила тиск на політичне керівництво Нідерландів, щоб якомога довше затягувати розслідування справи з метою ввести в оману Європу і світ, нібито Росія не причетна до збиття літака.
Одночасно через фейкові новини та членів лівого крила нідерландського парламенту і місцевих емігрантів, прихильників росіян, Росія масово впливала на свідомість нідерландців під час референдуму (квітень 2016 року) щодо ратифікації Угоди про асоціацію ЄС з Україною, звинувачуючи її у знищенні малайзійського літака, серед загиблих було найбільше громадян Нідерландів — 193 особи. Про це я неодноразово повідомляв нідерландським парламентарiям і генпрокуратурі Нідерландів.
Унаслідок російського впливу та поширеної брехні 61% нідерландців, які взяли участь у референдумі, висловився проти ратифікації угоди. Таких результатів референдуму не було б, якби в 2015 році або на початку 2016 року були оприлюднені результати розслідування.
Лише наприкінці вересня 2016 року світова спільнота почула звіт МСГ про причини катастрофи пасажирського літака «Малайзійських авіаліній». Міжнародні слідчі заявили: «Ми маємо у своєму розпорядженні незаперечні докази того, що авіалайнер рейсу МН17 був збитий російською ракетою серії 9М38, запущеною з установки «Бук» із сільськогосподарського поля площею 500х600 метрів у районі смт Первомайське. У радіусі 5 кілометрів це найвища точка. Даний район на той момент перебував під контролем проросійських сепаратистів і бойовиків. Самохідна вогнева установка «Бук» була доставлена в Україну з Російської Федерації, і після того, як її використали для атаки на авіалайнер рейсу МН17, її знову повернули на територію Росії».
Категорично стверджую, що зазначені «незаперечні докази» МСГ мала в кінці 2014 року і зобов’язана була оприлюднювати свої висновки ще тоді! Також зауважу, що висновки МСГ базуються на левовій частині доказів, які по «гарячих слідах» встановили Служба безпеки і Головне управління розвідки МО України. Конгресмен США Чарлі Кент іронічно зауважив: «Цей звіт лише підтверджує те, що ми знали раніше».
Висновки Ради безпеки Нідерландів і МСГ повністю збіглися з результатами мого розслідування, які в кінці 2014 року я направив у генеральні прокуратури Нідерландів, України та до СБУ. Коли ж МСГ почала затягувати з їх оголошенням, я опублікував результати розслідування в газеті «Україна молода» у статті «Кремль — убивця».
«Кількість фігурантів кримінальної справи налічує 120 осіб»
Представники МСГ заявили: «Ми можемо повідомити, що визначено приблизно сто осіб, які тим чи іншим чином можуть бути пов’язані з нападом на авіалайнер рейсу МН17 або транспортуванням «Бука». Особи цих людей уже встановлені».
Ще в грудні 2017 року перший заступник генерального прокурора України Дмитро Сторожук, за підсумками зустрічі з керівниками генеральної прокуратури і Національної поліції Нідерландів, повідомив: «У наші плани у 2018 році входить підготовка матеріалів щодо підозрюваних для подання до суду відповідно до підписаної 7 липня 2017 року угоди про передачу юрисдикції до Королівства Нідерландів. Кількість фігурантів кримінальної справи налічує 120 осіб».
Минув 2016, 2017, 2018 рік, але імена підозрюваних так і не були названі, хоча доказів цьому встановлено достатньо.
Лише через 5 років (!) після збиття літака Генеральна прокуратура Нідерландів спромоглася «розродитися» підозрюваними нижньої ланки, назвавши прізвища чотирьох «цапів-відбувайлів» і видала чергову дозу інформації з «чайну ложечку». На пресконференції продемонстрували відео маршруту пересування російського «Бука», яким був збитий літак і перехоплені СБУ телефонні розмови між співучасниками теракту.
Зазначені відео-, аудіозаписи перехоплених телефонних розмов проросійських бойовиків зі своїми московськими кураторами, декілька десятків фото осіб, причетних до знищення малайзійського «Боїнга» та інші документальні докази збиття літака я виклав на сайті інтернет-видання «Гордон» iще 6 лютого 2018 року в публікації «Від вибуху польського літака до збиття МН17, або Спецоперація Путіна із «зачистки» виконавців авіакатастроф. Розслідування».
Для мене було важливим, що скаже генеральний прокурор Юрій Луценко, присутній на брифінгу 19 червня (адже всі матеріали свого розслідування, які опубліковані в ЗМІ, були направлені йому, в СБУ і МСГ).
По закінченні пресконференції Луценко заявив, що МСГ готує підозри широкому колу причетних до збиття літака рейсу МН17 і має «дорожню карту» подальшого розслідування.
«Наступними підозрюваними будуть особи від солдат, полковників і генералів до найвищого політичного та військового керівництва Російської Федерації. Остання розмова між Гіркіним і Сурковим (на той момент радник президента РФ Путіна з питань Донбасу. — Авт.) за двома криптованими кремлівськими телефонами багато про що каже уважним аналітикам», — підкреслив він.
Ця моя публікація є реакцією на заяву Луценка, а саме — допомогти йому і СБУ в завершенні об’єктивного досудового слідства і притягненні до кримінальної відповідальності президента Росії Путіна та вищого воєнного командування ЗС РФ як організаторів вчинення, за попередньою змовою групи осіб, терористичного акту — знищення 17 липня 2014 року о 16 год 20 хв пасажирського літака «Боїнг 777-200» iз реєстраційним номером 9М-MRD Малайзійських авіаліній, рейс МН17, що призвело до загибелі 298 осіб, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.
Військові експерти стверджують, що, згідно з нормативно-правовими актами МО РФ, рішення про відправку в зарубіжні країни чи в район воєнних конфліктів сучасної самохідної вогневої установки зенітного ракетного комплексу «Бук» могло бути ухвалене лише за наказом чи з відома президента Росії Путіна.
Аналіз наявних на сьогодні доказів дає підстави зробити такі висновки:
а) збиття пасажирського літака рейсу МН17 є заздалегідь спланованим терористичним актом, організованим вищим військово-політичним керівництвом РФ на чолі з президентом Путіним, з метою масштабного військового вторгнення в Україну, запланованого на 18 липня, та окупації її південно-східних областей;
б) відповідальність за збитий літак повинні нести, в першу чергу, найвище політичне і військове керівництво РФ як організатори терористичного акту, а саме:
— президент, верховний головнокомандувач ЗС РФ Володимир Путін,
— радник президента Росії Владислав Сурков;
— міністр оборони, генерал армії Сергій Шойгу;
— перший заступник міністра оборони, начальник ГШ ЗС РФ, генерал армії Валерій Герасимов;
— заступник міністра оборони, генерал армії Аркадій Бахін;
— заступник начальника ГШ ЗС РФ, начальник ГРУ, генерал-полковник Ігор Сергун (нині покійний);
— начальник Головного оперативного управління — заступник начальника ГШ ЗС РФ, генерал-полковник Андрій Картаполов;
— головнокомандувач Сухопутних
військ, генерал-полковник Олег Салюков;
— командувач військами Західного військового округу (ЗВО), генерал-полковник Анатолій Сидоров;
— начальник штабу — перший заступник командувача військами ЗВО, генерал-лейтенант Віктор Астапов;
— командувач військами ППО Сухопутних військ, генерал-лейтенант Олександр Леонов;
— командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії ЗВО, генерал-лейтенант Олександр Лапін;
— командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії ЗВО, генерал-лейтенант Олександр Чайко (з 8 липня 2014 року);
— командувач зенітно-ракетного з’єднання ЗВО, генерал-майор Олексій Золотов;
— начальник ППО та авіації ЗВО, полковник Андрій Коханов;
— начальник зенітно-ракетних військ РФ, генерал-майор Віктор Гуменний;
— головний інспектор МО по Центральному воєнному округу РФ, генерал-полковник Ткачов Микола Федорович (позивний «Дельфін»);
— полковник ГРУ ГШ МО РФ Іванніков Олег Володимирович («Дунай», він же «Оріон»), служив на окупованій території Грузії «міністром оборони» невизнаної Південної Осетії.
Ткачов («Дельфін») та Іванніков («Оріон») особисто координували і контролювали хід доставки установки «Бук» в Україну і вивезення її назад у Росію після знищення літака рейсу МН17 та давали по телефону вказівки особам, задіяним в евакуації «Бука». Їхнi телефонні розмови перехоплені СБУ. Експерти підтвердили автентичність цих розмов і встановили, що голоси належать Ткачову, Іваннікову та іншим ідентифікованим співучасникам злочину.
Офіцери 53-ї ЗРБ ЗС РФ (в/ч 32406, Курськ), які причетні до знищення літака рейсу МН17 (організатори, виконавці, співучасники середньої ланки):
— командир бригади, полковник Сергій Мучкаєв (його старшими безпосередніми командирами були Олексій Золотов і Андрій Коханов);
— командир 2-го дивізіону, підполковник Дмитро Трунін (відповідав за транспортування установки «Бук», члени екіпажу якого були його підлеглими і збили малайзійський літак);
— командири батарей 2-го дивізіону, офіцери: Олексій Ковтунов, Рафаель Авхадєєв, Дмитро Коюков;
— командири установок «Бук» 2-го дивізіону, офіцери: Костянтин Мишкін, Ігор Субічов, Євген Гришин, Віталій Копенков, Євген Мальченко, Володимир Полєжаєв, Вадим Мягков, Сергій Позняков, Сергій Обиночний, Павло Кривошеєв.
На підставі телеграми начальника військ ППО 20-ї гвардійської армії ЗВО РФ від 13 липня 2014 року, №8/1358/ІІІ та наказу т.в.о. командира в/ч 32406 підполковника Демидова і т.в.о. начальника штабу майора Горлатих від 15 липня 2014 року, № 129 велика група офіцерів і військовослужбовців контрактної служби на чолі з командиром 53-ї ЗРБ полковником Мучкаєвим були «відправлені у відрядження з 15 липня в м. Міллерово Ростовської області для несення бойового чергування.
Для виконання попередньо розробленого злочинного плану військово-політичного керівництва РФ у Міллерово (яке розташоване біля кордону з Україною, поряд з Луганською областю) з-під Курська, де розташована 53-тя ЗРБ (в/ч 32406), було доставлено 6 самохідних вогневих установок ЗРК «Бук» iз бортовими номерами: 211, 212, 221, 231, 232, 332.
Супровід колони, що налічувала 41 одиницю військової техніки, в якій перевозили зазначені «Буки», здійснювали територіальні підрозділи військової автомобільної інспекції № 47 та № 56 ЗС РФ.
При цьому «Бук» (борт № 332), з якого потім збили малайзійський літак, перевозили вантажним автомобілем КамАЗ 65225, державний реєстраційний номер 4267 АН, причепом ЧМЗАП ХР 4679. Водії, які транспортували «Бук», встановлені.
«Це зробили виродки з Москви!»
Організатори і спiльники терористичного акту нижчого рівня:
— Ігор Гіркін (Стрєлков, позивні «Стрєлок», «Перший»), так званий «міністр оборони» самопроголошеної «ДНР», полковник ФСБ РФ,
— Сергій Дубинський (документи прикриття на прізвище Петровський, позивний «Хмурий»), так званий «начальник управління військової розвідки» (заступник Гіркіна), генерал-майор ГРУ ГШ ЗС РФ з серпня 2014 року;
— Василь Геранін, полковник ГРУ ГШ ЗС РФ, член «Ради командирів Союзу добровольців Донбасу» (10 травня 2017 року був затриманий ФСБ в Москві, поміщений в СІЗО «за зберігання боєприпасів і вогнепальної зброї», заднім числом звільнений з армії. З того часу його доля невідома, швидше за все — ліквідований);
— Ігор Безлер («Біс», підполковник ГРУ ГШ ЗС РФ), командир «групи Безлера», у листопаді 2014 року був «відправлений у відставку», проживає в анексованому Криму, в липні 2018 року відвідував окуповану Горлівку в Донецькій області;
— Сергій Поваляєв («Боцман»), заступник командира «групи Безлера», помер «від запалення легень» в Москві 6 січня 2016 року;
— Олег Пулатов («Гюрза», він же «Халіф»), підполковник запасу російських Повітряно-десантних військ, заступник Дубинського, начальник «2-го відділу ГРУ «ДНР»;
— Леонід Харченко («Кріт», він же «Льоня»), командир розвідбатальйону «2-го відділу ГРУ ДНР», підлеглий Пулатова,
— Едуард Гілазов («Рязань»), командир розвідроти «Рязань», підлеглий Харченка (після знищення літака Гілазов привіз у селище Сніжне своєму командиру Харченку члена екіпажу «Бука», який, будучи в нетверезому стані, заблукав і відстав від решти екіпажу), пропав безвісти 27 липня 2015 року — вважається вбитим;
— Олег Шарпов («Змій»), командир розвідвзводу, загадково «помер» 3 листопада 2014 року;
— Валерій Стельмах («Найманець», він же «Батя»), комендант м. Дзержинська до 21 липня 2014 року, підлеглий Безлера,
— Ігор Українець («Мінер»), 1-й заступник командира дивізіону 3-ї окремої мотострілкової бригади 1 АК ЗС РФ, в/ч 08803, командир піхотного загону, відомого як «група Мінера», підлеглий Безлера;
— Олександр Ходаковський («Скіф»), служив у парашутних десантних військах, міністр державної безпеки «ДНР» iз 16 травня по 16 липня 2014 року, командир батальйону «Схід»;
— Олександр Семенов («Сан Санич»), заступник командира батальйону «Схід», загинув 18 вересня 2014 року.
Своєму другу по Афганістану Сергію Тіунову, який проживає в Україні, під час повернення українських полонених Дубинський розповів, що збити літак їм наказали з Москви (цитую): «Це зробили виродки з Москви!». У 2015 році Путін особисто вручив Дубинському орден «За заслуги перед Вітчизною» з мечами.
«Стиль поведінки Кремля з підлеглими, які вчиняють злочини, добре відомий»
Дмитро Сторожук зазначив, що судовий процес у національному суді Нідерландів не позбавляє Україну можливості звертатися до українського суду з обвинувальними актами щодо причетних до знищення літака.
У кожній країні-учасниці спільної Міжнародної слідчої групи є своє кримінальне провадження, своє слідство, ми знаходимо докази і матимемо можливість звертатися в національні суди з клопотанням про засудження винних у збитті літака.
Сподіваюся, що тепер нічого не буде заважати генеральному прокурору Юрію Луценку і новому керівництву СБУ порушити кримінальне провадження щодо президента Росії Путіна, зазначених мною посадових осіб вищого воєнного командування ЗС РФ, військових 53-ї ЗРБ, оголосити їм офіційну підозру в організації вчинення терористичного акту й оголосити їх у міжнародний розшук.
Мо, 12 років, Отіс, 8 років, та їхня сестра Еві Маслін,
10 років, загинули разом зі своїм дідусем Ніком Норрісом.
Юрій Луценко після брифінгу заявив журналістам: «Не вірю у співпрацю з Кремлем щодо справи про збиття літака МН17…Тому я би дуже рекомендував усім російським громадянам, причетним до цього злочину, якомога швидше зв’язатися з українською або голландською прокуратурою й отримати статус свідка під захистом. Бо стиль поведінки Кремля з підлеглими, які вчиняють злочини за кордоном, добре відомий усій світовій громадськості».
На підтвердження слів Луценка наведу лише пару прикладів.
Головним ідеологом диявольського плану провокаційного знищення пасажирського літака (і це мало б стати приводом для широкомасштабного вторгнення регулярних російських військ в Україну) був заступник начальника ГШ ЗС РФ — начальник ГРУ генерал-лейтенант Ігор Сергун. За анексію Криму президент Путін у квітні 2014 року нагородив Сергуна орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ст., а від міністра оборони РФ він отримав медаль «За повернення Криму». 21 лютого 2015 року президент Путін своїм указом № 91 присвоїв Сергуну звання «генерал-полковник». 3 січня 2016 року, згідно з офіційною заявою Кремля, на 59-му році життя Сергун несподівано помер від серцевого нападу в будинку відпочинку в Підмосков’ї.
Як стверджували його колеги, він був цілком здоровим, ніколи не скаржився на серце. Американська розвідувальна аналітична компанія Stratfor повідомила, що, згідно з її даними, Сергун «раптово» помер 1 січня 2016 року, перебуваючи в Лівані.
Тижнем раніше, 27 грудня 2015 року, від «раптової зупинки серця» на 53-му році життя помер соратник Сергуна, заступник начальника штабу Повітряно-десантних військ Росії генерал-майор Олександр Шушукін. Саме Шушукін здійснював бойове планування і командування операцією захоплення Криму навесні 2014 року. Брав участь у воєнній агресії Росії проти Грузії і після анексії Абхазії та Південної Осетії був призначений командиром 4-ї гвардійської військової бази МО РФ на території Південної Осетії.
За проведення операції із захоплення Криму Шушукін був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. і медаллю «За повернення Криму».
Для російських генералів, причетних до злочинів Путіна, або свідків цих злочинів, є два шляхи. Перший — стати черговим «утоплеником», «самострілом», «парашутистом», «стрибуном» з вікна чи даху будинку або з платформи під потяг, раптово померти від «інфаркту», «інсульту», загинути в ДТП, «випадково» бути застреленим на полюванні або в результаті необережного поводження з вогнепальною зброєю...
Варіантів ліквідації неугодних Путіну в арсеналі ФСБ багато. Другий — втеча за кордон із проханням надати політичний притулок в обмін на свідчення про злочини, вчинені Путіним. Є ще й третій шлях, щоб зберегти свою честь і спокутувати гріхи перед народом. Який саме — генерали добре знають з історії.
Аналіз загадкових смертей російських генералів дає підстави зробити висновок: після кожної значимої злочинної операції Кремля таємний підрозділ ФСБ проводить за вказівкою Путіна серію «зачисток» в апараті вищого військового керівництва Росії.
За моїми даними, за час режиму Путіна понад 30 генералів — безпосередніх учасників і свідків його злочинів — ліквідовано. Згідно з дослідженнями Міжнародного волонтерського сайта InformNapalm, таких генералів — 43, з яких лише троє, можливо, померли своєю смертю.
Після оголошення висновків МСГ, озвучення прізвищ підозрюваних і перехоплених їхніх телефонних розмов iз московськими кураторами, виникла реальна загроза «зачистки» військовослужбовців 53-ї ЗРБ та інших осіб, які брали участь у знищенні літака.
За моєю інформацією, офіцери 53-ї ЗРБ, які були залучені до відправки і транспортування «Бука» в Україну і назад в Росію та знищення «Боїнга», відправлені до Сирії. Декого вже немає серед живих, бо їхні рідні і друзі не можуть вийти з ними на зв’язок.
Оператором установки «Бук», який виконав наказ на запуск ракети, що збила літак, був сержант Іван Краснопрошин (його фото опубліковано в газеті «Україна молода» за 21 лютого 2018 р.). Після того, як стало відомо, що був збитий малайзійський авіалайнер, командування ППО РФ у цей же день (не виключено, що і заднім числом) видало наказ про переведення екіпажу «Бука», який збив літак, до Сибірського військового округу для проходження подальшої служби.
Але до нового місця призначення ніхто з екіпажу так і не прибув. Увесь екіпаж «Бука» у складі трьох осіб (командир, оператор і водій-механік), швидше за все, був «зачищений» спецгрупою ФСБ.
Генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке заявив, що його країна готова надати російським військовим (у статусі свідків), які транспортували чи супроводжували «Бук», а також особам, яким відомо, хто причетний до знищення літака, гарантії захисту і безпеки, а також притулок в обмін на їхні свідчення в суді.
Не виключаю, що Путін може закінчити своє життя як диктатори Сталін, Чаушеску, Хусейн або Каддафі. Може трапитися, що оточення президента Росії, заради своєї безпеки і збереження статків, проведе операцію під кодовою назвою «кремлівський карлик» і «замочить Путіна у сортирі».
Наголошую: воєнні злочинці і терористи на чолі з Путіним, які повинні понести покарання за знищення малайзійського пасажирського лайнера і польського президентського літака та вчинення воєнної агресії проти України, Грузії, Сирії, у випадку спротиву при їх затриманні — підлягають ліквідації!
Відповідно до норм міжнародного права, законів війни та національного законодавства України, ліквідація Путіна і вищого військово-політичного керівництва Росії, яке організувало воєнну агресію проти нашої країни, вчинило терористичний акт проти малайзійського літака, злочини проти миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку, буде визнана легітимною, правовою і законною, як вчинена у стані необхідної оборони і крайньої необхідності.
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, генерал-лейтенант, почесний голова Спілки офіцерів України
