Упродовж двох днів поспіль в історичному центрі Полтави — на Івановій горі — вирував грандіозний за масштабами Міжнародний гастрономічний фестиваль «Полтавська галушка».
Святкувати так святкувати!
На жителів та гостей міста чекала насичена розважальна програма: численні мистецькі вітання, ігри, конкурси, козацькі розваги, майстер-класи з виготовлення галушок.
Можна було й посмакувати традиційною стравою Полтавщини — на Соборному майдані жваво протікала торгівля галушками від найкращих ресторанів міста та крафтових виробників.
І хоч заради справедливості потрібно зазначити, що ціни на ці смаколики кусалися (одна штука коштувала 10-15 гривень), люди, схоже, вирішили не економити: святкувати так святкувати! Як відомо, у Полтаві готують понад 30 видів галушок.
Мабуть, не менше було представлено й під час фестивалю. Можна було скуштувати як звичний для нас суп із галушками, так і оригінальні чорні галушки (із чорнилом каракатиці).
Китайці ліплять цзяоцзи з українського борошна.
Конкуренти — варяниці
А от відомий в Україні етнолог з Опішні Олена Щербань, котра досліджує й популяризує українську етнічну культуру, презентувала варяниці у вигляді рулетів із начинкою: солодкі (з горіхами) і солоні (з ікрою товстолобика).
«Мої варяниці — найоригінальніші й найсмачніші, — прихвалювала свої вироби з тіста Олена. — Бо горіхи зібрані та змелені власноруч. А товстолобиків ловить мій чоловік, я ж закриваю ікру з них. Як бачите, варю свої варяниці на пару. Дві штуки коштують 20 гривень. Не знаю, дорого це чи ні. Ви не цікавилися цінами?»
Олена Щербань із Опішні презентувала варяниці.
Ну чим цзяоцзи не китайські галушки?
На фестиваль завітали й родичі полтавської галушки. Зокрема мені вдалося підгледіти процес приготування китайських цзяоцзи. Їх виготовляли представники Інституту Конфуція, створеного при Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.
Один із них на ймення Лі Же пояснив, що китайські цзяоцзи схожі на українські вареники, от тільки до начинки, окрім м’яса, входять іще й зелена цибуля та пекінська капуста. «Не зашкодять і болгарський перець або ваша капуста, — додав Лі Же. — Готують цзяоцзи як на пару, так і у воді, можна й підсмажити до золотистого кольору на олії».
Чиї діди любили попоїсти, ті й прізвища мають відповідні
Утiм програма дійства передбачала не лише смакування «брендовою» стравою Полтавщини, а й єднання великої кількості людей — недаремно девіз фестивалю — «Галушки всіх країн, єднайтеся!» Біля ятки організаторів відбувалася реєстрація гостей на прізвище Галушка. Як виявилося, минулоріч їх було понад 30, нинішнього ж фестивалю — принаймні вдвічі менше. На них чекали віншування, майстер-клас із приготування галушок та частування ними. Полтавці й гості міста із задоволенням фотографувалися з відомими героями творів Івана Котляревського, користувалися популярністю й фотозони — соціальні мережі тепер просто рясніють цими знімками.
Гурт «Крачківка», який виконував автентичну українську музику,
таки заслужив «підошву» з весільного короваю.
Перший шлюб із другим весіллям
Справжньою родзинкою фестивалю стала реконструкція старовинного українського весілля на подвір’ї музею-садиби Івана Котляревського. Оскільки двір, на жаль, не міг вмістити великої кількості людей, вхід був за запрошеннями. Як відомо, свого часу жодне весілля не обходилося без троїстих музик. Тож і цього разу на свято запросили гурти, відомі виконанням автентичної української музики й пісень, і вони грали так, що, без сумніву, заслужили «підошву» з весільного короваю. «Шлюб брала» реальна молода пара, яка має спільне прізвище Галушко (колись, як мені вдалося довідатися, родовим прізвищем «нареченого» було Галушка, і тільки з часом його закінчення трансформувалося. — Авт.).
«Наречені» Олег та Юлія Галушки під час реконструкції
стародавнього українського весілля.
«Засновниця нашого фестивалю Лариса Семеняга в дівоцтві також мала прізвище Галушка. Загалом же в нашій команді організаторів 11 жінок, а жінки — це велика сила, — посміхається співзасновниця дійства Яніна Барибіна. — Так от, ми шукали пару закоханих, відколи придумали Галушчине весілля. Знайшли, було, одну, проте сталося так, що наша «наречена» завагітніла. Аж тут завдяки «Фейсбуку» обізвався Олег Галушко з Києва. Як виявилося, він узяв собі за дружину полтавку Юлію. І от вони приїхали зі столиці, аби у присутності своїх батьків та вельмишановних гостей «узяти шлюб» за народним звичаєм. Серце радіє від того, що є люди, котрі хочуть відроджувати українські традиції. Гадаю, сьогодні нас усіх благословлятиме сам Іван Котляревський».
37-річний менеджер із продажу Олег та 33-річний косметолог Юлія побралися в жовтні минулого року. Пригадують, що весілля тоді було скромним: молодята розписалися — і все. «Це дуже хвилююче — пережити всі ці емоції знову, — зізнається Юлія. — Вважаю, потрібно підтримувати народні традиції й популяризувати їх серед молоді. Це дійство нам із Олегом запам’ятається надовго. І буде про що колись дітям розказати».
